•Паровоз, що у 20 мільйонів разів (!) менший за розмірами макової зернини! Нереально! Хіба таке можливо?
•Саме ця робота прославила на весь світ Михайла Маслюка із Жмеринки після того як її занесли до Книги Рекордів Гіннеса
•Загалом у його колекції понад 500 мікромініатюр
•Виставку робіт Майстра відкрито в Історичному музеї Жмеринки. Її доповнюють роботи внука – вінничанина Сергія Тетеріна. Чому саме зараз представили на огляд унікальні експонати? Чи побачать їх вінничани?
У січні 2018-го виповнюється сто років з дня народження Михайла Маслюка. У Жмеринці уже почали готуватися до цієї дати. Як розповіла журналісту RIA працівниця музею Світлана Мартинчик, цією виставкою хочуть привернути увагу до призабутої слави. Її приніс місту залізничників талановитий земляк.
-За життя Михайла Григоровича про нього писали всі центральні газети тодішнього Союзу, - каже пані Світлана. – Його роботи показували по телебаченню, про нього знімали фільми. Нинішнє покоління мало знає про те, які унікальні вироби залишив після себе наш земляк. Ми зобов’язані нагадати про це напередодні ювілейної дати.
Як зазначила співрозмовниця, виставка особлива. На ній вперше представлено мініатюри двох майстрів – Михайла Маслюка і його внука Сергія Тетеріна. Пан Сергій був присутній на відкритті виставки. У нього надзвичайно цікаві плани. З ними він поділився з журналістом RIA.
-Де нині дідові роботи? Часто задаю собі це питання,– говорить Сергій Тетерін. – Михайло Григорович працював над ними більшість свого життя. Затратив власні кошти. Значна частина мікромініатюр виготовлені із золота. Знаєте, чим відрізняється мініатюра від мікромініатюри? Все, що має розмір менше одного міліметра, це мікромініатюра. Для порівняння скажу, що розмір макової зернини становить один міліметр. А дідусь виготовив понад 500 робіт. Кожна менша макової зернини.
Внук Маслюка Сергій Тетерін: "Для таких робіт не треба багато місця, аби стіл і мікроскоп..."
Співрозмовник зізнається, що має не тільки бажання, а й намір повернути хоча б частину робіт. Мріє зібрати їх під одним дахом у Вінниці. Говорить про Музей мініатюр. Переконаний, що він став би родзинкою для міста і прославив його не менше, ніж фонтан Рошен.
-Для такого музею не треба великого приміщення, чи багато місця, - наголошує співрозмовник. – Достатньо одного чи декількох столів із мікроскопами. Зрозуміло, що такі роботи неозброєним оком не розгледіти. Так само і виготовляють їх під мікроскопом. При цьому збільшують зображення у понад сто разів.
До речі, на згадку про діда у нього залишився тільки мікроскоп. Виготовлений він на Харківському заводі. Зараз мікроскоп знаходиться на виставці у Жмеринському Історичному музеї.
-Я вже давно виношую ідею створення музею, - каже Сергій – Ділився з нею з багатьма. Усі підтримують. Усі із захопленням говорять, як це було б класно мати такі унікальні роботи у Вінниці. Але одними словами справу не вирішити.
Сергій людина скромна. Він не оббиває пороги кабінетів чиновників міської влади. Про його задум журналіст розповів одному з міських депутатів.
-Ви це реальні речі говорите? Вперше чую про такі мініатюри! – запитав співрозмовник. – таке хіба можливо? Але якщо це правда, то обов’язково треба підтримати.
Ще один співрозмовник вніс конкретну пропозицію – розмістити музей мініатюр у приміщенні, де знаходиться Музей марки. Експонати доповнювали б один одного. Без сумніву, викликали б неабияку цікавість.
-Коли, кажете, 100-літній ювілей Маслюка? – запитує чоловік. – У січні 2018-го? Якщо піти таким шляхом, тобто відвести місце у Музеї марки, тоді можна встигнути до цієї дати відкрити ще один музей. Передайте статтю Моргунову, чи його помічникам, попросіть, щоб висловили свою думку. Можливо, у них буде інша пропозиція. Не думаю, що від такої родзинки відмовляться. Якщшо підтримали марки, то це ще цікавіше.
У Михайла Маслюка залишилися двоє дітей – син і донька. На відкриття виставки запрошували доньку Клавдію Михайлівну, вона проживає у Жмеринці. Однак жінці не вдалося прийти. Як пояснила працівниця музею Світлана Мартинчик, у Клавдії Михайлівни на той час були заняття у музичній школі, де вона працює. Родину представляв Сергій Тетерін.
Сергій Тетерін:
-Прикро, що бажання зайнятися тією справою, якою жив дідусь, з’явилося у мене вже тоді, коли Михайла Григоровича не стало, - зізнається Сергій. – Я навіть не був очевидцем, як саме він працював. Дідусь проживав окремо. Наш будинок знаходився в іншому кінці міста. Приходили до діда в гості, але його роботи, чомусь, не цікавили. Стільки людей говорили про нього! Стільки приїжджали, щоб побачити! А ми…
Сергій показує стару газету «Комсомольськая правда». У ній велика стаття про діда. А на чистій смужечці, що поруч із текстом, напис дідовою рукою: «Моїм майбутнім винахідникам Павлу і Сергію».
-Я коли прочитав ці слова, ніби в землю вгруз, - каже Сергій. – Так вони мене вразили. Павло це мій старший брат. Дід дуже сподівався, що саме він продовжить його діло. Насправді за справу взявся я. Мені було 17, коли зробив першу самостійну роботу. На той час дідуся вже не було з нами майже чотири роки. Якби він цей час ще прожив, я б більше від нього взяв. А яким би щасливим він почувався!
Перша робота Сергія, за його словами, проста: на радянській монеті номіналом одна копійка вигравірував імена і прізвища своїх дев’яти одногрупників. А на обідку – назву навчального закладу. У 2001 році Тетерін закінчив училище імені Леонтовича. На жаль, інструменти і верстат, на якому працював дід, не збереглися. Що являє собою верстат? На таких працюють майстри з ремонту годинників. Сергій придбав імпортний. Мікроскоп теж власний. Максимальне збільшення зображення у ньому сягає до ста разів. У дідовому мікроскопі збільшення сягало і до 200 разів. Має необхідні інструменти. Працює дома. Використовує різні матеріали – золото, мідь, пластик, деякі інші. На виставці представлено сім його робіт.
-Перша робота, яку зробив під мікроскопом, це зображення риби-меч, - каже Сергій. – Вона із золота. Її розміри – 0,7 міліметра висота і 2,5 мм довжина.
Мікромініатюра – замок 0,5 мм і ключ – 0,2 мм. Ще одна мікромініатюра – золоте яйце. Яйце справді із золота. Вставив його у макову зернину, розрізану навпіл.
Одна з робіт комбінована. У наручний годинник замість цифр 3,6,9 і 12 вставив фігурки спортсменів з їхнім знаряддям – штангіста, гімнаста, метальника диска і списа. Виготовив їх із золота. Золоті речі купує у ювелірів.
Про текст на волосині з написом «Слава Україні» Сергій розповів так. Щоб матеріал був придатний до роботи, спочатку обробив його певним матеріалом, у якому є лак. Після цього зняв покриття, тоді можна працювати з волосиною. Літери згаданих слів виготовив з мідного мікродроту.
-Треба було постійно змушувати себе увійти у стан спокою, - уточнює Сергій. – Навіть дихання доводилося затримувати. Найменше тремтіння рук зводило нанівець мої зусилля.
Цю роботу разом з невеликим мікроскопом подарував народному депутату Сергію Кудлаєнку. Мав надію, що можливо, з його допомогою вдасться ініціювати справу створення музею. Вдячний вже за те, що Кудлаєнко допоміг організувати виставку. Відбувалася вона у торгово-промисловій палаті. Без належної реклами, не набула поширення серед вінничан.
-Я навіть виходив у парк, чи у сквер до башти зі своїми мікроскопами, - розповідає Сергій. – Намагався у такий спосіб привернути увагу перехожих. Мабуть, це не той шлях, бо люди мало цікавилися. Треба було довго пояснювати, як кажуть, що воно таке, і з чим його їдять. Інша справа музей.
Про нашого талановитого земляка Сергія Тетеріна дізналися за океаном і запросили його до участі у виставці. Каже, американці дуже хотіли бачити його на відкритті експозиції. Зізнається, що із задоволенням полетів би в Штати, але йому це не по кишені.
-Передав роботи, - уточнює Сергій. – Отримав низку схвальних відгуків. І навіть замовлень на конкретну тему. Приємно, звичайно. Але мені більше хотілося б, щоб їх бачили у Вінниці.
Виставка розгорнута у музеї міста Сент-Огастин (St. Augustine), що в штаті Флорида.
Михайла Маслюка називали майстром, який зумів підкувати блоху. Такою є одна з його робіт. Він не тільки підкував, а й зв’язав ніжки золотим ланцюжком та ще й замкнув ланцюжок на замочок. Ще одну роботу - томик поезій Пушкіна – фахівці назвали книгою-пилинкою. Одна з таких робіт зберігається у Музеї Пушкіна у Москві. Чи можна на площі один квадратний міліметр розмістити 70 предметів? Здавалося б, ні, це нереально. Михайло Маслюк спростував цю думку. У Політехнічному музеї Москви зберігається саме така його робота. І не тільки.
-Я писав листа директору музею, - каже Сергій Тетерін. – Просив повідомити, скільки у них є робіт діда. Отримав відповідь. У списку значиться 13 робіт. А ось про годинники нічого не повідомили. Хоча мені кажуть знаючі люди, що у згаданому московському музеї є також годинники Маслюка.
Сергій не міг сказати, де саме нині робота, що занесена до Книги рекордів Гіннеса. Мова про мікромініатюру паровоз, що у 20 млн.разів менший макового зерняти. У 1968 році ця робота удостоєна світової книги рекордів. Запитую Сергія, чи вірить він у такі цифри.
-Це ж не дід вимірював, - відповідає він. – Для цього є спеціальні інструменти. Не думаю, що хтось спеціально занизив розміри. Заради чого? Хто для них був цей чоловік із Жмеринки?
Декілька мініатюр знаходиться у Вінницькому національному технічному університеті. У минулому році там провели вечір, присвячений Михайлу Маслюку. Запросили на нього внука. В обласному краєзнавчому музеї є мініатюра, схожа на ту, що зберігається у Москві – десятки предметів на одному квадратному міліметрі. Ще декілька виробів. У Тульчині в палаці Потоцьких також можна побачити мініатюри Маслюка. Сергій повідомив, що вони у поганому стані і потребують реставрації. Планує взятися за цю непросту справу.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Тихон Хреников
Где клены растут у забора.
Не нужен мне Лондон, не нужен
Париж,
Мне дорог мой маленький город.
Чтоб с каждым жильцом был я лично
знаком,
Делил его радость, волненья,
Ведь город наш славный, счастливый
наш дом
Дерзанья, труда, вдохновенья.
М.Г. Маслюк
Olvol
Vladimir Sviridov
З.А.Глядач
А Музей марки прекрасно підійшов-би для цього.
До речі,музей мікромініатюр Миколи Сядристого працює не де небудь,а на території Києво-Печерської лаври.
От за таке потрібно подавати петиції,а не про побудову метро,чи тролейбус до аеропорту.
Olvol reply З.А.Глядач
З.А.Глядач reply Olvol
Olvol reply З.А.Глядач