Четверо страусів, один самець і три самки, поважно походжають на подвір’ї сільської хати, потім направляються далі на город. Уся територія огороджена металевою сіткою. Граційні птахи, зріст кожного з яких більше двох метрів, нагадують фермеру Володимиру Ковалю з села Глибочок Тростянецького району про невдалий бізнес.
- Птахи не винні, що в мене не вдався бізнес, - усміхається чоловік. – Не можу на них ображатися. Прикипів до них, як кажуть, душею. Тому й не знищив. Залишив для екзотики. Хоча клопоту все одно додають. Але менше, ніж, наприклад, ті самі свині. Справляюся. Щоправда, не сам. Сестра Галина багато допомагає по господарству. Дружині ніколи, у неї на руках мала дитина. Зараз ще чекаємо поповнення…
Справа не пішла
Шість років тому у Гайсинському районі з’явилася страусина ферма. Організував її один з підприємців. Він живе і працює у Санкт-Петербурзі. Звідти й завіз у рідне село незвичних птахів. Володимир Коваль у той час шукав для себе справу, яка б дала можливість заробляти на хліб. Сільському хлопцю з дипломом пасічника припала до душі ідея зайнятися вирощуванням страусів. Поїхав на ферму, що у сусідньому районі. Купив там десять, як він каже, малих пташенят.
- Заплатив за кожне по двісті євро, - уточнює Володимир. – І тоді, і тепер це немалі гроші. Сподівався, що страуси їх, як кажуть, відпрацюють. Здавалося, такий вид бізнесу мав перспективу. Був попит на м’ясо, навіть на пір’я. Обіцяли купувати і шкіру, і кігті… Фермер домовився з власниками нової ферми, що працюватиме з ними разом, буде реалізувати через них продукцію...
- Нема вже тої ферми, та й у мене справи не пішли, - сумно посміхається Володимир Коваль.
Які ж вони делікатні!
- Які ж вони делікатні, ці страуси! – каже пан Володимир. – У малих страусенят до півроку від народження кістки тоненькі і ламкі, як тріски. Зате після шести місяців стають такі тверді, що молотком не переб’єш. Поки ж воно молоде, як тільки спіткнеться, так і переламає ніжку. Пригадую, якось після дощику двоє малих страусенят бігали по подвір’ю. Спочатку одне впало, потім – друге. А встати вже не можуть. Переламали кістки. Ось так з десяти штук, які купив, залишилося тільки п'ятеро.
На наступний рік фермер придбав ще 14 страусенят. Такої ж породи. Замовив їх в Угорщині. Сподівався, що будуть більш витривалі. Та де там! Майже всі пропали.
Яйце коштує від 50 до 150 гривень
- Двох страусів продав у зоопарк, - продовжує Володимир Коваль. – Приїхали представники з Криму, з Сімферопольського зоопарку. Якимось чином дізналися про те, що у мене страуси з Угорщини. Продав їм. Ще трохи грошей виторгував від продажу страусиних яєць. Найдешевше віддав за 50 гривень, найдорожче – за 150 гривень. Оце весь мій заробіток. Ну, ще м’ясо нам дісталося із страусенят, які покалічили ноги. М’ясо смачне, але тільки з молодого птаха.
Крім чотирьох дорослих страусів, тих, що залишилися ще з першого придбання, є троє маленьких пташенят.
- Знайомий має власний інкубатор, - каже пан Володимир. - Попросив його, щоб поклав страусині яйця. Буду й надалі так робити, щоб мати для сім’ї м’ясо. Бо ж кажу, що із страусами клопотів менше, ніж із свиньми. Хоча свиноферму теж маю. У ній сорок поросят. Треба ж за щось жити.
Сплять сидячи
Спершу фермер утримував страусів у себе на подвір’ї. А потім купив для них… хату. Будинок недалеко від обійстя Володимира Коваля.
- Наших морозів страуси не бояться, - каже фермер. – Я в цьому переконався на своїх птахах. Та все одно для птахів краще зимувати у теплі. Щоб мали на зиму де сховатися, купив хату. Там вони вже тепер живуть. Як вміщаються з таким зростом? Коли сердяться, то витягують шию ще з на півметра. В іншому стані згинають голови і заходять до хати, як люди, у яких високий зріст. На долівці настелена підлога. Тому навіть соломи не варто стелити. Так на підлозі й сплять. Щоправда, у незвичній позі – сидячи. Опускаються навколішки і починають дрімати.
З харчами теж нема проблем. Їдять моркву, буряк, кукурудзу, конюшину і навіть сіно. Буряк та моркву подрібнюємо. У страусів нема зубів. Тому корм не жують, а відразу ковтають.
- Чи не перестрибують через огорожу? Ні. Але були випадки, коли ламали її. Тікати - не тікали. Один птах виходив із обійстя. Та від гурту не відбивався. Вони природою створені, щоб триматися разом.
З приводу охорони, то фермер каже, що страуси самі себе охороняють.
- Я б нікому не радив забиратися до них, - застерігає Володимир. – Калікою можуть зробити на все життя. Це вам не індик, який тільки сичить. Страуси б’ють з такою силою, що кого хоч відправлять в нокдаун. А тоді ще й ногами затопчуть.
Коли у Глибочку вперше з’явилися ці екзотичні птахи, Володимир Коваль не переставав зустрічати гостей.
- Тільки те й робив, що розказував та показував, - згадує він ті дні. – Тепер бажаючих полюбуватися найбільшими у світі птахами менше. Але все одно екзотика цікавить.
За словами співрозмовника, найчастіше запитують, чому страуси не літають? Мовляв, що ж вони за птахи, які не піднімаються у повітря.
- Не літають тільки тому, що мають велику вагу, - пояснює фермер. – Як може піднятися у повітря птах, який важить 120 кілограмів?
Володимир Коваль довго й цікаво може розповідати про своїх улюбленців.
- Перед тим, як зайнятися створенням ферми, я переглянув гори літератури, де йдеться про цих птахів, - каже він. – Вони справді незвичайні. За це так полюбив їх!
Довідка
- шкаралупа яєць страуса здатна витримати об'єкт масою до 15 кг.
- у давньому Єгипті символом справедливості був знак, що зображував перо страуса. Це пов'язано з тим, що у нього стержень ділить перо на дві рівні половини, у той час як перо інших птахів поділяється на більш вузьку та широку частини.
№ 23 від 10 червня 2026
Читати номер