Хто не розчув радіопісню у вінницькій саванні

Верховна Рада прийняла закон, за яким місцеві вибори 2010 пройдуть без участі блоків, за пропорційно-мажоритарною системою. Поуправлятись у красномовстві доведеться на славу. Просто пісня! Тільки б усі її почули. А то був випадок.
«В африканській саванні стоїть скрипаль і натхненно грає на скрипці. Підійшов лев, ліг за два кроки й слухає. Підійшли ще два леви, лягли й слухають. Тут підходить четвертий, завалює скрипача і з’їдає. На сусідньому дереві одна мавпа каже до іншої: «Я ж казала, як тільки прийде глухий, музика закінчиться».
Поки що глухими до ефірних проблем мешканців області залишаються ті, хто може їх вирішувати. І даремно налаштовували свої приймачі жителі третини області, де вже майже два місяці мовчить радіо. Обіцяного ефіру після 1 липня так і не дочекалися. Не до замовклого радіо чиновникам у столиці, коли йде важливий процес поділу портфелів у Національній телерадіокомпанії України. Скільки чекати обіцяного, не знає ніхто, бо в Україні не надають цьому важливого значення.
Тим часом два полярні геополітичні світові центри – Росія та США та й загалом розвинені країни світу, до системи оповіщення ставляться як до однієї із складових національної безпеки, зокрема, як до першочергового антитерористичного заходу.
В американській пресі почали з’являтися матеріали із заголовками: «США повертається до системи оповіщення часів Трумена».
Про допомогу у великій біді маленької радіоточки пишуть і російські видання. Незалежні ж експерти зробили сенсаційний висновок: американська система оповіщення, що базується на бездротових мережах значно поступається російській, а отже і нашій системі оповіщення, котра дісталась нам у спадок від Радянського Союзу. От тільки на території Вінниччини вона була благополучно похована після льодяної стихії. Більше того, москвичі, використовуючи переваги дротової системи мовлення, модернізували й перетворили його у справжній соціально–інформаційний клондайк. Спеціалісти радіотрансляційної мережі Москви розробили проект «Соціальна розетка», що містить у собі «тривожну кнопку». За її допомогою служба порятунку може в будь-який момент оповістити про надзвичайну ситуацію, чи то жителів усього міста, чи то окремого району, чи окремого будинку, або квартири. Мешканець населеного пункту може так само вийти на зворотній зв'язок. Крім «тривожної кнопки» згадана «розетка» має інші послуги: вісім телеканалів, дев'ять радіоканалів та безкоштовний інтернет. Ми ж навіть не спробували серйозно поговорити про друге народження радіоточки. Хоча виклики, що їх нам кидає сучасний світ, цього вимагають. Державу позбавляють її власного голосу. Щось подібне нам могли побажати лише вороги. Як з’ясувалося, вони дуже добре вкоренилися серед нас і ніщо, крім власної вигоди, їх не обходить. Можливо, все було б інакше, якби в Україні мовленням, як невід’ємною складовою нацбезпеки опікувалися відповідні органи, як у Росії МНС та ФСБ.
Час від часу, протягом останніх десяти років радіожурналісти та редактори підіймали питання можливості відновлення проводового мовлення. На це відповідь завжди лунала одна – немає грошей. Влада помінялася у черговий раз, але і від неї бодай якоїсь реакції немає. Глухий кут. Або тиша, як після того, коли на запах жертви прийшов глухий лев.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google