«Там я втратив руку та зір на одне око»: історія вінничанина, який врятував дітей від теракту

Максим Царенко під час історичної реконструкції. Фото з його фб-сторінки

Рівно 25 років тому, 22 червня 1995 року вінницький студент-практикант Максим Царенко заступив на нічне чергування в одному з дитячих таборів у Євпаторії. Під час обходу він помітив невідому особу, яка стояла біля одного з корпусів, а потім ціною власного здоров’я завадив скоєнню теракту, — цю історію написав Олександр Шемет у спільності «Вінниця Цікава».

Ми зателефонували Максиму Царенку, щоб дізнатися, що ж насправді сталося тієї ночі. Чоловік розповідає, що опівночі в нього почалося чергування. Він робив звичний обхід території, коли біля розчинених дверей балкону на першому поверсі побачив незнайомця. Запитав, хто він і що там робить. Відповіді не послідувало, натомість, навіть не озираючись, незваний гість закинув задимлений предмет у кімнату з дітьми і почав тікати.

— Я мав лише два варіанти, як діяти: або наздоганяти його, або лізти в кімнату за предметом. Оскільки моєю основною функцією була безпека дітей, я заліз всередину. Там я побачив пакунок, з якого йшов дим. Стало одразу зрозуміло, що це вибухівка, — розповідає Максима Царенко. — Я майже встиг винести його і викинути. Майже, тому що він вибухнув у мене в руці. Там я втратив руку та зір на одне око. 

За два місяці, 23 серпня, «за виняткову особисту мужність і героїзм, сміливі та рішучі дії, виявлені при врятуванні дітей в умовах, пов’язаних з ризиком для життя», Максима нагородили найвищою на той час нагородою України — відзнакою Президента України — зіркою «За мужність». Вінничанин став другим в країні, хто удостоївся цієї нагороди. 

Чоловік говорить, що зловмисника знайшли. Але самого Максима не попередили навіть про слухання в суді. Постановили, що якийсь хлопчина, нібито, з хуліганських міркувань кинув саморобний вибуховий пристрій до одного з приміщень табору.

Максим не вірить, що вибухівка була саморобною, адже, за його словами, в руці розірвалася бурова тротилова шашка. Та й сумніви щодо мотивів злочину Максим також має.

Друга історія, що про неї йдеться в дописі Олександра Шемета сталася в квітні 2004 року. Тоді на Вишенському озері чоловік провалився під кригу і ледь не втопився. Але його врятували. Чоловік почав шукати свого рятівника, але до втручання ЗМІ пошуки були невдалими.  

Завдяки журналістам всі дізналися, що рятівником потопельника знову став Максим Царенко. Того дня Максим почув, як хтось кликав на допомогу. Побіг на крики і побачив чоловіка, який тонув. Він допоміг людині вибратися на берег. На запитання потерпілого, хто він, коротко відповів: «Воно тобі треба? Грійся!». Розвернувся та пішов.

На наші питання щодо цього випадку Максим сказав, що історія не заслуговує якоїсь великої уваги. 
 

Читайте також:

Від «Гостевії» до «Берлоги». Ми перевірили, як дотримуються карантину в ресторанах

Як вінницькі високопосадовці нехтують правилами карантину. І чому їм за це нічого не буде