«Щоб сміливо натискати педалі» і забути про дідів баян. Історії переможців конкурсу гурту ТІК

– Карантин карантином, а стипендії – за розкладом! – посміхається лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк. – Щасливий, що у цей досить непростий час ми все-таки провели нашу п’яту стипендіальну програму. Хоча загалом вже сім років ми маємо таку чудову традицію – підтримувати творчо обдаровану молодь й ставати невеличким щаблем на шляху до здійснення творчих мрій юних талантів. А їх у нашій області дійсно дуже багато!

Якщо у минулі роки на конкурс стипендій гурту «ТІК» переважно подавалися вінничани, то цього року дуже багато заявок було з сіл та містечок майже усіх районів Вінницької області.

– Я навіть не знаю, як конкурсна комісія справлялася, виставляючи бали?! У нас надзвичайно багато талановитих маленьких бубочок. І кожен учасник дійсно вражав: як своїм талантом, так і зворушливою особистою історією, – розповідає координаторка програм фонду «Подільська громада» Надія Лінчук, яка на нагородженні переможців постала у ролі ведучої. – Загальний грошовий пул стипендіального конкурсу цього року склав 32 тисячі гривень: 20 тисяч – вклад корпоративного фонду гурту «ТІК», 10 тисяч – сума метчінг гранту від ІСАР Єднання і ще 2 тисячі з власних резервів вирішив докласти фонд «Подільська громада», аби преміювати додаткового переможця.

За результатами оцінок журі, стипендіатами конкурсу Корпоративного фонду гурту «ТІК» стали 7 діток з Вінниці, Теплика, Гайсинського та Тульчинського районів.

Ексклюзивно для 20minut.ua вони розказали, які мрії здійснять завдяки виграним грошовим преміям.

Олександра Герасименко: «Куплю мікрофон і колись випущу збірник власних фортепіанних творів»

– Я така щаслива, що буду зараз танцювати! – не приховувала емоцій 9-річна співачка, піаністка та композиторка Олександра Герасименко із села Флорино Гайсинського району, якій пощастило чи не найбільше.

На нагородженні стипендіатів Саша експромтом заспівала пісню «Для мами» разом зі своїм кумиром – Віктором Бронюком. Дівчинка зізнається: цієї миті чекала чотири роки – відтоді, як гурт «ТІК» з концертом приїжджав у Бершадь.

– Все місто запам’ятало той чудовий концерт. А ми з мамою довго вистояли у черзі, щоб взяти автограф у Віктора, який я зберігала всі ці роки, – розповідає Олександра.

Завдяки виграній стипендії юна артистка планує здійснити ще одну свою мрію – придбати безпровідний мікрофон.

– Я люблю музику з перших днів життя і не уявляю свого життя без мистецтва, – каже Саша. – Уже більше 5 років я беру участь у різноманітних конкурсах та фестивалях, виступала навіть у Польщі, виконуючи 5 пісень. Захоплююся танцями, ходжу в театральний гурток. Обожнюю співати автентичні народні пісні без супроводу. Також створюю власні вокальні та інструментальні композиції, за деякі з них вже отримала нагороди та перемоги у всеукраїнських і міжнародних конкурсах. Мрію найближчим часом випустити збірник авторських творів для фортепіано.

Владислав Дмитрук: «Мрію про скрипку і новий баян, бо дідів вже розсохся»

Про себе Владислав Дмитрук із села Кинашів Тульчинського району скромно каже: «Я – звичайний українець». А насправді у свої 12 років цей обдарований семикласник є справжнім творчим вундеркіндом. По–перше, Влад – мультиінструменталіст. Грає на восьми музичних інструментах: баяні, гітарі, фортепіано, укулеле, джембо, діджеріду, домрі і тамбурині.

По–друге, він прекрасно співає та сам пише вірші, пісні і казки. А на додачу – ще й вишиває бісером, займається ліпленням з глини, велоспортом та вільною боротьбою.

– Якщо дитина хоче, вона встигатиме все! – точно знає мама юного артиста Лілія Іванівна. – Творчість у Влада у крові. Мені здається, що він, як народився, уже й співав.

– Я мрію про велику сцену і люблю сам собі акомпанувати, – розповідає хлопець. – Тому на усіх музичних інструментах, крім баяна й гітари, навчився грати сам. Дуже хочу ще опанувати гру на скрипці та флейті, тому поки ще остаточно не визначив, на що витрачу здобуту премію. Хотів би один з цих інструментів придбати, але ще потрібно оновити баян. Бо той, на якому я граю – інструмент ще мого дідуся. Баяну більше 50 років, тому він трохи розсохся і деякі кнопки западають.

Соломія і Софія Петровські: «З новою бандурою створимо тріо зі старшою сестрою»

12-річні сестрички Соломія та Софія Петровські з дитинства займаються грою на бандурі та вокалом. Виступаючи у складі дуету, який так і назвали «Сестри», вінничанки неодноразово ставали лауреатами багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Та найбільшою мрією дівчат є сімейне тріо, у якому з ними могла би виступати ще й старша сестра Марія.

– Саме вона прищепила нам любов до музики і бандури, – розповідає Соломія Петровська. – На жаль, наші з Софією підліткові бандури без перемикачів, що дуже обмежує можливість вибору репертуару. А родина не може витратити стільки коштів на придбання хоча б однієї професійної бандури з механізмом перемикання, адже ціна стартує від 15 тисяч гривень. Тому ми з сестрою й вирішили спробувати свої сили у конкурсі гурту «ТІК». І дуже щасливі, що нам обом вдалося стати переможницями! Тепер ми можемо докласти ще власні кошти, придбати професійну бандуру і нарешті створити сімейне тріо з нашою Марією.

Дарина Кягницька: «Щоб грати кожен звук творів так, як це хотіли б їх автори»

Музична історія Дарини Кягницької розпочалась ще у дитячому садочку. Маючи гарний слух та голос, сьогодні 14-річна красуня навчається на відділі фортепіано та сольного співу музичної школи рідного міста Теплик. У своєму арсеналі дівчина має багато грамот та нагород, які здобула наполегливою працею та постійним самовдосконаленням.

Оскільки нинішній інструмент піаністки у не дуже гарному стані, мрія Дарини – нове фортепіано.

– Щоб грати гами та арпеджіо від початку до кінця та чути ноти до, мі, сі у першій октаві та ре–бемоль і ля–дієз у другій октаві, а ще – сміливо натискати педалі. Я дуже хочу придбати новий інструмент, який би дав мені змогу відтворювати всі звуки творів так, як це хотіли б їх автори, – зізнається Дарина. – Отримана стипендія дасть мені змогу долати нові вершини і по–новому відчувати звучання музики та сприймати її в усіх барвах.

Давид Кягницький: «З новим мікрофоном точно підкорю велику сцену»

Братик Дарини й, до речі, наймолодший стипендіат цьогорічного конкурсу – 8-річний співак Давид Кягницький розказав, що на отримані кошти купить хороший мікрофон.

– Я вже три роки займаюся співом у Теплицькій музичній школі і допомагає мені у цьому найкраща «вчителька мікрорайону нашого жителька» (співає) – Гуменюк Галина Володимирівна. Загалом же моя музична історія розпочалася у 6 років з конкурсу «Зірковий тріумф», на якому я отримав найвищу нагороду, – розповідає Давид. – Хороший мікрофон – те, чого мені найбільше бракувало. Бо той мікрофон, що є, доводилося перед кожним уроком просити, щоб він нормально працював. По секрету вам скажу: йому вже, мабуть, стільки років, як моєму дідусеві. А мені хочеться друга, який би допомагав мені у досягнені головної мети – великої сцени. Так що стипендія нарешті цю мрію здійснить!

Каріна Четкарьова: «Запишу першу пісню на професійній студії»

13-річну Каріну Четкарьову з села Михайлівка Вінницького району часто називають співачкою–самородком. Її прекрасний, сильний голос та особливий тембр дійсно заворожує!

Ініціативна і наполеглива, Каріна неодноразово перемагала у різноманітних вокальних конкурсах. І завжди дуже багато працює, щоб постійно вдосконалюватись. Дівчина часто виходить зі шкільної репетиції останньою для того, щоб потім бути першою.

– Вже з дитинства я знаю: музика – моє життя. І ця любов взаємна. Кожен мій день починається з хітів, а кожен виступ – з ретельної підготовки у рідній школі. Моя підтримка – це бабуся, яка створює та шиє костюми для нових образів, мій братик та батьки. Виступ на сцені – це маленьке життя. Це моє все, – зізнається Каріна. – Я дуже рада перемозі у конкурсі гурту «ТІК», адже завдяки стипендії зможу записати першу свою пісню у професійній студії звукозапису.

Читайте також:

Вона душа «Барвінку» і мама для всіх «барвінчат». Як вчитель історії створив уславлений колектив танцю

З Південної Африки до Вінниці: художник Олександр Никитюк презентував виставку «Маскування»

«Хочу щось по собі залишити»: вінничанка створює унікальні прикраси з мініатюрною вишивкою

«Я живу своєю роботою». Інтерв'ю з вінничанкою, яка розробляє авіаційні програми в Канаді

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.