«Ми зняли його за 200 грн». Історія короткометражки, яка отримала приз глядацьких симпатій

Автор стрічки «Тут було море» Ярослав Годлевський

Для вінничанина Ярослава Годлевського робота над створенням фільму була дебютною й досить неочікуваною. Хоча справитися з написанням сценарію, підбором акторів та зйомками вдалося швидко — буквально впродовж доби зробили все необхідне.

— Мені друзі просто сказали, типу: «Ось тут наш знайомий організовує фестиваль, візьми участь». Я погодився. Суть фествалю в аматорському кіно і воно гранично пояснює, мені здається, сенс цього всього. Кіно, яке створене без студій, без нічого. Тут брали участь люди, які люблять кіно і хочуть знімати кіно, але їм ніхто не виділяє на це бюджету, щоб його знімати. Гріх в ньому було не взяти участь, — каже Ярослав Годлевський.

Свою кінострічку Ярослав створював не сам, а в команді. Наприклад, за зйомки відповідала вінницька фотографка Ольга Мірошниченко, до гри в кадрі залучили ще двох акторів-аматорів, а сценарій Ярослав сам написав за один вечір. Витратили на все про все лише 200 грн і півтора дня.

— Ми зняли свій фільм за 200 гривень, якраз рівно стільки коштує білий амур, який показано в кінці фільму, — каже Ярослав.

Чоловік зізнається, що недолюблює людей, відтак спершу була ідея створити «щось дуже людиноненависницьке і висловити свої переконання в кінематографічному еквіваленті». Однак реалізували все в дещо іншому ключі.

— Мені дуже випадково потрапив на очі новий сезон анімаційного серіалу «Любов. Смерть. Роботи», остання глава там була про велетня, який виявився викинутим на берег. І вона вся була зроблена ось в такому ось оповіданні, яке, по суті, не ведеться, там просто закадровий голос, а все інше візуалізує вже анімація. Мені здалося це хорошою річчю і я так само випадково натрапив на розповідь того ж Джеймса Бауерда про море, і дочитавши до середини, я зрозумів, що буду екранізувати саме це. Тому що я вловив у ньому деякі інші думки, яких автор, можливо навіть не бачив, — каже автор стрічки.

«Випитати» в Ярослава, який посил в фільмі, не вдалося. Чоловік зауважує, що про таке у режисерів та сценаристів не питають.  

— Я вважаю, що кожна людина вільна сама по собі і сама в змозі відкрити цей сенс. Можливо, я щось і хотів туди вкласти, в ту картину. Цей фільм, насправді, про всіх нас, — каже Ярослав Годлевський. — Не те, що я типу не хочу відкривати сенс, тому що його немає. Ні, він насправді є. Я просто не хочу його відкривати. Для мене там є свій сенс.

Автор, до речі, підкреслює, що кожен, хто працював над картиною, зробив свої висновки. З глядачами на фестивалі та знайомими, які вже бачили стрічку — та ж історія.

На думку Ярослава, стрічка «Тут було море» чітко вирізнялася з-поміж інших робіт. Головний акцент зробили на візуальному зображенні.

— Цей фестиваль став каталізатором для того, щоб почати знімати, тому що я завжди всім говорив, що... Ну, всі, хто мене знають, в курсі, що я людина, у якої запитаєш: «Хто знімав цей фільм?» і я чітко можу назвати режисера, — зізнається чоловік. —Це була справа часу, а тут фестиваль, дедлайни, все, давайте знімати. Всі загорілися цією ідеєю і мені це дуже сподобалося. Бо якби я зараз запропонував би просто комусь: «Знімаємо фільм», мені сказали б: «Та йди ти, знаєш куди». А тут дедлайни, фільм, все.

Попри ці аргументи, все ж в Ярослава були й свої мотиви взятися за зйомки, які стали дебютними.

— Мене одна, окрема особистість дуже сильно змушувала зробити це все і за фактом, це перший досвід. Для окремої сцени є різні референси. Одна сцена в цьому фільмі, знята за допомогою, як я припускав, зональної лінзи. Це лінзи, у яких, типу різна фокусна відстань. Але ми його зняли за допомогою дзеркал, тобто абсолютно наживо. Я спеціально добивався такого ефекту. Все, що знято, ось, ми повинні зняти спочатку ось так і ніяк інакше, — сказав він.

За словами Ярослава, у фільмі довелося використовувати забраковані кадри, адже через недосвідченість в зйомках хронометраж стрічки не до кінця прорахували.  

— На жаль, через те, що у нас, по факту, все будується на моїй розповіді, тому що спочатку мій сценарій — це оповідання, тому через відсутність досвіду я не прорахував хронометраж, тому ми не те, що видаляли кадри, ми вимушені були їх додавати. Знаходили ті, що були забраковані. Я, насправді, не пишаюся цим фільмом, взагалі. Від слова «зовсім», — каже він.

Ярослав зізнається, що не розраховував здобути першість у фестивалі, журі, яке оцінювало стрічки, були для нього не в пріоритеті. Головною похвалою для Ярослава стало визнання від близької людини, яка завжди його критикувала.

— Він подивився цей фільм, випадково, я йому навіть не скидав посилання і він сказав таку річ, що «ось, сильно». Я думав, він мене почне хейтити, а він це полюбляє. І було так, що я опинився внього, він заявив, що подивився наш фільм. І я такий: «Ну, давай», думав, що зараз буде шквал критики, — всміхається Ярослав. — А він сказав, що це дуже-дуже сильно. Типу, він побачив, що я не марнословлю, не просто говорю, що можна зняти ось так або ось так. І для мене це найвища похвала. Для мене журі та приз від журі не мали якогось пріоритету. А приз глядацьких симпатій більш вагоміший.

Щоб зрозуміти, про що йде мова, пропонуємо до перегляду відзняту кінострічку «Тут було море». Основну ідею, яку намагався передати автор, навмисно не коментуємо — ви знайдете там щось своє.

Читайте також:

Коли недоспані ночі стають загрозою для здоров'я. Розповідає лікарка-психіатр

Від Роксолани до Alyona Alyona. У Вінниці відкрили виставку відомих українок в образі Барбі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.