Традиції Поділля. Як молодь у давнину фліртувала за допомогою писанок на Великдень

За традицією, писанкарством займалися лише жінки та дівчата

У середині ХVII століття французький інженер Гійом де Боплан у своїх нотатках згадував, що на Великдень лише один священник міг зібрати кілька тисяч крашанок.

Ще за часів Київської Русі люди займалися писанкарством. Це підтверджують дослідники, які знайшли залишки керамічних писанок, виконаних у техніці фляндрівка. Про це розповідає фольклорист Віктор Косаківський.

 — Найближчу географічно до нас та найстаршу керамічну писанку знайшли у Меджибожі, – зазначає Віктор Косаківський. – Але ще у поховальній обрядовості племен Черняхівської культури використовували саме яйце.

Він згадує експонат поховання жінки з Вінницького краєзнавчого музею і зазначає, що могила там вирізана, а поруч лежить посуд, в якому були знайдені шкаралупи яєць.

— Цікавився в археологів — ті шкаралупки ніхто не досліджував. Невідомо і те, чи були вони пофарбовані. В інших обрядах українців, наприклад, у гуцулів, є інформація про те, що яйця клали в могилу. Хоча і зараз писанки несуть на цвинтар для покійників та старців, — каже дослідник.

Традиційні подільські писанки

Таємниця писанки ще й досі не розгадана. Однак з давніх давен на Поділлі великодні яйця розписували широкими візерунками. Як правило, майстрині зображували рослинний та геометричний орнамент, зокрема зображали рожі — квіти, що схожі на восьмикутну зірочку або трилисники, які теж несли в собі сакральне значення.  В більшості своїй малюнки були зображені на чорному, а подекуди й червоному фоні — залежно від того, як довго виварювали їх у цибулевому лушпинні — природньому барвнику.

— Ми знаємо, як малювали писанки. Але не знаємо, для чого їх писали в давнину. Ми не знаємо, що означає кожен знак на яйці. Розписують їх впродовж великоднього посту. Останній день, коли дозволяється писати — це Чистий четвер. Перед тим як писати писанку треба постити, молитися, ні з ким не сваритися того дня, коли беретеся до справи, — розповідає дослідник.

За його словами, в давнину жінкам під час менструації розписувати яйця було зась. А ще, взявши до рук яйце, людина одразу мала знати, кому подарує писанку. Адже колись писанки були свого роду вітальними листівками.

Як подоляни фліртували на Великдень

За словами Віктора Косаківського, на Пасху люди за традицією дарували один одному писанки, але обов’язково лише освячені. Досліджуючи етнографію Подільського краю, він часто бував в експедиціях і розпитував старих людей з різних куточків області про звичаї та обряди, поширені в давні часи на Великдень.

— Після церковної служби люди йшли додому обідати, а потім поверталися на церковне подвір'я, яке називалося колись цвинтарем. Сходилося все село: там водили хороводи, хлопці дзвонили в дзвони, співали веснянки. Наступав момент, коли дівчина мала підійти до хлопця та подарувати йому писанки та вишиту хусточку, — розповідає фольклорист. – То ось уродженкасела Уяринці з Тиврівщини згадувала: «Моя мама стоїть, плює зернята, і дивиться, до кого я йду дарувати писанки. І його мама стоїть з іншого боку подвір'я та вишукує в натовпі, яка дівчина йде до її сина дарувати писанки».

За традицією, за отриману писанку парубок мав замовити танець для дівчини. А оскільки з «вітальною листівкою» танцювати було незручно, парубок підходив з дівчиною до своєї матері та віддавав їй яєчко.

— А потім танець-подяка за розписані яєчка, — підкреслює Віктор Косаківський.

Наступний день після Великодня називається Обливаним понеділком. Цього дня в давнину парубки обливали дівчат водою, аби ті були здорові та гарні. До речі, за повір’ям, якщо дівчина залишалася сухою після водної процедури — ще рік вона дівувала.

Символічність візерунків та обряди з писанками

Варто зазначити, що писанки робили в давнину не лише як подарунок. Їх використовували для певних обрядів і навіть вірили, що писанка може принести гарний врожай.

Символічних візерунків для писанок в Україні існує безліч, етнографи нарахували понад сто. Так, наприклад, дубове листя зеленого кольору означало чоловічу силу, рожа — красу. Ще один популярний малюнок —  «грабельки», який символізує побажання тримати господарство в порядку.

— У процесі створення писанки важливо пам'ятати про символічність візерунків. Наносити необхідно ті, які відповідають побажанням. Адже писанка має конкретного адресата. Як розповідали літні жінки, до кожної писанки вони знали замовляння. Під час процесу не можна було поспішати. І оскільки слова мають матеріальну силу, потрібно було промовляти побажання. Потім писанку освячували та, даруючи її адресату, знову ж таки промовляли побажання. Тоді вона ставала ще потужнішою. Досить часто подарований оберіг налагоджував стосунки, покращував самопочуття, та позитивно впливав на життя. Таких прикладів є дуже багато, — розповідає знавець.

За традицією, писанкарством займалися лише жінки та дівчата. Вважалось, що традиційна писанка є відображенням душі її виконавиці, адже процес вимагає багато терпіння та зусиль.

— А от крашанки використовували для обряду. На Великдень ними цокаються, а той хто перемагає, забирає собі яйце. Хоча крашанку і їдять, шкаралупу не можна викидати, тому що ці крашанки були освячені. Шкаралупу кидали на воду, на город, або закопують в землю, — додає він.

Читайте також:  

Що по чому? Перевірили, у скільки вінничанам обійдеться Великодній кошик

Великодні традиції: з чого все починалося і що змінилося? Розповідають фахівчині

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.