Сьогодні народжується багато особливих діток, або по-іншому «індіго». Якщо ще раніше це була одна дитина на 1000, то сьогодні – це кожна 5-та. Це ті дітки, які насправді прийшли вчити нас, а не у нас вчитись.
Як нам іноді важко порозумітись із своїми дітками: вони вперті, дуже активні, своєрідні, неординарні. І… нам дуже хочеться їх виховати. Виховати такими, якими ми хочемо. Але сьогодні хочеться поговорити про те, чому нам корисно дослухатись до них прислухатись.
Сучасні дітки дуже швидко розвиваються. Вони з легкістю в 3 роки опановують планшети, ай-пади і т.д. Вони швидко вивчають мови та не бояться вголос висловлювати свої думки. І водночас вони у них дуже багато енергії і, зазвичай, вони не знають, куди її діти.
Як на мене, наші дітки навчають нас любити, довіряти, милуватись, захоплюватись, уявляти, перевтілюватись. І не боятись. Не боятись змін, переворотів, чогось нового та незвіданого. Вони рішуче йдуть вперед, їх ніби хтось за руку веде – адже йдуть впевнено і наполегливо.
Але нам так важко їм довіритись. Адже для нас головне стабільність, впевненість, визначеність та перспектива. Ми живемо у своєму замкненому світі, в який так важко впустити нових людей, нові ідеї, нові рішення та нові уявлення. Бо ж не знаємо, як буде.
Я знову не перестаю повторювати, що з народження малюка життя дорослих змінюється, і, зазвичай, змінюється на краще. Це новий період в житті: коли ми вчимось дивитись на світ дитячими очима. Зазвичай це період власного розвитку, ми відкопуємо свої приховані таланти, дістаємо із завалищ власні мрії, починаємо творити та мріяти. Шкода, що це закінчується, коли дитина підростає. А так не хочеться…
Тому давайте довіряти своїм діткам. Любити їх! Насолоджуватись кожною секундою, адже життя одне, життя неповторне!
