14 березня, другий рік поспіль, в Україні офіційно вшановують добровольців – людей, які за своїм внутрішнім переконанням свідомо пішли воювати на Схід України.
Перші добровольчі батальйони почали формуватись в березні 2014 року, коли учасники Революції Гідності одразу з Майдану поїхали в тренувальну базу у Нових Петрівцях. Згодом добробатів ставало все більше. І сьогодні добровольчі батальйони як у складі ЗСУ, так і поза ними, беруть участь в операції Об’єднаних сил.
Але є ще дуже багато питань і проблем, з якими стикаються добровольці, повернувшись до мирного життя. Не всі з тих, хто добровільно пішов воювати, мають статус учасника бойових дій, тому що існує цілий перелік вимог, за якими надається цей статус.
Дуже прикро, але родичам вбитих добровольців треба доводити участь у бойових діях лише через судові інстанції. При наявності поранень таку участь довести легше, а при відсутності - складніше. Така ситуація не вкладається в голові.
Не вирішено питання щодо психологічної реабілітації добровольців та надання їм та їх сім’ям певних пільг. Тяжко добровольцям та й військовим, які, повертаючись з “передка”, бачать відсутність змін в державі, реальних реформ, ріст корупції, “торгівлю на крові”, зловживання в “Укроборонпромі”.
Добровольчі батальйони, військові досі продовжують підтримуватися волонтерами, які везуть їм гуманітарну допомогу. Питань більш, ніж достатньо.
За 5 років війни на Сході нашої країни влада так і не спромоглася повністю забезпечити соціальний та правовий захист бійців добробатів.
Маємо бути вдячні вам, добровольці та захисники, за вашу відданість та любов до рідної землі, за палке серце та холодний розум, за мужність та звитягу!
За те, що йшли на ворога, відстоюючи суверенітет та цілісність України, незважаючи на те, що представники влади на вашій крові заробляли гроші для офшорів й продавали національні інтереси України.
Героям слава!
