«Ти чого виставляєш фотки з моїм хлопцем, коза?» - одну повів до РАЦСу, з другою жив

Цей хлопець звернув на себе увагу 19-річної вінничанки Світлани (ім’я змінено) тим, що не вимагав уже на першому побаченні «все і одразу». Михайло не був з тих, кого називають «красивий, здоровенний». Худорлявої статури, але дуже енергійний. Дарував квіти, запрошував у кіно, пригощав  у кафе. Дівчина й припустити не могла, що саме цей «галантний кавалєр»  жорстоко познущається над нею.

Часто їздив у відрядження

Через тиждень прояву активної уваги  Михайло здивував Світлану пропозицією: вийти за нього заміж. Спантеличена дівчина заніміла від такого. Тоді він  продовжив: «Можна по-іншому. Ми вже достатньо пізнали одне одного. Давай жити без одруження». На таке дівчина не погодилася. Відразу відповіла: «Ні!»

-Ти подумай, поки я буду у відрядженні, а тоді й вирішимо, - сказав Михайло і зник на два тижні.

Він розповідав дівчині, що переганяє автомобілі з Німеччини на продаж в Україні. Тому попросив не дивуватися, що час від часу його не буде у місті. Робота! Треба за щось жити.

Після повернення хлопця Світлана запросила його додому познайомити з батьками. Він охоче погодився.

-Хіба з першого разу можна заглянути в душу і побачити, чим людина дихає, - каже батько Світлани. – Такий собі хлопець. Непоказний на вигляд. Нам з дружиною, що треба? Як і кожному батькові й матері – аби діти були щасливі. Не ми ж вибираємо їм пару.

На запитання, чим займаються батьки, Михайло відповів, що вони на заробітках у Португалії. Заробляють на квартиру. Бо мають тільки кімнату у гуртожитку одного з колишніх заводів.

Через деякий час Світлана зізналася батькам, що Михайло має намір на ній одружитися. Здавалося б, нічого в цьому незвичного.

-Думай, донечко, думай, тобі ж з ним жити, а не нам, - відповіли тато з мамою.

Згодом дочка повідомила ще одну новину: «Ми вирішили поки тільки розписатися, а весілля справимо десь пізніше, восени, чи може, й навесні, - сказала Світлана. – Тим часом нехай Михайло у нас живе. На розпис не будемо скликати багатьох. Подруга прийде, а він покличе друга».

Так і зробили. Хлопець отримав дах над головою  та ще й у ліжку симпатичної молодої дружини. Через кожні два-три тижні він їхав з дому і повертався приблизно через такий само час. Батьки готувалися до весілля. Світлана, як і кожна дівчина, уявляла себе у розкішній весільній сукні… Один день перекреслив всі їхні плани.

«Я приїду у Вінницю, де тебе знайти?»

Михайло не любив фотографуватися. Про це він сказав Світлані ще на початку їхнього знайомства. Втім, вона все одно зробила декілька знімків, на яких вони удвох. Одного разу, коли він поїхав у чергове відрядження, надіслала йому їх на вейбер, а тоді виставила у соцмережі.

Уже наступного дня отримала гнівне повідомлення: «Ей ти, коза, ти чого виставляєш фотки з моїм хлопцем?» - безцеремонно написала їй незнайома дівчина.

Світлана відповіла у такій само формі. При цьому повідомила незнайомці, що той самий хлопець – її законний чоловік.

-Підеш про це розкажеш своїй бабці, - отримала  відповідь. – Ти випадково нічого не переплутала, дура? Ми з ним маємо одружуватися. І живе він не з тобою, а зі мною.

Михайло повернувся з відрядження. «Та не зважай, - сказав він Світлані, коли та показала образливі пости невідомої. – Мало що можуть писати в Інтернеті. Ти її не знаєш? Ні. І я не знаю».

-Ти можеш доказати, що він живе з тобою? – ці слова Світлана прочитала після того, як Михайло повернувся додому. – Скажи, де ти живеш, я приїду. Хочу все побачити на власні очі.

Вона була з Києва. Але приїхала. Зрозуміло, все побачила… Розповіла, що він також жив з нею і її батьками. Тільки у цивільному шлюбі. Теж обіцяв одружитися.

Весь гнів умістився в кулаці

-Розписувався ти для чого, хлопче? – запитав батько Світлани після того, як киянка покинула їхню квартиру. - Як же ти думав весілля робити?

- З чого ви взяли, що я мав на ній одружуватися? – відповів той.  – Не хотіла в ліжко – повів до загсу.

-Такого нахабства, зрозуміло, я не міг стерпіти, - продовжує батько. – Весь гнів, уся сила зібралися в кулаці. Від удару те брехливе щеня полетіло на підлог до вхідних дверей. Я відчинив і випхав в коридор, як поганого пса.

За  словами чоловіка, дочка зачинилася у кімнаті і тільки було чути її схлипування. Не хотіла впускати ні його, ні дружину. До вечора  не відчиняла дверей. Вона ревіла в себе, а батьки не стримували сліз під дверима. Коли вийшла, не впізнали її – лице було запухле і аж синє від сліз і переживань.

Найбільше хвилює душевний стан дівчат

Психолог Аліна Колісник:

-Найбільше у цій ситуації мене хвилює душевний стан обдурених дівчат, - каже пані Аліна. – Головне прохання до їхніх батьків – жодним чином не дорікати донькам у тому, що сталося. Не можна цього робити у жодному разі. Річ у тім, що в кожної людини свою душевна конституція. Один може спокійно, наскільки можна, сприйняти таку ситуацію, а інший…

Друга порада – не залишати дівчат наодинці. Проводити час з ними. Добре було б поїхати куди-небудь з сім’єю, відпочити на морі, чи побувати в горах. Вибирати треба те місце, де збирається багато людей. Варто згадати про улюблені заняття донечок. Дуже допомагають спільні спогади про найкращі хвилини, які пам’ятаються батькам і донечкам з дитинства. Можна переглянути старі фото чи відео…

Не хочеться розчаровувати нікого, але душевні травми невиліковні. Це фізичний біль минає, а душевні рани все одно дають про себе знати. Тільки знову ж таки у різних людей це буває по-різному. Багато залежить від ситуацій, в яких надалі опиняться дівчата. Точніше, від того, хто буде з ними поруч у подальшому житті.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.