Трійку лідерів серед дівчат до 17 років визначили 28 тренерів і експертів. Беззаперечним переможцем стала наша Юлія Христюк! Вінничанка набрала втричі більше балів (54) за підсумками голосування, ніж її найближчі переслідувачі (по 17) – переважно, старші за віком. Юлія Христюк стала першою нашою землячкою, яку визнали кращою молодою футболісткою країни.
– Юліє, як ти відреагувала на цю новину? Вона стала приємною несподіванкою?
– Мене раніше включили до десятки кращих молодих футболісток України, було дуже приємно. Фахівці в першу чергу оцінили, що наша команда гарно виступала протягом року.
Коли ж мені зателефонували і сказали, що я зайняла перше місце в конкурсі, для мене це стало дуже несподівано. Тоді я відчула себе однією із найщасливіших у світі. Відразу розповіла про перемогу батьку і тренеру, вони мене щиро привітали. В цей же день було тренування, де також дівчата пораділи за мене.
– Якими досягненнями у 2018 році можеш похвалитися?
– Моя команда ВОДЮСШ добре виступала в чемпіонатах України серед дівчат U-15 (до 15 років) і U-16. В обох цих змаганнях ми здобули срібні нагороди. Наш однойменний клуб в першій лізі національного чемпіонату перебуває на другому місці і має гарні шанси на підвищення в класі.
– За жіночий клуб ВОДЮСШ ти стабільно граєш в основному складі?
– Так. Наш клуб – один із наймолодших в Україні. Лише двом дівчатам понад 17 років. Решта – по 15-16 років. В складі наших суперників переважно грають старші футболістки. Але в першій лізі в основному все ж виступають спортсменки не старше 20 років.
– До юнацької збірної України вже викликали?
– Протягом року я виступала за збірну України U-17 на міжнародних змаганнях. Ми посіли третє місце в групі у відборі на чемпіонат Європи. Грали непогано, але все ж не вийшли до еліт-раунду. Для цього було потрібно посісти місце не нижче другого. Україна здолала збірну Фарерських островів – 4:1. Але ми програли Чехії – 0:2 і поступилися елітній збірній Данії – 0:4.
– В усіх командах, де ти виступаєш, носиш капітанську пов’язку. Як вважаєш, чому?
– Так гравці вирішують. Можливо, партнерки цінують те, що я в усіх без винятку матчах намагаюся повністю віддаватися на полі. Для мене найголовніше – не власні індивідуальні показники, а результат команди.
– Яке твоє амплуа на полі?
– Центральний півзахисник. Я намагаюся роздавати націлені передачі, організовуючи атаки. А також нерідко б’ю здалеку та вражаю ціль!
– Скільки років займаєшся грою № 1? І чому обрала саме цей вид спорту? Адже розповсюджена думка, що дівчаткам краще личать танці.
– Я почала ганяти м’яча у вісім років. Тоді навіть не знала, що у Вінниці розвивають жіночий футбол. Просто грала із хлопцями.
А у десять років вирішила записатися до спортивної секції. Батьки не хотіли віддавати мене на футбол. Вони, дійсно, думали, що це нежіночий спорт. А також вважали, що у мене нічого не вийде. Але, коли я самотужки знайшла номер тренера і записалася на заняття, батьки повірили в мене. І з того часу вони підтримують мене у спорті.
– Хто був твоїм першим тренером?
– Олександр Дуднік, який і зараз тренує нашу команду. Всі мої індивідуальні та командні досягнення пов’язані із ним.
– Скільки часу присвячуєш футболу, тренуєшся щоденно?
– Тренуємося шість разів на тиждень. Коли займаємося на великому полі, я зазвичай залишаюся після всіх. Відпрацьовую технічні елементи. Якщо самовдосконалюватися, будь-яка мрія може збутися!
– Чи не заважає футбол навчанню?
– Я навчаюся в десятому класі школи № 29. Через участь у турнірах іноді доводиться пропускати навчання. Але шкільні предмети мають для мене велике значення. Тому я намагаюся завжди перездавати те, що пропустила. Особливо подобається опановувати англійську мову. Після завершення школи збираюся отримати вищу освіту.
– Англійська стає в нагоді під час вояжів за кордон …
– Так. В більшості країн, де ми грали у футбол, розуміють англійську. Приміром, у Данії і Фінляндії. практично кожен її знає. Тому ми добре розумілися із місцевими мешканцями.
– Після завершення школи плануєш залишитися у Вінниці? Або прагнеш перебратися до якогось іменитого футбольного клубу, приміром, вищої ліги чемпіонату України?
– Поки що я збираюся виступати за вінницький клуб, вийти разом із ним до вищої ліги. А після завершення 11-го класу мрію грати за кордоном. У чемпіонатах, де рівень значно вищий за український.
– У яких саме країнах – західної Європи?
– Наприклад, мені хотілося б пограти у сильних клубах Німеччини, Данії або США.
– А українські професіональні футболістки достатньо заробляють?
– В Україні, за великим рахунком, є лише дві потужні професіональні жіночі команди. Це харківські «Житлобуд-1» і «Житлобуд-2». Інші вітчизняні клуби є напівпрофесіональними. Адже рівень жіночого футболу в нашій країні поки що є недостатньо високим.
– Колись і чернігівська «Легенда» вважалася лідером нашої країни. Саме там виступала вінничанка Ірина Кочнєва, гравець національної жіночої збірної …
– «Легенда» раніше на-рівних конкурувала із «Житлобудом» і навіть вигравала чемпіонати України. На жаль, її вже не існує, два роки тому вона розпалася. В Чернігові діє лише клуб «Єдність-ШВСМ», але він не такий потужний.
– Проти хлопців часто доводиться грати?
– На жаль, у Вінниці і області бракує сильних жіночих команд. Тому, щоб награвати склад, нам нерідко доводиться спарингувати проти хлопців. Кожні два тижні проводимо матч проти юнаків – трохи молодших за нас, але дуже кваліфікованих .
– Буває, що у дворі чи на відпочинку в інших містах дивуєш своєю футбольною майстерністю?
– Так. Хоча б на шкільних уроках фізкультури. Я беру участь у поєдинках юнаків. Спочатку вони зазвичай ставляться до цього скептично. Але, коли починаю грати, дивуються і починають розпитувати, де я займаюся.
– Пересічних, нетренованих у спортшколі футболістів-однолітків зазвичай обігруєш?
– Дворових – так. Але ті, хто ходить на тренування – дуже сильні. Їх пройти на полі набагато важче.
– Нещодавно ти взяла участь у товариському міні-футбольному турнірі за участі гравців жіночої команди ВОДЮСШ і професійної чоловічої команди «Нива». Тоді гравці обох статей були рівномірно розподілені серед усіх команд. Сподобалося?
– Пограти пліч-о-пліч з професіоналами було дуже цікаво. Бо я з партнерками по команді переважно відвідували ігри «Ниви» у другій лізі. Тоді ми спостерігали за футболістами із трибун. А можливість разом із ними потренуватися і пограти – це незабутній досвід.
– За команду юнаків своєї спортшколи також активно вболіваєш?
– Звісно. Ми із дівчатами відвідуємо матчі юнацьких команд школи Блохіна-Бєланова (різних вікових категорій) у Дитячо-юнацькій футбольній лізі України. А вони, в свою чергу, ходять на наші ігри. З юнаками-футболістами товаришуємо, спілкуємося. Недарма інколи наші тренування припадають на один і той же час.
– Хто для тебе є кумиром?
– В жіночому футболі – це наша землячка Ірина Кочнєва. За її грою можу спостерігати. Матчі жіночої збірної України завжди демонструють. Інколи й організовують трансляції ігор її «Житобуду-1». Зокрема, проти головного конкуренту в Україні «Житлобуду-2», а також кубкові поєдинки.
Ірина Кочнєва приїздить у відпустку до Вінниці. Та інколи приходить до нас на тренування, щоб підтримувати фізичну форму. Я мала нагоду кілька разів разом із нею потренуватися. Ірина є дуже досвідченою футболісткою і може багато чому навчити.
– А в чоловічому футболі за кого вболіваєш?
– Я є фанаткою англійського «Ліверпуля». Для мене назавжди кумиром залишиться легендарний гравець цього клубу Стівен Джеррард, який вже завершив спортивну кар’єру.
– Що ти відчувала, коли під час фіналу Ліги чемпіонів УЕФА-2018 воротар «Лівера» Лоріс Каріус зробив два грубих ляпи, що призвело до поразки від іспанського «Реала»?
– «Ліверпуль» давно не виходив до фіналу європейських клубних турнірів. Коли це сталося, я із нетерпінням чекала фіналу. Як виявилося, це був один із найгірших днів у моєму житті. Мерсісайдці грали на одному рівні із іспанцями. Але втрата по ходу поєдинки травмованого лідера Мохаммеда Саллаха та грубі помилки воротаря далися взнаки. Після матчу я відчувала себе дуже засмученою і навіть плакала.
– Чим ще захоплюєшся, окрім футболу? Яке маєш хобі?
– Граю в настільний теніс. Раніше п’ять років займалася цим видом спорту. Але було потрібно вибрати щось одне, і я обрала футбол. Також люблю читати – романи або детективи.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Natalia