Чому мовчання про страхи шкодить: як розмова стає першим кроком до зцілення (партнерський проєкт)
Кожна з нас чогось боїться. Це нормально і природно — страх існує, щоб захищати нас від небезпеки. Але іноді він перестає бути помічником і починає керувати життям. Особливо страхи, які стосуються здоров'я. І через це багато жінок відкладає візит до лікаря, бо бояться почути діагноз. Результат - хвороби виявляють на пізніх стадіях. А тоді лікувати вже складніше, а іноді – і неможливо, на жаль. Психологи рекомендують озвучити свій страх. Це ознака не слабкості, а внутрішньої сили й усвідомленості.
Коли мовчання перетворюється на тягар
Страх, що сидить всередині, сам по собі не зникне. Він проявляється через тіло: безсоння, головний біль, напруга в м'язах, тривога, коливання настрою. Людина інстинктивно уникає всього, що може нагадати про проблему — лікарів, статей про здоров’я, інформації про обстеження і навіть порад близьких. Здається, що так легше, але насправді можна втратити контроль над власним життям. Озвучений страх втрачає владу над нами. Коли ми проговорюємо те, що турбує — із близькою людиною, подругою, лікарем чи психологом — ми перестаємо залишатися наодинці зі своїми переживаннями. І це вже половина шляху до полегшення.
Віта Зубко, психотерапевт і партнерка марафону "Рожевий жовтень — 30 днів турботи про себе", пояснює: «Мовчати про страх — це ніби носити важкий камінь у кишені. Спочатку здається, що впораєшся сама, але з часом стає дедалі важче дихати, рухатися, жити. Коли жінка дозволяє собі сказати вголос: «Мені страшно», — саме в цей момент починається справжнє зцілення. Страх — це не кінець історії, а сигнал: мені потрібна підтримка, і я маю право її отримати. Говорити — це вже дія, а будь-яка дія завжди сильніша за мовчання».
Як навчитися говорити про важливе
Не обов'язково одразу розповідати про свої переживання перед великою аудиторією. Можна почати з малого, поступово розширюючи коло довіри. Ось кілька практичних кроків:
- озвучте свої емоції хоча б одній близькій людині — мамі, подрузі, сестрі, партнеру;
- ведіть щоденник емоцій: записуйте, що саме турбує, це допомагає зрозуміти природу страху;
- лякають думки про здоров'я — поговоріть відверто з лікарем, достовірна інформація часто знімає найбільші страхи;
- не соромтеся звернутися до психолога чи психотерапевта — вони допоможуть розібратися з емоціями;
- шукайте спільноти підтримки: жінки, які пройшли через схоже, розуміють вас краще за інших.
Говорити про страх — це не просто поділитися переживаннями. Це спосіб подбати про своє психічне здоров'я та дозволити іншим бути поруч. Коли ми відкрито говоримо про те, що нас лякає, ми показуємо приклад іншим жінкам. Це дозвіл та приклад їм робити те саме. І перший крок до створення спільноти, де підтримка — не виняток, а норма життя. Проєкт «Рожевий жовтень — 30 днів турботи про себе» продовжується у Вінниці. Приєднуйтесь та підтримуйте одна одну — адже справжня сила жінок починається зі щирості та сміливості.
Щиро дякуємо психотерапевту Віті Зубко за партнерство та підтримку марафону «Рожевий жовтень – 30 днів турботи про себе» .
Ваша участь нагадує вінничанкам, що турбота про здоров'я — це не лише про тіло, а й про душевну рівновагу, спокійно та любов до себе .
Долучайтесь до нашого Telegram-каналу «Здорові вінничани – непереможні вінничани»!
Усі матеріали марафону "Рожевий жовтень — 30 днів турботи про себе", поради лікарів, інфографіки та відео ми збираэмо в одному місці, щоб ви могли зручно стежити за оновленнями. Це простір, де ми говоримо про здоров’я, профілактику та турботу про себе щодня.
Підписуйтесь і залишайтесь у колі обізнаних та відповідальних вінничан.
Читайте також:
«Рожевий жовтень»: місяць боротьби з раком грудей та турботи про здоров'я
Перевір себе: як правильно проводити самообстеження грудей
Вінницькі медичні центри закликають пройти обстеження молочних залоз та дарують знижки
Сон і здоров’я: чому якісний відпочинок важливий для профілактики раку молочної залози
Вода і баланс рідини в організмі: чому питний режим впливає на здоров’я
Чому спорт знижує ризик онкології: прості рухи, що рятують життя
Їжа, яка «лікує»: як мікрозелень допомагає профілактиці онкозахворювань
