«Ваш син загинув під Донецьком…» - Чому мати не повірила військовим

Це останнє фото, яке Ярослав надіслав братові Євгену

Коли працівники Літинського військкомату приїхали до магазину, де працює мати загиблого Ярослава Бондаря і повідомили сумну новину, між ними відбувся такий діалог.

-Ваш син загинув під Донецьком, - із сумом в голосі повідомили військові.

-Під яким Донецьком, про що ви говорите,це не він, - відповіла із здивуванням мати. - Ярослав служить у частині, а не в АТО.

Ти вже своє відслужив, залишайся дома

Про цю розмову розповів журналісту RIA друг загиблого Ярослав Бондаренко, який проживає на сусідній вулиці. Чоловік відпросився з роботи, аби підтримати матір загиблого – Галину Іванівну.

-Женя, старший брат Ярослава, проживає у селі, там у нього діти, господарство, - каже Ярослав. – То я подзвонив йому, що побуду з Галиною Іванівною. Ходив у військкомат. Цікавився, коли і хто має привезти тіло.

За словами співрозмовника, йому повідомили, що 25 жовтня з побратимом попрощаються у частині, а потім доставлять додому. Разом з ним загинув ще один хлопець. Їх разом везтимуть – того до Києва, а Ярослава до Літина.

-Це вже другий раз він пішов в АТО, - уточнює співрозмовник. – Спочатку його взяли по мобілізації. Після того повернувся додому. Яка тут робота… Казав, піду або в поліцію, або знову повернуся на службу.

Ярослав каже, що мама категорично була проти того, щоб Ярослав знов йшов на Донбас. І старший брат такої само думки. Говорили йому, що він уже відбув своє на Донбасі.

-Мати розповідала мені, що Ярослава, ніби магнітом, туди притягувало, - продовжує співрозмовник. – Кожен день, поки був дома, говорив по телефону з хлопцями з АТО. А як показували по телебаченню новини з району бойових дій, то від екрана не можна було відірвати. В Інтернеті сидів, вичитував інформацію про те, що робиться на Сході.

Друг загиблого припускає, що Ярослав сказав мамі й братові неправду. Мабуть, запевнив їх, що йде служити в частину, а не на Донбас. Потім весь час по телефону говорив, що він не там, де стріляють. Тепер його мама каже, що серцем відчувала, що він насправді не там, де каже. Але ж вірила, бо Ярослав ніколи не обманював її.

-Тому для неї і для брата це повідомленням було несподіваним, - каже Бондаренко. – Вони думали, що військові помилилися, але…

О сьомій ранку ще говорив по телефону з дівчиною

-Мама Ярослава каже, що він о сьомій ранку ще говорив зі своєю дівчиною Оленою, - говорить Бондаренко. – Вона з Житомирщини. Він часто туди їздив. Хотів з нею одружитися. Казав, що мріє про дітей. Що виховає їх патріотами, справжніми українцями. Бажання нормальної людини.

Галина Іванівна останній раз розмовляла з сином по телефону у неділю, 22 жовтня. Після того, як пригнічена горем повернулася додому, почала телефонувати Олені. Якраз в той час до неї знову навідалися з військкомату.

-Ми сьогодні вранці розмовляли з Ярославом, - сказала матері Олена. – Було це о сьомій годині. Говорив, що все нормально.

Військові взяли у мами слухавку, висловили дівчині співчуття.

Може, Ярослави усі такі – усміхнені і справедливі

-Після школи ми так здружилися, що нас усіх називали братами, - говорить Ярослав Бондаренко. – Женю і нас двох Ярославів. Бо ми разом були скрізь –на стадіоні, на рибалку їздили, в Інтернет-клуб ходили. Так здружилися, що водою не розіллєш.

Чоловік каже, що, мабуть, Ярослави усі такі – усміхнені, доброзичливі. А ще в людей з такими ім’ям загострене почуття справедливості.

-Мій тезко мав гарну усмішку і щоразу вона робила його таким, сказати б, милим створінням, - продовжує Бондаренко. – Але Бондар був особливий. він готовий був допомагати кожному. Такої щирої душі був цей хлопець.

За його словами, Ярослав тривалий час працював в «Укртелекомі». А Бондарекно одружився, переїхав жити до дружини на Кіровоградщину. Бачилися вряди-годи. Тепер він знов повернувся у Літин. Але друга забрала війна.

Як зараз бачу перед собою цього чорнявого хлопця

-Ярослав приходив до нас у селищну раду після підписання контракту, - розповів журналісту RIA селищний голова Літина Анатолій Бичок. – Справа в тому, що у нас склалася традиція – надаємо матеріальну допомогу хлопцям, які йдуть на службу. Ярослав написав заяву, ми задовольнили її. Він отримав кошти, потиснули один одному руку. А сьогодні дізнався про сумну звістку. Як зараз бачу перед собою  цього чорнявого хлопця. Дуже шкода. Співчуття матері, рідним.

Пан Анатолій каже, що чекають, поки тіло доставлять до Літина. Поховають відважного земляка на центральному кладовищі. На тому місці, яке виберуть рідні.

-Про те, що не стало нашого колишнього учня Ярослава Бондаря, мені повідомили сьогодні по телефону з районного відділу освіти, - розповіла журналісту RIA завуч школи села Селище, що поблизу Літина, Антоніна Заєць. – Мене запитали, чи вчився в нас такий чоловік. Вчився. Ярослав прийшов до нас з Літинської школи №2. Тільки не пригадую в який клас. У нас закінчував дев’ятирічку. Пам’ятаю цього учня тому, що був дуже вихований і уважний до інших. До речі, його брат Євген, по-моєму, він старший від Ярослава, такий само чемний.

Пані Антоніна пригадує, наскільки дружними між собою були брати Бондарі. Займалися спортом, старанно ставилися до навчання. Мама пишалася синами, а вони ні в чому не підводили її.

-Ярослав і Євген давно закінчили школу, а я під час зустрічі з їхньою мамою дотепер запитую про них, - продовжує завуч школи. – Ви ж розумієте, що далеко не всіма своїми колишніми учнями вчитель цікавиться.

У військкоматі розповіли, що Бондар служив гранатометником у відділенні штурмового взводу. За інформацією військових, наш земляк загинув сьогодні вранці о 8-й годині 30 хвилин.

Висловлюємо щирі співчуття матері, Галині Іванівні, братові Євгену, рідним і друзям відважного захисника України – Ярослава Бондаря. Вічна пам'ять і слава Героєві!

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.