Шестеро вінницьких красунчиків і красунь служать в поліції у Києві

Із поліцейських, які місяць патрулюють столичні вулиці, багато людей з регіонів. Редакція знайшла серед них шістьох вінничан. Що це за люди, чому покинули цивільну роботу, як проходили відбір? Копи кажуть, що до останнього не вірили, що отримають цю роботу.

Усі поліцейські з вінницьким корінням сказали, що не жалкують про свій вибір. Хтось завжди хотів працювати в правоохоронній системі. А комусь після майданівських подій закортіло бути учасником реформування міліції. Хтось просто непосидючий, і екстремальна робота - саме те, що треба.

- Буває, затримають в райвідділі після нічного чергування на кілька годин з документами, і насилу ноги потім до гуртожитку несу. Але робота дуже подобається. Це те, що хотіла, - говорить 25-річна Анна Порхун. - Щодня нове, щоразу цікавіше. Ця робота того варта.   

Найважче було, як говорять поліцейські, на відборах очікувати результатів. Після кожного туру їх відправляли додому, не кажучи, чи проходять далі. Чекати доводилося по кілька тижнів.

- Подзвонять, не подзвонять, пройшла не пройшла - я весь час була на нервах, - каже 23-річна Ганна Королюк. – Не вірилося спочатку, що буде насправді прозорий відбір. Думала, тут усе давно куплено, місця, як кажуть, заброньовані через фінансову частину і не пройти своїми силами…

Спершу тестували кандидатів на рівень IQ. Далі прогнали по стандартному тесту для правоохоронців із майже шестисот питань. Це щось типу поліграфу. Питання повторюються, тільки ставляться інакше, щоб перевірити чесність й оцінити психіку.

Як перевіряли фізичну форму? За 3,5 хвилини на відмінно треба було пробігти кілометр чоловікам, дівчатам - за чотири хвилини. Також здавали за різними для статі нормативами стометрівку і віджимання-підтягування. Дівчатам треба було віджатися 19 разів від підлоги, хлопцям – підтягнутися на турніку.        

- Я займалася бігом і боротьбою, тому мені було не важко, на відміну від дівчат, які взагалі спортом не займалися, - розповідає Анна Порхун. – Вже потім, на навчанні, деякі махлювали. Казали, що погано почуваються. Відсіялися згодом. У мене в групі була така леді, що фізкультура взагалі не її. Вона врешті забрала документи, ніхто й не тримав. А в основному - всі старалися.

На теорії в школі поліцейських вивчали ПДР і кодекси. Найскладніший, кажуть, той що в їхній роботі головний - адміністративний. Зараз працюють і паралельно продовжуються заняття.   

Графік патрулювання у копів: 12 годин роботи вдень, доба відпочинку, 12 нічних годин і 48 - вдома. Як кажуть поліцейські, в перший тиждень спали по кілька годин, бо налагоджували зміни. Нещодавно нарешті отримали першу зарплату (трохи меншу обіцяних восьми тисяч рядовим, бо працювали не повний місяць) і тішаться, що більшість мешканців столиці (говорять про 90 відсотків) підтримують поліцію, що не карає, а хоче допомогти.

– Нам люди довіряють, бо ми даємо їм те, чого не давала міліція - пораду, - говорить 24-річна Валерія Тарнавська. - Цікавляться, якщо набереш “102”, то хто приїде. Питають, куди звертатися, щоб викликати саме нас, а не стару міліцію.

– Жінки “Отче Наш” читали в наш перший день і казали, щоб нас боженька охороняв, - каже Анна Порхун. - А є зовсім інше ставлення. Було, підійшла до чоловіків, які на зупинці пили пиво, і стала пояснювати, що в громадському місці заборонено, так один кричав, обзивав: “Та ти хто така, що мені розказуєш? Іди звідси!” Різні люди є, різні бувають ситуації.

- З нами минулої середи патрулювали колеги з Америки і спостерігали, як реагуємо на виклики, - розказує Ганна Королюк. – Ми попросили вказати на помилки. Так колега з Сан-Франциско Софія сказала, що вони очікували гіршого, бо в них навчають в поліцейській академії шість місяців і практику довше налагоджують. Дійсно, всі намагалися, щоб чим швидше все запрацювало. Задіяні в цьому процесі люди дуже мало спали. Через це й недорахувалися двох пістолетів. Коли розклали все по комірках - все знайшлось. А чутки, що ми зброю втратили, досі обговорюють. 

Коли у Вінниці на вулицях з'явиться поліція, ще не відомо. Але вже зараз вінничани телефонують в управління кадрів обласної міліції й залишають свої контакти, щоб подзвонили, як почнеться набір. Тож проблем з бажаючими не буде. На Закарпатті, наприклад, конкурс сім людей на одне місце. У Львові - 14. В столиці було 19 бажаючих на одну вакантну посаду.       

“Отримали поверхневі знання і навчаємось далі”

Валерія Тарнавська (24), жила у Вінниці, має вищу освіту за напрямком “фінанси і кредит”, працювала в “Метро”

– Я хотіла бути юристом, але знала, що це дорого. Треба мати зв’язки і кошти, щоб потім влаштуватися на роботу, - говорить дівчина, що тепер вступає до академії МВС. - За три місці навчання в поліцейській академії ми отримали поверхневі знання, і треба вдосконалювати себе далі.


Вікторія вже перебралася в Київ. Знімає квартиру. Зарплати у вісім тисяч, каже, вистачає. А про роботу ось що розповіла:

- Не жалію ні трошечки, що поїхала з Вінниці, що зараз тут. Відношення людей до нас, поліцейських, зустрічала різне. Є такі, що не вірять, що може щось змінитися чи самі не хочуть змін. Коли питаєш: „Ви розумієте, що стоїте під знаком і порушуєте?”, порушники відповідають: “Всі стали – і я став”. Стараємося пояснити, якщо люди робитимуть так, як звикли всі, то нічого не зміниться в країні. Наша функція превентивна - не карати, а роз'яснювати, де порушення, і попередити його.  

„Хочу кращого майбутнього для своїх дітей”

Іван Любчик (22), жив у Грушківцях Козятинського району, навчався у Вінниці, працював на заводі

Цей коп закінчив Вінницький коледж за напрямком інженерії харчових технологій та працював оператором на заводі під Козятином. Чому подався в київську поліцію?

– Хотів кращого для своїх дітей майбутніх й для себе самого, - говорить холостяк. - На навчанні нам давали дуже багато інформації, яку треба вивчити максимально за короткий час. 26 предметів. Важко, звісно, охопити все. Зараз практики набираємося. Коли стикаєшся в житті, то більше запам’ятовується, ніж на навчанні.


Напарник у Івана - сімейна киянка, що має 12-річну дитину. Працювала бухгалтером в компанії, але покинула престижну роботу, бо теж хотіла змін у житті.

– У мене в роті немає бажаючих покидати поліцію. Важко, звісно, але, думаю, ніхто не здасться, - каже Іван Любчик.

Він живе в гуртожитку МВС. Платить орієнтовно 800 гривень в місяць (стипендія під час навчання була вчетверо менша, ніж тепер зарплата - дві тисячі гривень). 

«Вже написано 150 рапортів на звільнення»

Анна Порхун (25), родом з села Збараж Козятинського району, навчалась і працювала у Вінниці


 Анна за освітою вчитель історії, українознавства і правознавства, але працювала офіціантом в пабі, адміністратором в кафе.  В перший день навчання в поліцейській академії зустріла пару - юнака з Рівного.

– Все життя помінялося, - каже дівчина. - У Вінницю не повернусь, хоч сумую за друзями. Я їм казала: вчіться віджиматися. Буде добір, бо багато людей забрали в Департамент, і 150 є рапортів на звільнення. Не витримали люди.

Анна каже, що міліціонери справді недолюблюють поліцейських, бо додають роботи - більше порушників доставляють у райвідділ. 

– Мужчину зупиняли на авто. Тікав. Догнали - документів ніяких, - розказує Анна. - Одягли кайданки, бо карате показував. „Довго тут не затримаєтеся! В мене всі свої в райвідділі!” – погрожував. Привезли в райвідділ і дійсно - підходять міліціонери і за руку з ним вітаються… Не можемо вплинути на такі ситуації. І що ДАІ розпустили - це неправда. Деяку кількість поліцейських доберуть із них.

«Наша форма значно комфортніша за міліцейську»

Станіслав Білеуш (25), живе в Козятині, раніше працював в лінійній міліції у Фастові, третьокурсник академії МВС  

Станіслав близько року тому звільнився з відділу міліції на станції Фастів і каже, чекав набору в поліцію. Пройшов, але не переїхав у столицю. Їздить після чергувань додому, бо вагітна дружина.

- Робота в поліції дуже подобається. Набагато краще, ніж коли працював у міліції. Люди більш цікаві, дружній колектив, - говорить Станіслав. – Буває, чекаєш слідчо-оперативну групу на місці пригоди по годині-дві. Не знаю, яка причина. Але мусимо чекати, залишити заявника до їх приїзду не можемо. В цей час нашу територію патрулювання перекривають інші екіпажі, з сусідніх квадратів, тому проблем не виникало. Думаю, з часом й ця ситуація виправиться.

- І форма подобається, - продовжує коп. – Вона набагато краща, ніж у мене була раніше. Ще б взуття краще. Більш зручне можна було зробити. А те, що в нас зараз, - жарке, бо воно на всі сезони.

«На пропозицію допомоги люди дивляться великими очима»

Ганна Королюк (23), виросла в Калитинці Шаргородського району, а живе в Києві, заміжня

Старші класи школи закінчила екстерном, з 15 років працювала та вчилася в коледжі зв’язку з підвищеною воєнною підготовкою. Вища освіта була, як каже Ганна, для неї розкішшю, а набір у поліцію став можливістю здійснити мрію своїми силами. Її знімки в рейтингах найкрасивіших копів-дівчат.

- Коли був Майдан, теплі речі збирала, робила бутерброди. І коли хлопці поїхали на війну, просто сидіти і чогось чекати, не могла, - говорить Ганна. - Коли ми вийшли на вулиці і пропонували допомогу, то всі дивилися на нас великими очима. Зараз починають звикати. Ідуть на контакт. І це приємно.


Єдина неприємність, як каже дівчина, - натирають берці. Дівчата скаржилися, і їм дозволили носити своє взуття, чорне на шнурівці. А про ДТП з поліцейськими дівчина-коп ось що сказала: 

- Міг п’яний протаранити чи хтось невдало здати назад. Київський рух специфічний. І це подряпини. В серйозних аваріях немає вини наших.

«Багато де працював, а тут знайшов саме те, що хотів»

Андрій Васютинський (34), ріс у Війтівці Баршадського району, працював у Бершаді в райдержадміністрації та в ПриватБанку


Кілька років тому переїхав з Бершаді до Києва. Освіту здобував у Кіровограді за спеціальністю «фінанси і кредит». Там же служив у військовій частині рятувальником. Чому цей зрілий чоловік пішов на конкурс у поліцію (набирали людей до 35 років)?

- Переконання покликали і бажання поміняти щось у житті, в собі в першу чергу, - говорить Андрій. – Був такий період, що планував іти в АТО, та так склалося, що тут знайшов саме те, що хотів. 

Про сприйняття людьми нових копів чоловік розповів не так, як інші поліцейські з Вінниччини:

- Сприйняття 50 на 50. Багато хто думає, що ми в поліцію пішли заради грошей. Але є тут люди, що мали зарплати під 30 тисяч, й вони теж усе покинули. У мене на попередній роботі зарплата була на тому ж рівні, що й зараз.
 

Поліцейські почують на свою адресу багато лайки
Віктор Русин, колишній начальник міліції Вінницької області:
“Настануть однозначно часи, коли професія поліцейського буде в повазі. Робота в міліції-поліції надзвичайно важка і потребує витримки, знань та самовіддачі. Прийдеться зустрітись з хамством, неадекватністю нетрезвих та мажорних людей, чути в свою адресу багато лайки та слів, які принижують вашу гідність. Тому перед тим, як іти на конкурс, добре це запам'ятаєте. Я впевнений, що серед молоді багато бажаючих працювати в поліції і служити народові України по захисту правопорядку. Ідіть і не бійтеся, вчіться і ваші мрії здійсняться. Але лише при умові, що це буде за покликом вашого серця й душі.”

Поліцейські мають посвідчення працівників міліції
Євген Стрільченко, адвокат:
- У зв’язку з тим, що закон „Про національну поліцію” не підписаний президентом і не опублікований, то діяльність національної поліції здійснюватися не може. А те, що поліцейські їздять по Києву сьогодні, то це цілком може бути регламентовано якимось внутрішнім нормативним актом. Наприклад, наказом МВС, яким просто якийсь підрозділ міліції так найменували (працює ж просто поліція, а не національна).
Нові співробітники до набрання чинності закону функції національної поліції виконувати не можуть. Вони й мають посвідчення міліції. Я часто буваю в Києві, і в мене склалося враження, що вони працюють дуже інтенсивно. Якось на станції Дорогобичі я буквально за п’ять хвилин побачив два поліцейські патрулі. 

Це звичайні "ряджені", які не мають прав і повноважень
Сергій Власенко, нардеп, адвокат:
“Що це таке, ця "нова поліція", яка ходить по Києву і їздить на машинах з написом "Поліція"? Сьогодні це звичайні "ряджені", які не мають ні прав, ні повноважень. Хочу нагадати: закон "Про поліцію" був проголосований парламентом 2-го липня, але він (закон) не підписаний президентом і не опублікований (тобто не набув чинності)...
Навіщо ж ця профанація? Навіщо "запускати" настільки потрібну справу, як зміна міліції на щось інше, таким очевидно незаконним способом? Невже не можна почекати кілька днів і зробити все законно?"

P.S. Вчора, 4 серпня, рівно за місяць після того, як перші поліцейські вийшли патрулювати вулиці Києва, Петро Порошенко підписав закон “Про національну поліцію”. Про це о 14.13 з'явилося коротке повідомлення на офіційній тівітер-сторінці Адміністрації Президента.  

---

Подвиги і проколи поліцейських

Весь час під мікроскопом
За кожним кроком поліцейських стежать не тільки кияни. У перші дні їхньої робити інтернет заповнили фото побитих патрульних машин, новини про втрачену зброю та екіпірування. Виявилося, двох пістолетів і ще якихось поліцейських речей не дорахувалися помилково. А автівки, якщо билися з вини поліцейських, то несильно. Серйозні ж ДТП спровокували правопорушники.

Побили бомжа, який підняв на копів… ложку
За помилку під час затримання непокірного бомжа, який не хотів кинути “зброю”, звільнили одного поліцейського. Офіційно це відкоментували в МВС так: звільнений за грубе поводження з безхатченком, про що стало відомо завдяки відео, яке є в інтернеті.

Побили рекорди з часом прибуття на виклик
Поліцейські приїжджають на подію менше, ніж за 10 хвилин. Середній час - до п'яти хвилин. Журналісти вже помітили, що копи на пожежі встигають раніше рятувальників. А міліцейські аналітики порахували: адмінпротоколів за місяць роботи поліції поменшало майже на 40%, бо люди стали менше порушувати.

Вм'ятини на машинах - 700 тисяч
По кілька разів на тиждень, а в перші дні роботи поліції - щодня, з'являлися новини про побиті патрульні машини. Збитки покриє, як повідомили в МВС, автоцивілка. Їх нарахували на 700 тисяч гривень. У випадках, коли були значно пошкоджені новенькі поліцейські авто, винуваті не копи, а інші водії.

Поява копів збільшила кількість викликів
У першу добу поліцейські прийняли 1800 викликів на різні події. Це значно більше, як кажуть у міліції. Сьогодні приблизна кількість дзвінків на “102” – 1500. На всі їдуть копи, а у випадку злочину, де потрібен слідчий і експерт, поліцейські викликають опергрупу.

Зливають свої пригоди самі
Записів погонь за порушниками і затримання злочинів повно в Ютубі. Самі ж поліцейські зливають відео з реєстраторів або записи нагрудних камер. Вони вважають, що відеофіксація їхньої роботи – це великий плюс. Зйомка захищає їх від звинувачень у порушеннях.    

Звільняли поліцейських за недосип і перебір
За те, що заснули в службовій машині, звільнили кількох працівників поліції. За грубе спілкування з людьми - двох. За п'янку в неробочий час - ще двох. Одного з них, бо сів за кермо нетверезим. Другого – бо затіяв бійку в кафе. Менше одного відсотка звільнень (12 людей) ніхто не прогнозував. Кураторка реформи МВС Ека Згуладзе думала, що доведеться звільнити за перший місяць десятину копів з двох тисяч. 

З'являються анекдоти і смішні серіали про копів
Навіть міліцейські керівники тепер жартують, що до нормальних людей на виклик приїжджають поліцейські, а якщо ви - злісний порушник, то чекайте на міліцію, яка товче палицями. А гумористи з “Мамахохоталашоу” почали знімати серіал про українських копів.   

Селфі, рейтинги краси і спільноти фанатів
З поліцейськими, особливо жіночої статі, продовжують заливати селфі у соціальні мережі. Зате перестали вже шукати чуттєві фото в акаунтах гарних копів або фіксувати їхні тату. Натомість формують рейтенги краси поліцейських. Ще в соцмережах з'явилися спільноти фанів київської поліції, де прихильники проводять цілі акції підтримки.   

Інфографіка з твіттера Громадського радіо 

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.