Будинок Йося і Перця: житло для багатіїв зі «смердючим» двором біля Макдональдса

Валерій ЧУДНОВСЬКИЙ

Брати Йось-Зіндель та Перець-Йона Гельблу побудували дім в 1898 році. Картина з їх зображенням зберігається у кав’ярні-музею «Панъ Заваркінъ та синъ»

У будинку навпроти гімназії №17 є своя вежа, а у одному з під’їздів — дах зі скла.
Його побудували 121 рік тому два євреї Йось-Зіндель та Перець Гельблу, щоб здавати квартири багатіям.
Теперішні жителі скаржаться, що з їх двору створили їдальню, «курілку». А на масові свята — тут туалет.
Незабаром на дім очікує капремонт. Підприємець, який володіє кав’ярнею «Панъ Заваркінъ та синъ», пропонує зробити ще й єврейське подвір’я з фонтаном.

Біля площі Ліверпуль знаходиться вузька вуличка Соловйова (колишня Інтернаціональна - авт.). Її ділять між собою гімназія №17 та чотириповерхівка під номером три.

Дорога поблизу «забита» машинами, перший поверх житлового будинку зайнятий комерційними магазинами. А сам дім має типовий вид радянської багатоповерхівки — побитий фасад, пластикові вікна та перебудовані балкони.

Утім найбільше дивує подвір’я дому, в яке ми потрапили через прохід-арку: тут є власна башта, третій та четвертий поверх мають різні кольори. І як розказали місцеві жителі, цей дім був побудований ще у царські часи.

СРСР та башта

Журналістка Анастасія Дем’янчук мешкає в цьому домі та розповіла, що йому не менше 120 років. За її словами, це одна з найперших багатоповерхівок у Вінниці.

— Кажуть, що це був прибутковий будинок, де здавалися в оренду квартири на довгостроковий термін. Тут жили достатньо заможні люди, — сказала Дем’янчук.

У домі всього два під’їзди та 41 квартира. Але параметри їх вражають: стеля від 3,8 до 4,2 метра, товщина стін — 1 метр. Дівчина завела нас в середину двох під’їздів. Один з них знаходиться просто у башті, має просторі сходові клітини та високу стелю.

Ще одна «родзинка» дому — в іншому під’їзді є скляний дах. Деякі секції шиферу замінили склом, яке, ймовірно, збереглося ще з радянських часів.

Чому з радянських, якщо дому не менше 100 років? Бо будинок, як виявилося, від початку був триповерховим.

— У війну в дім влучили снаряди, тому його відремонтували, а 1958 році збудували ще й четвертий поверх. Це добре видно по цеглі, яка на третьому та четвертому поверхах має різний колір. Штукатуркою, яка зараз відвалюється, замаскували різницю між кольором цегли, — розказала пенсіонерка Валентина Кондратьєва.

Привертає увагу і будинок, що прибудований до чотириповерхівки. На його фасаді збереглися символи СРСР — серп і молот. А також декоративна ліпнина з орнаментом пшениці, буряка, соняшника, що символізує аграрну Вінниччину.

— Це Соборна, 43. Він не відноситься до нашого будинку, хоча впритул збудований до нас. Після звільнення Вінниці на місці цієї багатоповерхівки були руїни, на яких ми стрибали та бігали. А побудували з таким орнаментом, бо, мабуть, така мода тоді була. На все радянське, — казала пенсіонерка.

Житло для туристів

Олександр Абрамчук, власник кав'ярні-музею «Панъ Заваркінъ та синъ», в архівах дослідив історію дому.

— Наприкінці 19 століття багатії приїжджали сюди на оздоровлення, бо у Вінниці був дуже м'який клімат, річка, ліс та дешеві фрукти і овочі. Зняти дачу в передмісті Вінниці вважалося для жителів Москви, Санкт-Петербурга, Києва за щастя, — розказав Абрамчук.

На ті часи, за словами підприємця, у Вінниці був тільки один готель, поблизу водонапірної башти. Доба проживання там коштувала 2 рублі, що були немалі кошти: за 15 рублів можна було придбати корову. Тож, виникла потреба у дешевих квартирах, — прибуткових будинках, де можна було винаймати квартиру за доступну ціну.

— Два підприємливих євреї, брати Йось-Зіндель та Перець-Йона Гельблу купили землю поблизу Миколаївського проспекту (нині вулиця Соборна - авт.), на провулку Князя Ростислава (нинішня Соловйова - авт.) та побудували тут прибутковий будинок в 1898 році.

Картина, де зображені брати Гельблу, є у кав'ярні-музею.

Це був один з перших у місті цегляних будинків висотою у три поверхи. Здавали в оренду квартири, по 70-80 копійок за добу, — сказав Абрамчук.

Очікує реконструкція

З часом їхній бізнес тільки розвивався: брати Гельблу побудували ще два прибуткових будинки в межах Нового міста. Один з них — це колишній будинок вчителя на вулиці Мури (колишня вулиця Поліни Осипенко). Утім, їхній слід в історії зникає після революції 1917 року.

— Куди вони поділися, не зрозуміло. Але їхній будинок зберігся. І на нього очікує масштабна реставрація, — розказав підприємець.

Реконструкцію будинку оцінили у 9,3 мільйона гривень. Підрядник має виконати понад 130 видів робіт. А саме: зробити однакові, ковані балкони, утеплити стіни будинку мінватою, замінити покрівлю, водостічну систему. На в’їзді у подвір’я будинку мають поставити ковані ворота.

Стартову ціну реконструкції знизили: підприємство «Будівельна фірма Ремс» запропонувало виконати роботу за 7,6 мільйона гривень. Очікується, що реконструкція дому триватиме з травня 2019-го до листопада 2020 року.

Нова туристична «родзинка»

Пенсіонерка Валентина Кондратьєва згадувала, що у 60-70-х роках їхній будинок мав звання «дом образцового порядка».

— Коли батько був живий, то ми кожного року 1 червня влаштовували у подвір'ї концерти, розваги для дітей. Запрошував артистів з філармонії. У нас було багато вишневих дерев, велика пісочниця і гойдалки.

Але нині їх подвір’я — це суцільна парковка. А коли у центрі проводяться масові свята — прибудинкова територія перетворюється на туалет, їдальню та смітник.

Власник кав’ярні-музею «Панъ Заваркінъ та синъ» Олександр Абрамчук пропонує, щоб після того, як на арку повернуть ворота, зробити з двору «Вінницьку Єрусалимку».

— Розбити тут фонтан, де вода ллється з менори, в чашу, яка за формою є зіркою Давида. А навколо поставити фігурки левів, що є символами Єрусалима.

Також на домі можна повісити меморіальну дошку видатному єврейському письменнику Шолому Алейхему. Адже у 1908 році він приїжджав до Вінниці читати свої оповідання. Є не підтверджена інформація, що Шолом Алейхем був знайомий з братами Гельблу та зупинявся у їхньому домі на ніч.

Таким чином, хотів би зробити осередок єврейської культури, туристичну принаду для Вінниці.

Вас може зацікавити текст: Вінницькою кав’ярнею «Панъ Заваркінъ та синъ» здивували навіть мера Львова