До редакції звернувся наш читач та розповів про цікавий дім у центрі Вінниці:
— Я в 90-х працював телемайстром, ремонтував телевізори у домі на Оводова, 21. Його жителі розповіли, що у війну тут впала авіабомба і її не можуть дістати, бо може вибухнути. Тому тут нічого не будують, і там досі стоїть старенький барак, — розказав чоловік, який представився Жорою.
Розпитали місцевих жителів чи є це правдою. І як виявилося, їхня одноповерхівка приховує ще масу дивовижних історій. Однак випадок з бомбою нам ні підтвердили, ні спростували.
З першого погляду, будинок на Оводова, 21 — звичайна домівка з цегли, яку вже нові мешканці перебудували під сучасні вимоги: пластикові вікна, залізні двері та металева покрівля. Утім, на цьому побудова не завершується.
Всередині компактного подвір’я бачимо ще кілька дверей у дім. Будинок поділений на кілька господарів і кожна родина підлаштовувала простір під себе: закрилися парканами, вмонтували в старі стіни нові двері, а зайві вікна замурували.
За нашою, суб'єктивною оцінкою утворився архітектурний стиль під назвою «зліпили з того, що було».
Любов Городецька, яка живе тут останні 40 років, розказала, що будинок зведений ще до 1917 року.
— У ньому була дворянська конюшня, а до цього ще монастир. А коли ще на місці Магіцентру (ТЦ «Скайпарк») була взуттєва фабрика Яструб (1900-ті), то в моєму домі жив керуючий цією фабрикою. А навпроти, у Оводова, 21, була пральня, конюшня і барак для наймитів — робітників, які працювали на фабриці, — розказала 63-річна жінка.
Зараз криниця засипана землею і будівельним сміттям
Подвір’я перед будинком має трагічну історію. У ньому, за словами Любові, була криниця, в яку скидали померлих людей.
— Під час Другої світової війни у дворі була криниця. Німці у неї скидали тіла євреїв. Потім засипали криницю, і все. Небіжчиків звідти ніхто не витягнув, там вони і є. Це наш власний «Бабин Яр» (так називають урочище в Києві, де у 1941-1943 роках були масові розстріли - авт.).
Цікава історія трапилася з цим будинком в 1990-х. Любов та її сусіди розказали, що в їхньому дворі знайшли німецькі снаряди.
— У 90-х один з хазяїв будинку копав яму під водогін. Чомусь вирішив не трактором рити канаву, а вручну. І не дарма, бо тільки копнув трохи — знайшов ящик зі снарядами німецькими. Бо, коли Вінниця була окупована, то німці в цьому домі зробили склад боєприпасів, — казала жінка. — Приїхали сапери. Бачила, як їх витягали: круглі та довгі снаряди, ще протитанкові міни.
Червоним колом вказано місце розташування німецьких снарядів: там господарські сараї та частина дому.
Утім, як казала жінка, всі снаряди рятувальники не витягнули. Бо, потрібно було розвалити півбудинку, щоб їх дістати.
— А, отже, дати людям, які тут живуть, нові квартири. Ніхто цього не зробив, мешканців не відселили. Тому докопалися до цих ящичків і добротно залили їх бетоном.
Питаємо, чи не страшно жити поряд з таким «сусідом»?
— Звісно, боїмось. Як колись вони вибухнуть, то не буде ні цього двору, ні навіть міськвиконкому. Все полетить шкереберть. Але скільки Бог назначить, стільки будем жити, — відповіла Любов Городецька.
Вінничанка, яка назвалася Катериною, заселилася у цей дім вісім років тому. Казала, що знає про снаряди, але це її особливо не турбує.
— Підкопували фундамент під нашим домом, і можу сказати, що він добротний. З гранітних брил викладений. А зверху, самі бачите, таке собі щось (усміхається), — казала жінка. — Чому обирала саме тут житло? Бо за сто метрів центр міста, а в нас тиша та спокій. Подобається мені й те, що це наче приватний будинок: вийшов у свій двір, розклав стільці та відпочиваєш, ніхто не турбує.
Її сусідка Любов Городецька додає, що одноповерхівку робили дуже міцною:
— У 80-х у Вінниці був землетрус, в людей все ходуном ходило, а ми навіть не відчули! Бо цемент на яйцях робили, і цеглу добру використовували. Сто років все буде стояти — ба, навіть більше! — казала жінка.
Катерина розказала про те, що сусіди в неї добрі й всі живуть душа в душу. Але дім, ніби застряг у часі.
— Тут нічого не змінилося, як я сюди переїхала… Хоча ні, брешу. Раніше поряд з домом росла велика алича і водокачку з двору забрали.
Попри захоплення забудовою, обидві жінки не проти виїхати зі своїх домівок.
— Але зараз я вже жалію, що купили тут житло. Бо судячи зі стану будинку... довго він тут не простоїть. Якщо б на місці нашого дому почали будувати нове житло, то поміняла б на квартиру. Погодилася б легко, — казала Катерина.
— Я б свій дім так само поміняла на квартиру. Якби хтось запропонував, я б все у хаті лишила. І все з нуля б зробила, — сказала Любов.
Інформацію про німецькі снаряди під будинком на Оводова, 21 нам ні підтвердили, ні спростували. Аби дізнатися, чи був взагалі такий випадок дзвонили рятувальникам, військовим та у поліцію.
У обласному управлінні ДСНС нам сказали, що архіву за 90-ті вони не мають.
— До 2003 року всю інформацію по військовим складам збирали військові та колишня міліція. Спробуйте звернутися до них, — сказала заступниця начальника прес-служби вінницьких рятувальників Оксана Скришевська.
Звернулися з питанням про залишки снарядів під будинком у прес-служби обласного військового комісаріату. Там відповіли коротко: «Про випадок цей невідомо. Як вам допомогти - не знаємо».
Запитали у правоохоронців чи був взагалі випадок розмінування снарядів на вулиці Оводова, 21?
— Подивилися у архівах, які збереглися у міліції — інформації по цій адресі не маємо, — сказала речниця поліцейських Анна Олійник. — Тому підтвердити цю інформацію і про залишки військових снарядів під домом — не можемо.
Читайте також:
Фото в матеріалі: Володимир Філатов
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 41 від 9 жовтня 2024
Читати номер