35-літній вінничанин Валерій у своєму бажанні розбагатіти не зупинявся ні перед чим. Так, маючи спортивні заслуги, вибивав борги у вінничан, які провинилися, а коли прийшов час одружуватися — зневажив моральними нормами, зв’язав життя з Ольгою, тоді ще
35-літній вінничанин Валерій у своєму бажанні розбагатіти не зупинявся ні перед чим. Так, маючи спортивні заслуги, вибивав борги у вінничан, які провинилися, а коли прийшов час одружуватися — зневажив моральними нормами, зв’язав життя з Ольгою, тоді ще валютною повією. За його словами, Ольга завжди була у фаворі і навіть мала “свій” столик у кращому вінницькому ресторані. Путани, набагато красивіші, там працювати не могли, тому що платити заведені тарифи за вхід швейцару, офіціанту і охоронцю було для них не по кишені. Після весілля молоді зайнялися змішаним бізнесом. Ольга продовжувала торгувати собою, Валерій “човникував”, відвозячи з України усе — від цвяхів у Польщу до цуценят чау-чау у Фінляндію. За них там пропонували будь-який товар, аж до автомобіля. Незабаром необхідна сума для відкриття своєї справи зібралася. Здавалося, самий час Ользі облишити заняття проституцією, але Валерій розсудив, що зайва сотня “баксів” у господарстві згодиться. Ольга продовжувала займатися проституцією, працювала в готелі і приймала кольорових клієнтів удома. В одному з вінницьких ресторанів нам удалося поспілкуватися з подружжям.
— Історія вашого союзу на вустах у багатьох. Дехто з молоді вам відверто заздрить, але більшість людей осуджують. Це вас не шокує?
ВОНА: Я виросла в дикій убогості. Батьки запойно пили, а мені доводилося в пошуках шматка хліба бродити по базарах. Я не п’ю, зібрала грошей, вибила місце в нашій непростій ієрархії. А на мораль домашніх примадон мені наплювати. Вони виросли в тепличних умовах, не знають, що таке голод і холод.
ВІН: Мій знайомий з Виборга поїхав у Штати, а звідтіля повернувся на “Фордові” і з 20 тисячами “баксів”. Виявляється, він знайшов “контору”, де купують органи для трансплантації. Про яку мораль можна говорити, якщо заради грошей люди йдуть навіть на таке.
ВОНА: Життя повії нічим не гірше, ніж, скажімо, гарненької секретарки. На фірмі. Їх укладають у ліжко з кожним вигідним партнером. Починаючі акторки, щоб пробитися на сцену, роками продаються за одні обіцянки. Ми ж продаємо своє тіло за конкретні гроші, а суспільство завжди жило подвійним життям. Нами користувалися і нас же осуджували.
ВІН: Наш союз, в основному, союз ділових партнерів. Взаємна прихильність, звичайно, є, але не варто себе обманювати. Час або його величність випадок колись нас розлучать.
Слова Валерія М. виявилися пророчими. Фініш “ділового партнерства” виявився не за горами. Удруге з Валерієм і Ольгою нам довелось зустрітися в дверях кабінету лікаря-інфекціоніста 1-ої міськлікарні Ігоря Матковського. Зі слів Валерія й Ольги, заслужений відпочинок вони торік провели в Криму, де на деяких пляжах підчепити заразу — дрібниця. Саме до такого висновку прийшли вже колишні чоловік та дружина.
Спочатку протигрибкові мазі знімали сверблячку і почервоніння, але незабаром навіть широко розрекламовані імпортні засоби виявилися безсильними. Потім пішли втрати у вазі й інші, м’яко кажучи, неприємності. Потім страшний діагноз — ВІЛ.
— Ганяючись за великими грішми, ми звалилися в прірву...
На порядку денному виникло питання: ХТО КОГО ЗАРАЗИВ?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.