«Кричи-кричи, тебе все одно ніхто не почує». Історія вінничанки про аб’юз та сексуальне насилля

23-річна Наталія Алєксєєва вирішила розповісти свою історію на загал, коли прочитала на сайті «20 хвилин» статтю про Ярослава, який потерпає від психологічного насилля у шлюбі. Дівчині видалося, що це сміливий крок, а отже і вона захотіла розповісти про токсичні стосунки, які змушували відчувати себе пригніченою та інколи доводили до божевілля.

–Боятися нічого. Таким чином я зможу закрити свій гештальт і, може, допоможу комусь переоцінити власні стосунки, – сказала вона.

Пісня нашого знайомства

–Ми познайомилися у листопаді 2014 року. Мені було 17, а йому 37. Це було наче в класичному американському кіно: я сиділа в барі, їла салат і побачила, як увійшов красивий чоловік. Він мені видався неадекватним – божевільний погляд, розхристане пальто, довгий шарф, у навушниках гучно лунає музика. Я запам’ятала пісню, яку він тоді слухав – Девід Бові «Lady Grinning Soul». Він зміряв мене поглядом і сказав, що я дуже вродлива. Так ми й познайомилися. Тоді мені здалося, що такі компліменти отак з порогу - це трохи недоречно. А потім я збиралася йти додому і він попросив мій номер телефону. Я відмовилася і тоді він залишив мені свій. А через кілька днів Аркадій (ім’я змінене на прохання героїні –авт.) знайшов мене через спільного друга, написав і запропонував зустрітися. Запросив в гості словами «Якщо Ви хочете дізнатися, наскільки глибока кроляча нора – приходьте». Не довго думаючи я прийшла, так і закрутилося-завертілося.

–Він звертався до мене на «ви», проявляв галантність. В нас було багато побачень, аж поки я почала усвідомлювати, що закохуюся. Він, щоправда, з усією «вихованістю» поводився неадекватно, але мені це подобалося і навіть зачаровувало. Часто на мені зривався з самого початку знайомства, був досить агресивним і я розуміла, що в нього якийсь непорядок з головою. Він казав: «Досить задавати мені безглузді питання! І взагалі, я йду!». Я вважала, що він досить творча людина, мене приваблювала його неоднозначність та погляди на життя, інтелект та обізнаність у різних сферах. Водночас мене лякало, що він проявляв себе справжнісіньким жінконенависником.

За його словами, всі жінки – це тупі курки, дурепи та шльондри, а я така ж, як і вони. Він пояснював, що тому в нього й не складаються стосунки з жінками. Я закривала очі на те, що він поводився грубо і дозволяв собі незрозумілі нападки. Мені навіть хотілося довести протилежне, показати, що я хороша. Він також багато розповідав про попередніх жінок і мене дивувало, що всюди був суцільний негатив – чому ж він з ними зустрічався, якщо все аж так кепсько?  А ще він дозволяв собі розповідати настільки інтимні подробиці , якими не можна ділитися ні з ким. Я ще тоді задавалася питанням: «А що ж він буде розповідати про мене?».

Я була для нього розвагою

–Наші зустрічі були нерегулярними, але дуже яскравими. Ми часто зустрічалися в нього вдома, слухали музику, їли щось оригінальне, дивилися андеграундні фільми. Це була моя перша серйозна і усвідомлена закоханість. Я його буквально хотіла! А він зі мною грався, притягнув-відштовхнув і так раз за разом. Зараз я думаю, що по відношенню до 17-річної дівчинки це було дуже некрасиво з його боку. Але я була наївною та недосвідченою, тоді не розуміла, чому він так поводиться. На той момент він дуже страждав через нерозділене кохання, а я була для нього просто розвагою – молоденька дівчинка, на якій можна було ставити експерименти і дізнатися, що ж з цього вийде?

–А потім він просто взяв і зник. Мабуть, зрозумів, що 20 років різниці у віці – це забагато і йому не потрібно зі мною спілкуватися. Він не відповідав на мої дзвінки та повідомлення, потім взагалі додав мене у чорний список. Ми, до речі, планували разом зустрічати Новий 2015 рік, але я залишилася вдома – проплакала тоді всю ніч.

–Згодом у мене з’явився інший чоловік. А через півроку Аркадій знову з’явився на горизонті. У той період, коли ми раптово перестали спілкувалися, я видалила всі його контакти – хотіла просто стерти його з пам’яті, ніби не зі мною це було і його не існує взагалі. А тут телефонний дзвінок і фраза: «Алло, привіт. Ти впізнала мене? Це я, Аркадій». Сказати, що я здивувалася тоді – це нічого не сказати. Ми вирішили зустрітися і з того часу й почалося найцікавіше.

Ми помінялися ролями

–І хоч я була в стосунках з іншим чоловіком, з Аркадієм все одно зустрічалася. Ми бачилися по кілька разів на тиждень, гуляли, сиділи в кав’ярнях.  У мене були до нього якісь платонічні почуття – тягнуло, як магнітом в інтелектуальному плані. Але я не сприймала його як чоловіка, просто він став для мене хорошим приятелем, з яким цікаво проводити час. Тоді ж, до речі, він дуже змінив поведінку – це був абсолютно інший Аркадій. Я відчувала до нього щось таке особливе і це стимулювало мене краще дізнатися, що це за людина.

Склалося так, що ми помінялися ролями. В якийсь момент я помітила, що він поводиться як собачка. Варто було зателефонувати йому і він прибігав, зустрічав мене після університету. З часом він став мені огидним і не викликав інтересу, зник оцей «вау»-ефект. Взагалі, чоловік цікавий доти, доки він недоступний і в ньому є якась загадка. А тут ледь не щохвилини він мені розповідав про свої почуття, як сильно мене любить і буде берегти – цього було настільки багато і це було недоречно. Я вже не знала, як від нього здихатися…

Такий солодкий мед, що, врешті, він гіркий

–В нас не було традиційного періоду з цукерками чи букетами. Аркадій дуже неформальний чоловік, подарунків він не дарував, вважав це зайвим. Але ми часто ходили в кафе та ресторани, саме він оплачував рахунки. Та я ніколи не нахабніла, не вимагала і не замовляла занадто дорогих страв чи напоїв, навпаки говорила «у тебе мало грошей, залиш собі».

Мені не вистачило сміливості сказати йому з самого початку, що наше спілкування не буде переходити межу дружби. Звісно, мені подобалася його увага та флірт, але фізичного тяжіння не було… Він казав, що хоче мене забути, просив припинити наше спілкування, що йому боляче від того, що я не можу і не хочу йти на щось більше, ніж просто прогулянки чи посиденьки в закладах. Я дозволяла себе обійняти за талію чи поцілувати у щоку, але йому ж хотілося більшого. Розумію, я вчиняла дуже некрасиво, спочатку притягнула до себе і різко відійшла в сторону – з мого боку це була своєрідна гра. Тепер розумію, що чинила так підсвідомо, ніби намагалася помститися.

У нього повністю поїхав дах. Він став одержимий

–А потім він почав проявляти одержимість мною, здавалося, що в нього поїхав дах. Мені стало страшно, я розуміла, що ця людина може нашкодити не лише собі, а й мені. Я реально почала його боятися. З одного боку, я не знала, як правильно його відшити. Акуратно я намагалася його підвести до думки, що він мені симпатичний, але я моногамна людина і принципово не буду зраджувати своєму партнеру. Але вочевидь, він сприймав моє «ні» за «так».  Думав, що це жіночі ігри, навіть говорив:  «Сьогодні в тебе хлопець є, а завтра його не стане – помре чи поїде кудись». Мене це дуже дратувало. Особливо його маніпуляції запам’яталися.

Якось ми говорили по телефону і він сказав, щоб через кілька днів я приходила в його двір подивитися на похорони. Я іронізувала, питала, чи підготував він собі вже білі капці. Я розуміла, що це маніпуляції та хитрощі – він намагався вивести мене на емоції… А ще він погрожував, що повіситься чи кинеться з мосту, плакав кілька разів. Я не схвалюю такої поведінки, але це було дуже зворушливо і мені було його шкода.

А якось він запросив мене в бар, там зібралася компанія з його друзів. Тоді він представив мене своєю дівчиною і привселюдно встав на коліно і зробив мені пропозицію руки і серця. Щоправда, без обручки. Казав друзям: «Ви не розумієте, я люблю її більше за життя. Це моя наречена!». А я одразу ж відповіла, що ніяка я йому не наречена і взагалі в мене є хлопець. Це було дуже казусно для всіх присутніх. Тоді я пішла геть, Аркадій почав мене наздоганяти – на вулиці впав на коліна, цілував мені ноги і благав, щоб я не йшла. Але я тоді була настільки роздратована та збентежена, він поставив мене у незручне становище і мені буквально хотілося його вдарити.

Через кілька годин він прийшов до мене додому і почав стукати в двері. Я тихесенько лежала і не видавала ані звуку, накрилася ковдрою і навіть не дихала. В мене так серце почало битися тоді. Хотіла сховатися, чомусь вирішила, що він зайде в мою кімнату…Аж чую, у коридорі в Аркадія почалася полеміка з татом. Він питав, де я, а батько відповів, що не знає. Тоді Аркадій на підвищених тонах сказав, що він впевнений у тому, що я вдома і хотів зайти в квартиру й перевірити це. Батько не впустив, сказав «Ви не зайдете», а Аркадій зі словами «Це ми ще побачимо!» показав татові кулак, розвернувся і пішов геть. Ще кілька годин він стояв під під’їздом, вичікував на мене.

Були й безкінечні телефонні дзвінки – хоч бери й телефон вимикай. Я просила дзвонити у другій половині дня, коли я поверталася з університету, він казав «Добре, кохана. Як скажеш» і робив по-своєму. Я почала вимикати на ніч телефон, а зранку постійно приходили сповіщення про 100 пропущених дзвінків. Я тоді почала сходити з розуму – цей постійний тиск з його боку, від якого було неможливо дихати… Я не знала, що мені робити. Мені було водночас шкода його по-людськи і неймовірно важко терпіти такі вибрики. Я сподівалася, що він як доросла людина буде покладатися на здоровий глузд, а не інстинкти…Це тривало чотири роки. Мій хлопець знав про існування Аркадія, але ставився до цього по-філософськи.

Я почувалася винною, бо не дала себе зґвалтувати

–В 2017 році він спробував мене зґвалтувати. Ми були в нього вдома, трішки випили і поцілувалися. Для мене це було неприйнятно, але ж поцілунки на п’яну голову – з ким такого не було? А потім він почав говорити, що він молодий здоровий чоловік і йому хочеться сексу. Він завалив мене на ліжко, почав розщібати шатни, роздягати мене…Я хоч і була напідпитку, але розуміла, що не можу допустити цього - навіть уявити собі не могла, як буду дивитися в очі своєму хлопцю, якщо зраджу. Направду кажучи, в той момент я відчула й пристрасне бажання віддатися Аркадію, але логіка взяла верх над почуттями. Я почала просити, щоб він припинив це робити. А він перетворився на звіра – божевільний погляд, навіть піна з рота йшла. Я була налякана і не знала, що робити. Він мені сказав: «Кричи-кричи, тебе все одно ніхто не почує. Чи ти будеш викликати поліцію?», закрив мені рот і почав заламувати руки. Важкість його тіла на собі та шалене серцебиття від страху я пам’ятаю досі. Не знаю, як мені вдалося дати відсіч – я просто розвернулася і штовхнула його з такою силою, що він впав на підлогу. Побігла у ванну, зачинилася і довго плакала.

А потім, коли заспокоїлась, вийшла і запропонувала нормально поговорити. Він у відповідь послав мене, сказав «Йди геть з таким ставленням! Скільки я можу це терпіти? Я молодий, здоровий чоловік...». Це дуже дивно, але мені стало його шкода і я запропонувала зробити йому мінет. А він каже «Не треба мені твій мінет, провалюй. Ти принизила мою чоловічу гідність». За відмову в сексі я відчувала провину в той момент. Це називається «стокгольмський синдром», коли аб’юзер позиціонує себе жертвою.  А потім ми просто перевели це в жарт, він викликав таксі і я поїхала додому.

Ні обіцянок, ні пробачень

–Після цього інциденту я більше до нього не ходила, але ми ще кілька разів зустрічалися на нейтральній території. Зараз ми періодично спілкуємося, він цікавиться, як в мене справи. Я не тримаю на нього зла, вмію прощати. Але тоді для мене це був стрес. Досі мені здається ірраціональним – як можна застосовувати насилля до людини, яку ти любиш? А може, це і не було коханням зовсім? Якби ми з ним підняли цю тему зараз, через кілька років після того, що трапилося, то я, мабуть, нейтрально б відреагувала на його вибачення – тепер це неважливо.

З Аркадієм все наше спілкування поступово зійшло на «ні». Мені важко когось образити, я завжди максимально толерантно ставлюся до людей і добираю слова, які б нікого не ранили. В нашому випадку, я просто почала вмикати режим «ігнору». Я не блокувала його в мережах, не кидала його в чорні списки, не змінювала номер телефону. Просто частково перестала відповідати на повідомлення та дзвінки і все частіше посилалася на зайнятість: робота, навчання, родина, чоловік… 

Зараз я б не дозволила нікому з собою так поводитися. Я стала самодостатньою і знаю собі ціну. В той момент найбільше мене підтримав батько, він завжди поруч зі мною – за будь-яких обставин. Хоча в більшості своїй, цей стрес мені довелося пережити і прожити самостійно. До психологів я не зверталася, і хлопцю я своєму про цей випадок не розповідала. Я розуміла, що він буде задавати мені незручні питання, та й взагалі, вчинила я підло – чому взагалі ходила в гості до Аркадія? Але виправдовує мене вік – тоді я керувалася якимись імпульсами, спрацьовували «хотілки», я не думала головою, що роблю і навіщо.

… На думку Наталії, молодим дівчатам не потрібно боятися розповідати про те, що вони стали жертвами сексуального насильства чи аб’юзу.

– Самостійно справитися з цим дуже важко, але не треба соромитися ділитися про свої переживання з батьками чи подругами – таке може трапитися з кожним. Я вважаю, що яскраво нафарбувавшись чи вдягнувши міні-спідницю, дівчина не провокує на такі жахливі дії чоловіків. В таких ситуація винен лише насильник.

Що потрібно знати, щоб не потрапити під вплив аб’юзера?

Змінити дисбаланс «жертва-аб’юзер» неможливо, як і переробити насильника. Все, що можна зробити – це звести до мінімуму вплив токсичних стосунків. Здоровий егоїзм – це найкращий спосіб захистити себе. Його важко проявляти, особливо, якщо є бажання бути  «стодоларовою купюрою» - всім подобатися та заслужити схвалення інших людей. Саме такі поривання й наштовхують нас догодити аб’юзеру, якому в принципі неможливо сподобатися.

Втім, ігнорувати насильника – найкращий спосіб. Коли маніпуляції на почутті провини і низької самооцінки не будуть давати результатів, аб’юзеру просто стане нудно і нецікаво продовжувати знущання.

Щоб не потрапити в залежність від токсичних стосунків, потрібна самостійність. Аб’юзер вбачає своє завдання в тому, щоб втримуватися владу над жертвою, контролювати кожен крок, «прив’язати» до себе. Знущання рідко направлені на людей самодостатніх, які зможуть дати відсіч та будуть власні відстоювати кордони. 

Читайте також:

«Вдома мене тримають лише діти». Історія чоловіка про сімейне насильство у шлюбі

«Життя стало якіснішим»: історія вінницької мами-одиначки після розлучення

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.