Перлинки вінницьких дітей-поетів - у "Нашій хатці"

Нині ж таку промовисту назву для свого нового "літературного дитинча" обрав відомий вінницький поет, лауреат всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського Володимир Рабенчук.
Ідею відновити славні літературні традиції Вінниці та подарувати городянам унікальний альманах, де друкувалися б винятково твори для дітей, поет виношував понад два роки. За цей час він встиг об'їздити майже всі куточки області, де дав понад 400 виступів у районних та сільських школах, і нарешті дійшов однозначного висновку: на Вінниччині живе чимало талановитих дітей!
- Ми часто навіть не здогадуємося, які здібні і працьовиті дітки живуть у цьому поколінні, - говорить Володимир Рабенчук. - Хоч нещодавно був відтік від читання, зараз дітки знову тягнуться до української книжки. І цю любов ми повинні підтримувати у них змалечку, що легше всього зробити - долучивши до творчості.

Під егідою Вінницької організації Національної спілки письменників України Володимир Рабенчук разом із видатними колегами, що увійшли до редакційної колегії журналу, презентував вже другий номер "Нашої хатки". Як і у дебютнику, у ньому знайшлося місце для раніше невідомих казок українських класиків Лесі Українки та Івана Франка, і, звісно, для творів вінничан.
- "Наша хатка" і надалі повертатиме дітям те, що у них відібрали. Зокрема, у першому номері ми надрукували казку "Ворона і гадюка", яка навіть не входить до нового видання 100-томника творів Івана Франка. Понад сто років тому ця казка була вперше надрукована у Львові у журналі "Дзвінок", але австрійський уряд завбачив у ній випад проти себе і наказав весь наклад журналу спалити. Але, виявляється, спалили не все: декілька журналів вивезли у Канаду і казка лише зараз повернулася до нас, - розказує Володимир Рабенчук. - Було приємно, що у своєму листі-відгуку на перший номер нашого альманаху Іван Дзюба назвав таку нашу роботу - "величезним подвигом".
І все ж першочерговим завданням для "нашохатківців" залишається відкриття нових імен. Тому у журналі друкуються не тільки твори знаних вінницький майстрів слова, а й дорослих літстудійців із сіл та їх маленьких колег.
- Дуже важливо, що у журналі друкуються діти, - каже отаман Вінницького куреня гумористів імені Степана Руданського Леонід Куций. - Прочитавши останній номер "Нашої хатки", скажу, що навіть значні письменники так чудово і з таким почуттям не можуть писати, як маленькі!

На презентації своєї першої книжки "Настусин рюкзачок" у музеї Коцюбинського викладач музики Віктор Черевко (55) не проминув можливості порадувати публіку власними піснями
Для самих дітей та їх батьків друк перших творів, зрозуміло, перетворюється на справжнє свято. Тож дітки стараються щодуху - часто навіть самі ілюструють свої твори.
- До редакції нашого журналу своїх талановитих дітей приводять і вчителі. Зокрема, у вінницькій школі №13 ми співпрацюємо із головою літературної студії "Зелене гроно" Галиною Рейтаровською, що об'єднує понад 40 дітей різного віку, - розповідає Володимир Рабенчук. - Так, крупинка до крупинки ми і видаємо власним коштом журнал, який, сподіваємося, багатьом талантам відкриє дорогу у світ поезії.
Першим відкриттям "Нашої хатки" став учитель музики Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу Віктор Черевко. Нещодавно він відсвяткував 55-річчя, а у четвер, 18 листопада, в музеї Михайла Коцюбинського презентував свою першу книгу дитячих віршів "Настусин рюкзачок".
- Я і не мріяв, що колись буду на презентації власної книжки, бо завжди вважав, що це тільки для тих маститих майстрів слова, які мають і досвід, і відповідну освіту, - розповідає Віктор Черевко. - Але вісім років тому дружина Наталя подарувала мені донечку Анастасію, для якої вечорами я й почав щось придумувати-римувати.
Зараз у творчому доробку Віктора Черевка - півсотні гумористичних віршиків і загадок, але, каже, він навряд чи наважився б їх коли-небудь надрукувати, якби на цьому не настояв Володимир Рабенчук.
- Йому і Богу я дуже вдячний. Адже дуже хочу, щоб ця книжечка радувала не тільки мою Настю, а й усіх діточок нашого Поділля, - говорить Віктор Черевко. - Як і раніше, я вважаю, що велика поезія - для професіоналів. Але в той же час, якщо у людини є бажання виразитися, щось присвятити рідним, то думаю, це теж має право на життя, адже написано, в першу чергу, від душі!

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.