Палац Меринга у Старій Прилуці руйнується. Національну пам’ятку залишили без уваги і фінансування

Альона ЧЕРНІЮК

Будівля кінця XIX століття, пов’язана з родинами Здзєховських і Меринга, нині в критичному стані: фасад осипається, інтер’єри руйнуються, частина приміщень пустує.
Востаннє її ремонтували понад 30 років тому. Коштів на реставрацію нині в обласному бюджеті немає.

Палац у селі Стара Прилука неподалік Вінниці (всього близько 30 кілометрів у бік Турбова) — архітектурна пам’ятка національного значення, яка нині перебуває в незадовільному стані. Попри свій статус, будівля занепадає, що вкотре демонструє загальну проблему збереження історико-культурної спадщини в Україні. Історичні фото належить до колекції Збіґнєва Гаузера — дата зйомки, на жаль, невідома.

Палац, зведений у своєму остаточному вигляді наприкінці ХІХ століття, вважається одним із наймолодших на Вінниччині. Його історія пов’язана з родинами Здзєховських та Мерінгів. Однак навіть в архівах збереглося зовсім небагато матеріалів про цю споруду.

Відео дня

Перший палац у Старій Прилуці збудовано наприкінці 18-го століття і вже згодом він зазнав кілька перебудов. Остаточного вигляду палац набув на початку 20-го століття, коли власником маєтку став Сергій Меринг — промисловий магнат, який розбудовував тутешні виробництва: цегельню, винокурню, млин тощо.

Власне, Сергій Федорович був не надто відомою особистістю, на відміну від свого батька — легендарного київського лікаря Федіра Меринга.Уродженець Саксонії Федір Меринг, який згодом узяв російське громадянство, зробив блискучу лікарську кар’єру у Києві. Його клієнтами був увесь цвіт нинішньої української столиці. Багатіїв Меринг обслуговував за величезні гроші, а бідноту часто лікував задурно. Зароблене Меринг вкладав, зокрема, і в нерухомість, при чому не тільки у Києві.

Саме так, за однією з версій, у власність Мерингів перейшов маєток у Старій Прилуці, яким згодом перейшов до сина столичного лікаря (втім, є версія, що власне Прилуцький маєток Меринг-молодший виграв в карти).Палац Меринга часто називають копією Маріїнського у Києві. Звісно, насправді точною копією він ніколи й не був, утім, напевно можна сказати, що столичний палац був джерелом натхнення для архітектора староприлуцького маєтку. Інтере’єри палацу збереглись тільки частково.

Всупереч європейському стилю офомлення фасаду, всередині зустрічають несподівані арабські інтер’єри мавританського стилю. Чим керувався архітектор палацу, невідомо. Врешті, як і ім’я цього архітектора. Так само тепер уже важко відповісти, відколи оздоблення вестибюлю отримало таку «дику» кольорову гаму.

З 50-х років минулого століття і понині тут розміщувався інтернат для дітей з особливими потребами. Щоправда, сама будівля палацу використовується інтернатом не вповні — тут розміщено бібліотеку, спортзал, кілька кабінетів працівників закладу і склад. Частина приміщень порожні. Учбові класи інтернату розташовані у інших, збудованих вже в радянські роки, приміщеннях.

Востаннє фасад палацу ремонтували майже чверть століття тому — у 1993 році. Нині ж унікальна ліпнина палацу уся в тріщинах і осипається, волога місцями уже просочилася у стіни, завівся грибок. Відповідаючи про жалюгідний стан староприлуцької перлини, керівник інтернату пояснює, що фактично освітній заклад не має ані можливості, ані повноважень що-небудь ремонтувати, оскільки будівля має статус національної пам’ятки, тож опікується ним управління архітектури області.

У чиновників же відповідь традиційна – немає грошей. Кілька років тому відремонтували дах і те, мовляв, добре, адже на повну реставрацію палацу в бюджеті області грошей немає. Та й держава не поспішає, а залучити закордонні інвестиції, як от з палацом у Вороновиці, виходить далеко не завжди.