Штраф за любов до тварин. Бабуся, що лікує котів за власні кошти, подає позов на адмінкомісію

Алефтині Анатоліївні 82 роки і понад усе на світі вона любить тварин. Піклується про них, лікує та дбає, мов про власних дітей. Займається цим понад 25 років.

Пенсіонерка запрошує мене в гості, весь час намагається пригостити чаєм з цукерками та розповідає про улюбленців.

— Я люблю їх усіх, без виключення, але власного кота у мене ні одного, — розповідає Алефтина.

За її словами, у квартирі можуть ночувати до десяти котиків, але вона запускає і випускає їх по бажанню, нікого не тримає. Жоден не живе у неї постійно.

Жінка проводить мені екскурсію квартирою і показує усіх пухнастиків, які зараз у неї в гостях. Серед них і Мурка, яка нещодавно перенесла операцію.

— У неї випала кишка, — з жахом згадує Алефтина Анатоліївна. — Їй зробили операцію — розрізали животик, підшили усе та стерилізували. Вже місяць не випускаю її на вулицю, хочу, щоб повністю одужала.

Усі коти, якими опікується бабуся, — стерилізовані за її власні кошти. Якщо тварині потрібне лікування — Алефтина бере його під власну опіку, пробує шукати кошти серед волонтерів, але зазвичай оплачує усе сама з пенсії. 

— Я досі винна близько 800 гривень за операцію Мурки. Добре, що вона жива і здорова.

— Колись ми з чоловіком мали песика, кокер-спаніеля, пухнастого та гарненького, — говорить Алефтина. — Коли ми виходили гуляти, до нього збігались маленькі кошенята і грілись. Чоловік був ініціатором того, аби ми узяли їх додому, хіба можна зарадити такому коханню? — сміється бабуся.

Їх було двоє — Бася і Муся, ні одна з них не захотіла жити вдома. Лише гостювали.

— Басі вже 16 років, от вона лежить, красуня, відпочиває, — Алефтина показує чорну кішку. — Щойно прийшла додому — гуляла. Другої кішки вже немає, на жаль.

Коли Алефтина Анатоліївна розповідає про кішок, яких не стало, то не може стримати сльози. 

— Минулого року шість кішок загризли собаки. А потім чотирьох забрала якась невідома хвороба, — каже співрозмовниця. — Три дні — і кішки не має. Я сходила з розуму, не знала як їм допомогти.

Пенсіонерка розповідає, що створила щось по типу притулку для котиків надворі — знесла разом ящики, коробки та кошики, у яких кішки могли грітися та спати вночі. За словами Алефтини, нещодавно ЖЕК найняв безхатьків, аби вони усе зруйнували.

— Їм не подобається, що я піклуюсь про котів. Я отримала сповіщення про штраф у розмірі 340 гривень, — говорить бабуся. — Я навіть не мала шансу спростувати свою провину у чомусь! Це усе мої сусіди.

Жінка розповідає, що лежала вдома хвора і не отримувала пошту. Згодом виявила, що на пошті на неї очікував лист «до вимоги», який вона просто не забрала вчасно. Через затримку на неї наклали штраф примусово.

— Там сказано, що я утримую тварин у місцях загального користування, а точніше — у підвалі будинку, — говорить Алефтина. — Але я туди навіть не заходжу, а котам туди доступу немає — усі вікна забиті та закладені.

Йдемо разом роздивлятися вікна підвалу. І дійсно — деякі забиті фанерою, деякі закладені шифером. На декількох стоять дуже вузькі грати.

— Навіть за бажанням кицьки туди не залізуть. Але я більше хвилююсь за те, що вони не зможуть звідти вилізти у разі надзвичайної ситуації, просто загинуть, — хвилюється бабуся.

Вона розповідає, що сусід з першого поверху весь час жаліється на холод з підвалу та те, що вона підгодовує котів. 

— Він позабивав усі підвальні вікна, а тепер ще й говорить, що я утримую там котів, — скаржиться Алефтина.

Пенсіонерка дуже хвилюється щодо того, де вночі перебувають коти і якими жорстокими іноді бувають люди.

— Ось цей красунчик, Сірий, колись вийшов погуляти на двір і я тиждень його шукала, місця собі не знаходила, — ділиться спогадами співрозмовниця. — Якісь нелюди так сильно йому нашкодили, що ми ледь виходили його разом з лікарем. Його просто залишили помирати під колесом на алеї.

— Бабусі вже 82 роки, а вона досі гасає сходами згори донизу і носить воду кішкам надвір з п’ятого поверху! — з захватом кажуть волонтери. — Алефтина Анатоліївна має бути прикладом для кожного! Вона за власні кошти робить те, що повинна робити міська влада. А на неї ще й штраф накладають.

В обуренні і з жагою справедливості, волонтери допомогли пенсіонерці подати позов до суду на адмінкомісію.

— Хто, як не я? Їм же потрібно щось їсти, їм потрібна увага, турбота та медична допомога, — говорить бабуся. — Я купую їм корм, рибку та даю усе, по мірі можливості, що є. Всіх стерилізую, аби запобігти тому, що на вулицях з’являться ще сотні безхатніх тварин.

Якщо ви хочете допомогти бабусі фінансово, то ось її картка:

5168 7573 4862 6468 — Українська Алефтина Анатоліївна

Читайте також:

Готель для вінницьких кішок. На Поділлі відкрили простір для пухнастих

«Я не наносив ударів собаці»: допитали обвинуваченого у вбивстві Бімки Юрія Маркіна

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.