«В Україні немає куди їхати»: що говорять відомі вінничани про переїзд до інших міст

Усього таких людей дванадцять. Серед них актори, співачки, мандрівниці, фотографи та інші креативні жителі нашого міста. Чи не кожен з респондентів зізнався, що бодай раз замислювався над темою переїзду. Деякі на цей крок наважилися і вже живуть в інших містах. 

Тож, чого бракує молодим та амбітним вінничанам у рідному місті? Що вони хотіли б змінити у Вінниці? Де, на їхню думку, варто шукати перспективи та розвиток? І навпаки, що змушує любити Вінницю такою, якою вона є? У чому її переваги порівняно з іншими містами? Як зробити наше місто ще кращим?

Діана Подолянчук

(волонтерка, керівниця студії танців «Шахіна»)



— Я погано чую. У мене стоїть слуховий апарат. Через це виникає багато нюансів, чому мені дуже важко вивчити іноземну мову. Я можу це зробити. Але на це піде, мабуть, років десять. Це одна з причин, чому я не можу поїхати жити за кордон. 

З іншого боку, вважаю, якщо я вже народилася в Україні, то моя доля жити тут. Робити для країни щось хороше, змінювати її. Хоча це дуже важко робити. 

Якщо в загальному, то у мене не виникає думок поїхати з країни. Просто бувають моменти, коли дивишся на те, що відбувається навколо і опускаються руки. 

Колись я хотіла переїхати до Києва, стати юристкою. Та все ж лишилася і отримала освіту у рідному місті.

У Вінниці мені подобається логістика. Подобаються люди. У Києві, хочеш не хочеш, ти багато чого не встигаєш. Там шалені затори. Там навіть інша екологія. У плані благоустрою до Вінниці у мене набагато менше питань, ніж до інших українських міст. 

Тут мене тримає сім’я, особисте життя і бізнес. Мабуть, якби змінилися ці фактори, я би переїхала, але сподіваюся, що все залишиться на своєму місці.

Я розумію, що Вінниця це не такий вже поганий варіант, щоб у ній жити. Якщо почати добре заробляти, то можно спокійно їздити за кордон на відпочинок, конференції та зустрічі з друзями. Відриватися там, потім повертатися та продовжувати спокійно жити. 

Я знаю, що можу реалізувати себе тут. І не розумію, чого молодь так сильно рветься за кордон. Я би могла поїхати, наприклад, до Франції. Але перед тим я маю відповісти собі на питання: «Навіщо Франції мої погляди, думки, громадські ініціативи і, власне, я?» У них є свої проблеми. Ти потрібен лише своїй країні. І то за умови, коли будеш для неї щось робити. 

Думаю, що могла б усе життя прожити у Вінниці. Не бачу у цьому проблеми. Але я не можу сказати, що так і буде і я ніколи не переїду. Життя непередбачуване. 

Олександр Теренчук

(актор, ведучий)



— Я можу назвати себе творчою та активною людиною. За останні шість років я проїхав всі міста України з концертами. Повірте, бажання кудись тікати з Вінниці у мене не виникло. Навіть правильніше буде сказати так: «В Україні немає куди їхати».

У мене була спокуса переїхати до Києва. Не поїхав, тому що у Вінниці мене тримає родина. До Києва недалеко, всього дві години шляху. Тому це не вплинуло на рішення змінити прописку. Зважитися на переїзд я би міг за умови якоїсь справді глобальної пропозиції.

У Вінниці мені комфортно жити. Тут немає великих заторів, є достатньо великий сегмент фінансово спроможних людей. Мене, як ведучого, це влаштовує. 

Ірина Пишна

(засновниця та координаторка тур-клубу «Бідняжка»)



— Зараз Вінниця доволі жваво розвивається і, порівняно з іншими містами України, у ній дуже комфортно працювати. 

У Вінниці живуть добрі люди. Вони залюбки допомагають одне одному. Ми розуміємо наші цінності і потреби. Тут набагато менше підлих людей, ніж за кордоном. 

Україна має великий потенціал. Сьогодні вже з’явилися і продовжують з’являтися можливості опановувати нові галузі, у яких ще немає конкурентності і у яких можна сміливо себе реалізовувати. 

Сама по собі Вінниця доволі молода. Маю на увазі, що в місті сконцентрована велика кількість молодих людей. У ній проходить багато прикольних заходів та концертів. 

На мою думку, за кордон варто їхати на відпочинок, але не жити. За себе можу сказати — якби я мала сильне бажання переїхати, то мені, думаю, було б легко це зробити. Скрізь маю якихось знайомих, у мене є знання англійської. Могла би поїхати будь-куди і там працювати. Але мені не хочеться цього робити. Мені дуже добре в Україні. У Вінниці є все. Якщо чогось не вистачає, це можна зробити. 

Напевно, я хочу прожити тут усе життя. Переїхала б лише за умови війни чи чогось подібного. 

Андрій Рудик

(фронтмен гурту «НЕ лізь, БО вб’є»)



— Вінниця доволі маленьке і компактне місто. Грубо кажучи, вона нагадує великий спальний район, у якому нічого не відбувається. У плані тих самих концертів або масових заходів, у яких я, як музикант, міг би себе проявити та обзавестися корисними зв’язками. Багато творчих людей і музичних гуртів з часом переїздять до столиці. 

Якщо вийти на прогулянку об 11-тій вечора, то зустрінеш лише порожні вулиці. Місто спить. Інший неприємний аспект, це дуже маленький відсоток вакансій з хорошою оплатою праці і дуже дорога оренда житла. Місто, наче, маленьке, а ціни прирівнюються до столичних. 

Вінниця ідеально підходить для людей, які полюбляють тишу та спокій. І погано для амбітних, яким більш до вподоби шалений ритм життя. 

Є, звісно, свої плюси у цього міста в плані зручності, чистоти та чарівних краєвидів. Але якщо ти молодий, талановитий, енергійний і амбітний, Вінниця не зможе запропонувати тобі можливості на рівні столиці. Хоча можливості тут все-таки є. 

Оксана Мельник

(волонтерка, засновниця агенції «Мамі Треба»)



— Я ніколи не хотіла їхати з Вінниці. І зараз не хочу, правда. При бажанні тут можна налагодити і роботу, і побут. Люблю своє місто. 

Мені у ньому зручно і комфортно. У Вінниці добрі люди. Є місця, що надихають. Мені хочеться повертатися додому. 

Місто саме по собі дуже гарне. Район і область просто дивовижні. Я тут народилась. Мої діти також. Для мене все починається саме з Вінниці. 

Нові місця чи міста не завжди дадуть те, чого ти шукаєш. Тому роби себе щасливим там, де ти є. 

Назарій Давидовський

(священик, художній керівник хору «Соломія»)



— Я навчався у Києві. І пам’ятаю, що більшість моїх одногрупників після навчання залишилися там. 

Коли я жив у столиці, найголовнішим для мене було квартирне питання. Мені не хотілося усе життя жити на зйомній квартирі. А ще я не бачив себе у Києві. Так, там класно вчитися, але у мене було бажання повернутися до Вінниці, щоб вже тут застосувати свої знання та навички. 

Зараз я спостерігаю за тим, як мої студенти після навчання виїжджають за кордон і вже там планують своє подальше життя. Вони не збираються повертатися в Україну, хоча і сумують за домом. 

У Вінниці я живу від самого народження. Пригадую кінець 90-тих і початок нульових, коли у місті було багато неосвітлених вулиць, а батькам з дітьми нікуди було сходити. Хіба що у теплу пору року можна було вибратися у парк на атракціони. 

Сьогодні все змінилося. У Вінниці є сімейні кафе, розважальні центри. Проводяться реконструкції цілих площ та проспектів. 

Маю знайомих вінничан, які живуть у Києві. Вони не можуть сказати, що сильно задоволені тим комфортом, який там мають. У Вінниці їм все набагато ближче та зрозуміліше. 

Було би дуже добре, якби ті люди, які їдуть кудись на навчання, потім поверталися та знаходили себе у рідному місті. 

Вінниця активно розвивається. Тут будуються будинки, відкриваються нові підприємства, але потрібні й люди, які будуть формувати суспільну думку. Які будуть наповнювати різні аспекти життя нашого міста. 

У Вінниці не вистачає кадрів і трафіку. Київ набагато швидший у цьому питанні. Ти виходиш там на вулицю і ти не йдеш, а біжиш. Тому все встигаєш. Хотілося б, щоб у Вінниці було більше такого трафіку у професійних моментах.

У нас простіше, комфортніше, приємніше і навіть охайніше, ніж у Києві. Люди шукають самореалізацію і шляхи, як можна покращити своє фінансове становище, тому їдуть за цим у великі міста. Мені дуже шкода через це.

Вікторія Ільчишина

(співачка, переможниця конкурсу «Хіт-Конвеєр»)



— До столиці я поїхала, тому що вступила до інституту музики імені Глієра. У Вінниці альтернативи, на жаль, немає. Багато творчих людей, з якими я співпрацюю живуть саме у Києві, і мені все одно довелося б туди їздити, тому і залишилася жити у столиці.

У моїй творчій професії важливі знайомства, люди, нові погляди та ідеї. І так вже сталося, що, в основному, ці люди живуть у столиці.

Чому варто переїжджати з Вінниці? Я би сказала, що не варто. Вінниця дуже комфортна і по інфраструктурі, і по цінам, і по пересуванню містом. Якщо ж ви програміст, який працює віддалено, лікар, вчитель — Вінниця більш ніж комфортне місто. 

Усі мої знайомі, які не живуть у Києві, але сюди приїздять, кажуть що жити та пересуватися у столиці — це катастрофа. Мені ж подобається такий ритм. Коли приїжджаю у Вінницю до батьків у гості — маю відчуття релаксу, тут життя більш спокійне і неспішне. Тому потрібно для себе зважити, що зручніше, а що потрібніше.

У планах повернення до Вінниці немає. Я вже сім років у Києві. Тут я працюю, тут навчаються мої діти, працює мій чоловік. Мені подобається шалений ритм, велика кількість людей, широкі проспекти, великі міста. 

Думаю, я б із задоволенням жила у мегаполісі на кшталт Нью-Йорку, Токіо, тому що мене заряджають такі міста на робочу атмосферу.

У Вінниці я залюбки прогуляюсь з друзями дитинства, з’їм вечерю разом з батьками і поведу гуляти дітей до парку біля вежі.

Костянтин Ревуцький

(фотограф)



— Ще рік-два тому я планував переїжджати до Києва. За моєю специфікою роботи там більші перспективи. У столиці є журнали і сайти, які готові платити, там багатші люди. 

На жаль, я не маю у Києві власного житла. Це головна проблема. Двокімнатна квартира у столиці коштує 700-800 доларів на місяць. Для мене це напряжно. Тому поки що я щоразу винаймаю житло подобово. 

Інших причин переїжджати з Вінниці я не бачу. Це моє рідне місто. Мені у ньому подобається. Вінниця неодноразово очолювала рейтинг найкомфортніших міст України. І це справді відчувається. Вона постійно розвивається, хоча, на жаль, не тими темпами, якими хотілося б. 

Якщо взяти один робочий день, то у Вінниці встигаєш зробити набагато більше, ніж у великому місті. Через те, що тут все знаходиться поряд. 

У Вінниці не вистачає арт-центрів. Місць, де молодь може реалізовувати свій потенціал та розвиватися. Хочеться, щоб у розвиток культури вкладали більше. 

Розумію, що тротуари та острівці безпеки, це добре, але влада має вирішувати більш глобальні проблеми. Цього року у місті з’явилися затори. Далі їх буде ще більше, адже кількість машин постійно зростає. 

Вінницю називають містом мостів. Але тих мостів, що ми маємо не вистачає. Потрібно будувати нові, щоб розвантажувати транспортний рух.

Юлія Свєтлова

(режисерка, акторка театру «КолоСвітла»)



— Я не хочу їхати ані з України, ані з Вінниці, тому що вважаю, що не просто так народилась на цій землі. І що у цьому є глибокий сенс, навіть якщо ми його не завжди усвідомлюємо.

У мене є багато творчих планів щодо театру і не тільки, і так, я могла би втілювати їх майже будь-де, але хочу робити це в своїй країні зі своїми людьми.

Я добре знаю, які саме негаразди можуть трапитися на шляху розвитку людини (а особливо дітей) в нашій країні, тому вважаю себе відповідальною за ті зміни, які можу зробити своїми творчими проектами, чи навчальними, чи навіть просто особистим прикладом.

Я впевнена, що наша земля дуже багата — природними ресурсами, талановитими людьми, глибоким фольклором, силою та красою. То чому б нам не почати це цінувати і саме на цьому будувати майбутнє?

І просто тому, що тут гарно, затишно і взагалі любов.

Є речі, яких мені не вистачає у Вінниці. Наприклад, окремого сучасного театрального простору, де не тільки могли б займатись діти та дорослі, а щоб воно було з новітнім технічним обладнанням — щоб можна було робити сучасні вистави та перформанси, створювати якісні театральні фестивалі, та запрошувати вистави з усього світу.

Ще трохи не вистачає моря, але мені його завжди не вистачає.

Віктор Долецький

(генеалог, директор центру вивчення генеалогії «Пращур»)



— У мене виникали думки про переїзд. Більше спрямовані на Київ. Я там доволі часто буваю, там більш бізнесове життя, багато моїх клієнтів саме звідти. У столиці більше можливостей для розвитку як бізнесу, так і особистісного. Це і підкупає.

Не переїхав через те, що Київ важке та забруднене місто. Ще одна причина в тому, що у мене велика родина, троє дітей. Їм краще зростати у Вінниці. 

Розривати сім’ю та їхати самому також не хотілося, тому я і лишився. Доїхати до Києва з Вінниці немає проблеми. Особливо після запуску Інтерсіті — дві години, і ти на місці. Я називаю це Жмеринською гілкою Київського метро. 

У Вінниці мені не вистачає нормального кінотеатру. Зараз у «Мегамоллі» будують, але там буде не IMAX — саме його я люблю. 

У нашому місті доволі обмежена кількість культурних подій. Я й сам деякі організовував і розумію, що у Вінниці на них не дуже великий попит.

Проте у нас крутий громадський транспорт. Я буваю у багатьох містах України, тому можу порівнювати. Катаюся на велосипеді і не можу не помічати розвитку велоінфраструктури. Є плюсі, є мінуси, але вектор обрано правильний. 

У Вінниці своя атмосфера. Місто, наче, велике, але життя у ньому неквапливе. З однієї сторони це підкупає, з іншої — розслабляє. 

Найближчі п’ять років свого життя я точно пов’язую з Вінницею. Далі буде видно. Життя мобільне, можливо кудись і переїду. 

Євген та Катерина Мартинюки

(учасники гурту «Женя і Катя»)



— Відповідаючи на питання, чому переїхали до Києва, скажемо доволі банально: переїхали у пошуках нових подій, нових знайомств та можливостей. 

Київ — центр усіх музичних проектів, радіо та телеканалів. Переважна більшість наших колег музикантів знаходяться тут. Це саме те місто, де найефективніше розвиватись, якщо тобі потрібно бути у вирі подій. 

У Вінниці просто не вистачало цікавих місць та заходів. Саме нових форматів, закладів та майданчиків. Де головне — ідея і фішка. 

Наразі осередками музики у Вінниці лишаються Будинок офіцерів — для естради, паби — для каверної музики. І все менше крутих ідейних подій. Хоча, останнім часом все активно розвивається, наприклад, привози SIVAK.Concert agency, деякі події в «Квадраті», Air Гоголь Fest. 

Ми хочемо йти в ногу з часом та бути у центрі подій. То чому нам не знаходитись саме там, де це усе відбувається?

Для нас велике місто — це майданчик для активного творчого періоду. З часом хотілося б переїхати до Вінниці або Франківська. Для спокійного сімейного життя.

Фото з фб-сторінок

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.