• Найбільший страх для батьків дітей з інвалідністю —  що буде з їх дитиною, коли батьків більше не буде поруч. Справжнім порятунком може стати підтримане проживання. Цю послугу вже впроваджують у Вінниці. З 2020 року молодь з порушеннями розумового розвитку вчиться жити самостійно. Шестеро молодих вінничан варять борщі, готують салати, виробляють фріпси та пастелу. А ще декілька років тому вони вперше навчились запалювати газову плиту.
• Читайте неймовірні історії успіху про учасників проєкту “Підтримане проживання” та які проблеми повстають перед ними наразі.

Як виник проєкт

З 2020 року в місті Вінниця Відокремлений підрозділ ГО “Справа Кольпінга в Україні”  “Родина Кольпінга м. Вінниця” започаткував проєкт — “Підтримане проживання”для молоді з порушеннями розумового розвитку.

Життя в будинку підтриманого проживання — це майже як вдома, де молодь навчається та розвивається. Тут вони набувають навичок, які допомагають їм жити самостійно. Соціальні педагоги та психологи працюють з ними та підтримують.

— Будинок підтриманого проживання насправді є відповіддю на запитання батьків, "що буде з нашими дітьми, коли нас не стане", — зазначає Олеся Самойленко, голова відокремленого підрозділу “Родина Кольпінга Вінниця”.

Життя в будинку дуже схоже на домашнє. Тут хлопці займаються різними справами, які допомагають їм навчитися бути самостійними. Вони вчаться готувати їжу, прибирати, складати списки покупок і планувати свій день. Крім того, вони отримують знання з фінансової грамотності, особистої гігієни, організації спільного дозвілля і вирішення побутових ситуацій.

Цей процес поєднується з роботою психолога, соціального педагога, поведінкового терапевта,  спеціалістів з соціально-побутової орієнтації, соціально-емоційного розвитку та адаптивного фізичного розвитку. Тривалість цієї підтримки залежить від потреб людини, і деякі можуть потребувати її протягом усього життя. Особливості надання послуг залежать від ступеня втрати функціональності людини та типу інвалідності.

З початком повномасштабної війни все змінилося. Ситуація стала складнішою, і формат цієї послуги адаптувався. 

Один день життя в Будинку підтриманого проживання

Ми завітали до учасників проєкту та вони розповіли нам про своє життя. Попередньо дізнались про них з ФБ-сторінки “Родина Кольпінга Вінниця”, де опубліковані історії хлопців з Будинку підтриманого проживання, зокрема і Тараса.

Тарасу Діденку 33 роки, він має інвалідність.

— У Будинку підтриманого проживання я навчився готувати їсти, самостійно використовувати побутову техніку, робити закупки продуктів.  Дуже важлива і корисна справа, яку ми зараз робимо разом з хлопцями, — це волонтерство. Ми плетемо маскувальні сітки для фронту, робимо окопні свічки, горіхові мікси, — ділиться своїми враженнями Тарас. — Але найбільш важливо для мене тут — це спілкування з друзями, прогулянки містом, різноманітні ігри і майстер-класи, обмін враженнями про різні події.

Координаторка напрямку підтриманого проживання Леся Семененко зазначає, що художні здібності — це дійсно Тарасова суперсила

— А ще надзвичайна акуратність і скрупульозність у найменших деталях в усіх справах — чи то розпис великодньої писанки, чи нарізання овочів на салат. Лише Тарасу під силу зав’язати за раз кілька десятків малесеньких однаковісіньких бантиків на пакуночках з фріпсами чи пастилою, — розповідає Леся Семененко.

Саме під час процесу нарізання буряку для приготування борщу ми застали хлопців під час візиту.

«Програма Підтриманого проживання розширила мій життєвий досвід, зробила мене більш самостійним і відповідальним. Для мене важливий момент – це вчитися робити щось для себе нове і при цьому залишатись собою”, — зазначає учасник програми Тарас.

Владу 27 років і в нього теж інвалідність внаслідок порушень у розумовому розвитку. Він вчиться жити самостійно та робить перші кроки до своєї мети.

— Готуємось до приїзду голови правління “Родини Кольпінга”. Хочемо пригостити його українським борщем, — зазначає Влад, ще один учасник програми “Підтриманого проживання”.

Наразі хлопець ділиться враженнями від проєкту:

—  В мене гарні відчуття. Я вже навчився готувати. Нещодавно я готував салат. Хлопці кажуть, що вийшло смачно. А ще я навчився запалювати газ на плиті, — з захватом та усмішкою на обличчі згадує Владислав.

Хлопець бере коробку з сірниками та з гордим виглядом підпалює сірник. 

— Для нього це велика перемога. Оскільки на початку він взагалі боявся брати в руки сірники, — каже Леся Семененко.

Олександр Паюк тут від самого початку, з 2020 року. 

“Надзвичайно доброзичливий і чуйний 29-річний юнак. Він був ну дуже сором’язливим і несміливим. Але участь у різноманітних заняттях, майстерках, щоденні рутинні справи в Будинку – від приготування обіду до походу в магазин, а головне - дружня атмосфера, турботливе наставництво фахівців і праця над собою покращили його побутові, комунікативні навички, додали йому самостійності, впевненості у собі та своїх силах. Зараз цей хлопець – активний учасник усього, що відбувається в Будинку і за його межами. Він не пропускає жодної нагоди проявити себе – у спортивних змаганнях, у роботі нашого соціального виробництва, у благодійних ярмарках і наших волонтерських справах для допомоги ЗСУ. Навіть самостійно організовує хлопців на плетіння сіток в одному з волонтерських осередків міста. Також пробує свої сили у нових для себе справах – наприклад, нещодавно почав тренування з бадмінтону і вже взяв участь у Національному турнірі Спеціальної Олімпіади України з бадмінтону. А ще Сашко залюбки асистує нашим викладачам на заняттях з підлітками. Він хоче бути соціальним працівником і наполегливо йде до своєї мети. ”, — пишуть про Сашка на ФБ сторінці “Родина Кольпінга Вінниця”.

Завдяки проєкту Олександр навчився бути самостійним, навчився багато робити того, чого не вмів раніше.

— Будинок підтриманого проживання для мене дуже важливий, бо тут я зустрів людей, які стали моєю другою родиною, і я хотів би, щоб ми всі були разом все життя, підтримували один одного, допомагали. Тут я почуваюся захищеним, а головне —  потрібним. Я дуже радий, що мене сюди запросили, — зазначає Сашко.

Соціальний проєкт "СмачненьКО"

На базі будинку підтриманого проживання ГО "Родина Кольпінга. м. Вінниця" започаткувала проєкт "СмачненьКО", метою якого є створення робочих місць для людей з інвалідністю на виробництві сушених фруктів. Проєкт надає їм можливість отримати професійну орієнтацію та навички, необхідні для праці.

Ідея виникла через потребу забезпечити зайнятість для людей з інвалідністю, які не можуть працювати на відкритому ринку праці. Завдяки перемозі у конкурсі "Експрес онлайн-інкубатор для створення та розвитку соціальних підприємств" від SILabUkraine, проєкт отримав фінансову підтримку.

Протягом першого етапу учасники вивчали обладнання, проходили інструктажі з техніки безпеки та освоювали технологічні процеси. Далі відбувалося стажування під керівництвом педагогів-наставників, де кожен учасник освоїв всі етапи виробництва.

За словами Олесі Самойленко, учасники навчились вправно поратися з усіма девайсами у виробництві СмачненьКо . 

Хлопці з захватом розповідають про те, як готують пастилу та фріпси.

— Найбільше я люблю готувати їжу і нашу пастилу і фріпси, — зазначає Олександр Паюк.

Проєкт "СмачненьКО" не тільки надає можливість людям з інвалідністю здобути корисні навички, але й сприяє їхній соціалізації та взаємопідтримці. Учасники проєкту радіють своїм досягненням і результатам своєї праці.

“Тарас залюбки господарює і в дворі, і на кухні. Багато що саме в Будинку Тарас робив вперше у житті, наприклад, ліпив вареники, а ще – торкався сирого м’яса і готував його: робив фрикадельки з фаршу, самостійно маринував м’ясо, а потім смажив його з ковбасками на мангалі”, — йдеться в дописі на сторінці “Родина Кольпінга Вінниця”.

Будинків підтриманого проживання ще дуже мало в Україні

Із початком повномасштабного вторгнення великою проблемою для Будинку підтриманого проживання стала відсутність стабільної фінансової підтримки, а саме соціальна послуга не закуповується з боку держави.

За словами Олесі Самойленко, однією з велетенських проблем організації підтриманого проживання є дуже заплутаний процес з самими соціальними послугами, складнощі з обрахуванням праці в людиногодинах, а також надзвичайно низька оплата праці в межах соціальної послуги, дуже високі вимоги щодо облаштування самих Будинків підтриманого проживання та наявність дуже багатьох прогалин в нормативно-правовому полі.

Також є відмінність в організації послуги для людей з різними видами інвалідності.

— Наприклад, для того, щоб організувати таку послугу для людей з аутизмом, потрібно володіти специфічними знаннями та методологією. Такі знання є необхідними для того, щоб послуга для таких людей була якісною та взагалі можливою, — говорить Олеся Самойленко.

Наразі вінницька організація “Родина Кольпінга” у співпраці з Вінницьким обласним осередком Всеукраїнського громадської організації “Українська спілка осіб з інвалідністю - УСІ” продовжує роботу над адвокаційною кампанією «Розвиток послуги підтриманого проживання у Вінницькій міській територіальній громаді». 

— Можливість втілювати отримали після навчання та участі в Акселераторі адвокаційних проєктів від громадської спілки «Ліга Сильних». Одним із важливих етапів у реалізації кампанії є створення робочої групи. Вона включає експертів та експерток, які мають практичний досвід у цій послузі. Це фахівці та фахівчині, які мають практичні знання в юриспруденції, психології, психіатрії, охорони здоров’я, зокрема і з органів місцевого самоврядування”, — розповідає Олеся Самойленко.

На думку Олесі Самойленко, сьогодні вкрай необхідними є внесення змін до Державного стандарту соціальної послуги підтриманого проживання осіб старшого віку та осіб з інвалідністю, а також додаткова просвітницька робота в громадах з метою подолання стереотипів щодо людей з порушеннями розумового розвитку.

Матеріал створено за підтримки громадської спілки «Ліга сильних» та Міжнародного Фонду «Відродження» у межах проєкту «Деінституалізація можлива (ДІМ)». Він не обов’язково відображає позицію партнерів та є відповідальністю авторів матеріалу.