«Знайдемо майстерню — тільки роби»: як військові дали студенту майже 200 тисяч і що сказали у банку?
- Цей студент має велику довіру у наших військових: вони не тільки переказали йому велику суму грошей, а й знайшли місце для облаштування майстерні.
- Хто він і що конкретно робить для оборонців?
Півтора мільйона гривень! На таку суму студент-першокурсник Дмитро Слободяник разом з хлопцями і дівчатами підтримав тих, хто на фронті. Стільки грошей витратили на виготовлення зарядних станцій, павербанків, перископів, дронів, окопних свічок. Зробив це ще під час навчання у школі.
У вересні 2025-го він став студентом. Попри це, продовжує контакти з військовими. Що конкретно робить для них нині, розповів журналісту «20 хвилин».
Кожна станція має дистанційне керування
Власними руками Дмитро Слободяник виготовив декілька зарядних станцій. Перша з них була невеликої потужності, на 1,5 кВт-годин, потім ще дві — по 4 кВт-годин, найпотужнішими є його три станції по 8 кВт-годин кожна.
Одну з таких Дмитро відправив своєму знайомому, якого мобілізували до війська. Каже, раніше мобілізований хлопець збирав кошти на зарядні станції для військових, а тепер йому відправили такий пристрій.
—Так сталося, що він служить разом з моїм колишнім викладачем, який у школі вів предмет «Захист України», — розповідає Дмитро. — На той час викладач повернувся з фронту, а нині знову на війні. Іноді він просив мене допомогти під час уроків бути його асистентом. Він розповідав учням, як використовував дрони на фронті, показував, як їх можна ремонтувати. Я ділився тим, як самотужки навчився робити БпЛА, називав сайти, якими користувався. Найбільш цікавою для учнів була демонстрація запуску дронів. Кожен хотів спробувати управляти ними.
Тепер колишній викладач Дмитра і його знайомий опинилися на війні в одному підрозділі. Зарядну станцію для них Слободяник зробив з власної ініціативи. Вийшов гарний подарунок землякам.
Прошу Дмитра детальніше розповісти про його зарядний пристрій, який він передав землякам.
Каже, це 8-кіловатна станція, у якої запасу акумуляторів вистачає приблизно на чотири доби безперервної роботи. Загалом видають напругу 24 вольт. Станція має дистанційне керування.
—Дистанційне керування на фронті дуже важливе, — розповідає Дмитро. — Бійці розповідали, як вони її використовують. Виїжджають на позицію, встановлюють старлінк, засоби РЕБ, плюс генератор. Тоді підключаються до зарядної станції, надалі можуть стежити за її роботою, як кажуть, з любої точки світу. У режимі онлайн їм видно, наприклад, скільки відсотків заряду залишилося для роботи станції. Якщо розрядилася, дистанційно включають генератор, який відновить зарядку. Також дистанційно видно, яку кількість енергії віддає, чи отримує станція, з яким навантаженням працює.
Тобто військові абсолютно не прив’язані до того місця, де залишили зарядну станцію.
Співрозмовник називає основні складові свого пристрою. Це — акумулятори, інвертор, перетворювачі, корпус. Уточнює, що для корпусів використовує ящики з-під інструментів, вони з екструдованого пластику литого під тиском. Каже, такий корпус з найбільш дешевих і легкодоступних матеріалів. Акумулятори з’єднані платою контролю, витримують приблизно три тисячі циклів: заряд-розряд.
—Коли у мене стоїть вибір, кому першому відправити павербанк, чи дрон то я відправляю тим, у кого «гарячіший» напрямок на фронті, хто ближче до лінії зіткнення, або бачу підрозділи, які менше забезпечені у порівнянні з іншими, — ділиться думками співрозмовник. — Зарядні станції роблю на замовлення.
Ось тобі приміщення, працюй
Один з підрозділів, якому Дмитро Слободяник допомагав раніше і робить це нині, — бригада «Червона калина» Національної гвардії України. Для гвардійців Дмитро зробив три зарядні станції. Одна з них невеликої потужності на 1,5 кВт-годин. Її використовують дронарі. Ще дві, більш потужні, по 4 кВт-годин кожна. Одна працює уже дев’ять місяців, іншу передав недавно.
Коли гвардійці черговий раз звернулися до Дмитра по допомогу, йому було незручно відмовляти, але сказав, що не зможе виконати замовлення.
Розповів, що став студентом, тому нині не має умов для виготовлення пристроїв.
Військові після почутого неабияк здивували хлопця.
—Діма, ми знайдемо місце для майстерні, ти тільки продовжуй робити ти те, що робив раніше, — почув у відповідь студент.
—Спершу мені не вірилося в таке, — говорить Дмитро. — Думаю, як це може бути, військові на фронті, а я тут, у Вінниці, і вони зможуть знайти приміщення. Але саме так сталося.
Невдовзі на нього вийшов один з вінницьких підприємців. Запропонував зустрітися. Після того показав, де хлопець може обладнати майстерню. Передав ключі від приміщення.
Йому дотепер не віриться, що вдалося отримати місце для виготовлення засобів, які потрібні військовим на фронті.
Наскільки військові довіряють вчорашньому учню, а нині студенту!
Як з’ясувалося, вони ще й кошти йому переказують. До того ж, буває, немалі.
Він переселенець, у нього батько загинув на війні
Майже кожен день Дмитро Слободяник після занять приходить у майстерню. Затримується допізна. Якось пішки довелося повертатися, бо після одинадцятої вечора у тому районі уже не ходить громадський транспорт.
У суботу, 22 листопада, журналіст телефонував Дмитру, він у той час також працював у майстерні.
Про майстерню Дмитро розповів своєму товаришу. Антон Бережний переселенець з Донеччини. Навчаються разом. Його батько загинув на війні. Хлопець сказав, що може допомагати Дмитрові. Але зізнався, що ніколи нічого не паяв. А паяти треба багато. Одному складно з усім справитися.
—Тепер Антон працює разом зі мною, — каже Слободяник. — Якось приходжу на заняття, до мене підходять четверо хлопців з його групи. Кажуть, хочемо теж допомагати: будемо паяти, чи ще щось робити. Це ж цікаво. Ми ще займаємося у майстерні розробкою, 3D-моделюванням, модернізацією — багато чого доводиться робити. Воно знадобиться кожному з нас пізніше, під час влаштування на роботу. А зараз це потрібно для тих, хто нас захищає на фронті.
У ці дні вони виготовляють два дрони, є замовлення від військових на 4-кіловатний зарядний пристрій, також мають відремонтувати 8-кіловатну зарядну станцію. Інвертор згорів, уточнив співрозмовник. Сталося це через перегрів. Треба замінити, але зараз ціни дуже зросли. Це сталося через постійні відключення електрики.
—Раніше, наприклад, купував акумулятори до зарядних станцій у Нідерландах по 27 євро, а зараз у нас за такі само хочуть 48 євро, — каже Дмитро. — І це йдеться про невеликий акумулятор. Зараз купити у Нідерландах нема можливості, бо все розпродали. Дуже підмітають акумулятори. А які націнки роблять! Це вже у нас накручують ціни.
Зробив апарат для точкового зварювання
Дмитро розповів, як самотужки виготовив апарат для точкового зварювання.
—Перед тим, як його зробити, звернувся вдома до земляків із закликом: потрібні мікрохвильові печі, годяться навіть старі, не робочі, — каже співрозмовник. — Діставав з них трансформатори, відрізав вторинну обмотку: на первинну подається напруга, а із вторинної знімається уже змінена напруга. Брав вторинну обмотку, ставив два трансформатори послідовно, додавав ще одну плату «мізків» і виходила точкова зварка. Зараз не працює, бо згорів один транзистор.
Але він має ще один такий апарат.
—Мені його подарували, — згадує Дмитро. — Зробила це фірма Андрія Шараєвського з Києва. Він збирає кошти на безпілотники військовим, друкують їх на 3D-принтерах.
Я з ним списався, запитав, чим можу допомогти. У відповідь почув, що у них нема кому робити акумулятори до безпілотників. Я погодився. Щоб можна було працювати, купили для мене точкову зварку. Правда, не дорогу, слабеньку, але для роботи її вистачало.
Після того Шараєвський виставив в Інтернеті мою історію, у нього багато підписників у Ютубі, десь 20 тисяч.
Наше спілкування з ним було взаємовигідним. Я попросив у нього рами для дронів. Він передав 10 штук, причому зробив це безкоштовно.
Нині Дмитро з киянами уже не працює. Каже, вони мають своїх спеціалістів. Але апарат точкової зварки залишився, продовжує ним користуватися. Водночас хлопці, які приходять у майстерню, опановують точкову зварку.
Банк претензій не має
Першу зарядну станцію на 8 кВт-годин Дмитро Слободяник зробив ще тоді, коли не був студентом. Презентував її у Вінниці на одній з виставок стартапів. На нього звернув увагу керівник підприємства «Промавтоматика» Михайло Ганчук. Запропонував стажування. Дмитро каже, що з радістю сприйняв таку пропозицію і охоче скористався нею. Дечому навчився, познайомився з спеціалістами «Промавтоматики». Вдячний керівнику за надану можливість. Каже, знань багато не буває. Вони йому знадобляться у подальшій роботі.
Ще одну історію хлопець мав з банком. Військові переказували йому чималі суми для виготовлення зарядних станцій. Йдеться про 180 тисяч гривень. Тоді ним зацікавилися у банку.
—Треба було підтвердити походження і використання грошей, — говорить Дмитро. — Банк вимагав надати необхідні для цього документи. У мене з цим проблем не виникло. Правда, клопотів додалося. Звернувся до військових, вони підтвердили переказ коштів, надали інші документи, що їх вимагав банк, на що витратив гроші. Після того банк не має до мене претензій.
Читайте також:
Допитали ще одного убивцю: три доби офіцер окупантів перебував на позиції з нашими гвардійцями
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
