Допитали ще одного убивцю: три доби офіцер окупантів перебував на позиції з нашими гвардійцями
- Як бійці 14-ї бригади «Червона калина» взяли у полон старшого лейтенанта армії російських варварів?
- Чому полонений три доби перебував на лінії зіткнення разом з нашими військовими?
- Що розповів убивця українців?
Старшому лейтенанту армії російських агресорів на прізвище Вавін неабияк поталанило: міг потрапити на той світ, а насправді опинився у полоні. А це значить, що нині він у теплі і з гарним харчуванням, у в’язниці не стріляють і не вбивають, навіть не знущаються, як це роблять рашистські варвари над нашими полоненими.
Окупанта Вавіна взяли у полон бійці 14-ї бригади «Червона калина» Національної гвардії України. На Фуйсбук-сторінці бригади розмістили відео його допиту.
На обличчі росіянина — жодної царапинки. Це значить, що ніхто його навіть пальцем не торкнувся. Зовнішній вигляд такий, ніби чоловік з курорту повернувся. Ще одне свідчення того, що вбивці армії агресора почуваються у нас справді, як на курорті. Навіть той, хто допитував рашиста не проминув про це зауважити: «Ось ти сидиш перед нами весь такий красивий…» На запитання, як до нього ставилися, каже, що добре: годували, давали напитися, не били.
Про що ще говорив на допиті російський убивця?
Пішов на війну віддати борг за навчання
Полонений старший лейтенант Вавін — командир стрілецького взводу у складі 1210-го стрілецького батальйону 15-ї мотострілецької бригади. За його словами, на війну пішов вимушено. Закінчив цивільний інститут, де діє навчально-військовий центр. Після отримання диплома треба відслужити за контрактом. Каже, його служба це оплата навчання.
Служить з 2021 року. Перший раз був в Україні у Луганську у складі залізнчних військ. Каже, у Луганську завантажували вагони боєприпасами. У серпні відправили на бойове завдання у Селідове, а далі у селище Новотроїцьке, це Покровський напрямок. З нинішнього року він у 15-й мотострілецькій бригаді.
Його запитали, що рідні говорили, коли дізналися, що йдеш убивати українців?
—Переживали, звичайно, бо це війна, це страшно, — говорить окупант.
—Не відмовляли? — запитали його.
—Варіантів других не було, — каже у відповідь. — Якби відмовився, посадили б у тюрму, а звідти все одно відправили б на фронт.
—Яке ставлення до військових у вашій бригаді?
—З бригадою сильно не знайомий, тільки з батальйоном, про батальйон можу говорити. Якщо взяти до уваги, скільки у нас загинуло, то розумію, що з людьми не рахуються.
—Скільки людей загинуло?
—Батальйон, наскільки я зрозумів, сформований у 2024 році і вже понад половини особового складу у нас нема, — стверджує полонений офіцер. — У батальйоні мало хто хоче воювати, бояться, але відправляють на бойові завдання навіть тих, хто повернувся з госпіталю, є скалічені, але їх все одно відправляють на бойові завдання.
«У спину приклали автомат і сказали: «Стій! Ти хто?»
Окупант розповів, як його полонили українські військові.
—Була команда закріплення території, тобто ми заходимо на вказану точку і залишаємося там, — розповідає вбився українців. — Далі маємо утримувати позицію. Під час такого виходу мене й взяли у полон. Але не одразу.
—Скільки разів був на бойових виходах? — запитали його.
—Один раз і одразу потрапив у полон, — відповів росіянин. Щоправда, збрехав, це стало відомо після подальшої розмови з ним.
—Скільки у твоїй групі було людей?
—Ми заходили двійками, по двоє, — говорить у відповідь. — Перший раз у мене був невдалий вихід. Я йшов у парі з молодшим лейтенантом, він, як і я, теж командир взводу. Нас обстріляли з безпілотника. Напарник отримав осколкові поранення. Ми відійшли. Напарника доставили у госпіталь, бо в нього було серйозне поранення. Я залишився на точці «стрибка», звідки ми виходили на позицію. Через тиждень після того мені знову дали команду повторного виходу на завдання.
Тепер я йшов у парі з військовим у званні рядового. Йшли вночі. Напарник наступив на міну. Дістав важке поранення й контузію, у мене дрібні осколкові поранення. Його відкотили, а мені наказали йти далі. Я пішов сам. Але до вказаної точки не дійшов. Дійшов до лісопосадки. Звідти залишалося пройти ще пару кілометрів. У лісополосі був наш бліндаж. Там я перев’язав рану. Наступного ранку по рації отримав команду йти далі. Трохи пройшов і не побачив бліндаж українців, вони мене взяли в полон.
—Як саме тебе брали в полон? — запитали росіянина.
—Коли я йшов по лісопосадці мене вів «Мавік», — говорить він. — Поступила команда перебігти залізничну колію, що проходила уздовж посадки. Зробити це треба було у тому місці, де знаходилася зупинка. Я пройшов не більше як 200 метрів. У лівій руці у мене була рація, правою, відсував гілляки, дивився під ноги. Щоразу виглядав з полоси, щоб побачити зупинку, де мав перейти через колію.
І тут я відчув, як мені у спину приклали автомат і сказали: «Стій! Ти хто?». Автомата у мене в руках не було, він за спиною, тому у мене не стріляли.
Так вияснили, що ми по різні сторони, що за спиною український військовий. Я не став опиратися, бо в руках була тільки рація.
—А якби не рація, то що робив би? — запитали росіянина. — Стріляв би?
—Ні, бо у мене не було шансів, бо українців було двоє, — сказав у відповідь окупант.
Залишився з нашими на лінії зіткнення
—Як тебе вивели з української позицій? — це було ще одне запитання до російського убивці.
—На позиції українців я пробув три дні, — розповів полонений. — Давали їсти, пити, три дні я був разом з українцями. Потім вночі сказали: «Збирайся, за тобою прийшли». Прийшли інші військові і тоді мене вивели подалі від лінії бойового зіткнення. Йшли пішки.
—Що скажеш росіянам про цю війну і що ти їм порадиш?
—Шукати можливості не попасти на війну, тому що те, що тут відбувається це… (після цих слів робить довгу паузу), а тоді продовжує: це вбивства українців на їхній землі, ми тут не повинні бути.
З нашими на позиції полонений залишався тільки тому, що не було можливіості переправити його до тих, хто займається полоненими.
Що кажуть гвардійці?
Бійці «Червоної калини» прокоментували слова російського агресора, які він сказав під час допиту. Ось що вони написали з цього приводу:
—У світі, де війна стає жорстокою реальністю, історії полонених російських військових вражають своєю безглуздістю, — читаємо коментар гвардійців. — Ч Військовий, який служить у російській армії з 2021 року, розповідає про своє перше завдання на території України, коли разом із іншим офіцером намагався закріпитися на нашій землі.
Складається враження, що історії про російських бойовиків пишуться за шаблоном: всі вони вперше вирушають на фронт і одразу потрапляють у полон, їхні «партнери» гинуть або важко поранені, а командири ставляться до них, як до скота.
Проте ці «казки» не є безневинними, адже всі вони прийшли з однією метою — убивати українців.
Ця історія слугує важливим нагадуванням: війна — це не гра, а реальність із серйозними наслідками. Кінець завжди очевидний.
—Російський солдате,здавайся у плон! Це збереже тобі життя, — такими словами закінчується відео з допиту офіцера армії убивць, якого полонили гвардійці бригади «Червона калина».
Читайте також:
«Гроші в землю заривають»: фронтовики шоковані тим, що робиться в тилу
«Мені повернули майже два мільйони»: вісім справ виграв у Європейському суді правозахисник з Вінниці
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
