«Ви шукаєте, чим мене добити?»: гнівний допис батька, якому докоряють, що заробляє славу на смерті сина
- Син колишнього вчителя Івана Плотиці Сергій чотири рази просився на війну, поки нарешті у військкоматі дали добро.
- Молодий воїн з позивним «Торо» виконував бойові завдання у підрозділі спеціального призначення.
- На жаль, йому не судилося живим повернутися додому.
- Після загибелі сина батько повністю присвятив себе волонтерству.
- Знайшлися люди, які докоряють чоловіку. За що?
—Поховав сина, то вже б заспокоївся, сидів тихо, — ця фраза вразила батька у самісіньке серце. Воно й без цього не перестає боліти, біль за дитиною не минає, час не лікує. А тут ще й такі болючі слова.
Вони прозвучали раніше, невдовзі після того, як Сірожу, так батько називає сина, провели в останню путь. Тоді він якось стримався.
Тепер не став мовчати.
Послухайте, як відреагував на ще один докір Іван Плотиця. Йому докоряють в тому, що, нібито, робить собі репутацію волонтера на смерті полеглого на війні сина. Таке само звинувачення «прилетіло» на адресу двох племінниць пана Івана, які допомагають йому у волонтерських справах.
«Кожен з нашої родини робить для Перемоги все, що може»
—Я довго мовчав, — написав у Фейсбуці Іван Плотиця. «Ображаючи мене, ви ображаєте кожного, хто втратив на війні рідних людей»
Але якщо ще хтось розкриє рота і скаже, що я і мої племінниці, мої друзі роблять собі репутацію на смерті мого сина, то клянуся, що побажаю вам такої само долі, яка спіткала мене і мою родину. Жорстоко? Так, це жорстоко! Я і мої рідні вже півтора року обливаємося слізьми. Біль втрати не дівається ніде. А ви шукаєте, чим мене добити? Не забувайте, що всі ми ходимо під Богом. І ви не знаєте, що на вас чекає.
. Ми готові зубами рвати кацапів, але робимо те, що можемо, що нам під силу. Наші рідні і друзі допомагають випрошувати ці копійки, аби врятувати чиєсь життя на фронті. Мій син уже нічого не потребує, окрім молитви. Моя Таня і Олеся втратили навіки брата, якого дуже любили. Їхні чоловіки кожного дня дивляться смерті в очі, щоб ми тут могли жити по-людськи. Рідні моїх друзів також на фронті. Стараємлося допомогти їм і їхнім побратимам, нашим землякам, зрештою, усім тим, хто звертається по допомогу.
«Ображаючи мене, ви ображаєте кожного, хто втратив на війні рідних людей»
—Таких батьків, як я, на жаль, нині дуже багато, — йдеться далі у дописі Івана Плотиці. — Ображаючи мене, ви тим само ображаєте кожного з них, кожного батька, кожну маму, які втратили на війні сина, кожну дружину, до якої не повернувся з війни чоловік. Ви ображаєте кожну сестру, яка втратила брата, кожну дівчину, яка втратила коханого.
Не смійте це робити! Не буде вам прощення ні від людей, ні від Бога. Заклинаю вас!
Не смійте навіть думати, а не те, щоб писати всяку мерзоту. Бо тисячі батьків, матерів, дружин, сестер просто проклинуть вас. Робіть що хочете, але нас не чіпайте.
Зневажаю всіх брудних пройдисвітів і низько вклоняюся усім тим, хто розуміє і підтримує мене і мою родину у волонтерських справах.
Разом — до Перемоги! Слава Україні!
До вас велика довіра, пане Іване
Невдовзі після того, як цей допис з’явився у Фейсбуці, на нього відгукнулася вінничанка Неля Девичевська-Рибак.
—До вас у людей велика довіра, пане Іване, — йдеться у відгуку. — Про ваші гарні справи відомо не тільки у вашому Хмільницькому районі. Про них ми чуємо тут, у Вінниці. Якщо хтось нерозумний хотів вас зачепити, то, як кажуть в народі, Бог йому суддя.
Я мама військовослужбовців, тому щиро дякую Вам за ту допомогу, яку надаєте хлопцям на фронті. Це велика праця — зібрати гроші, закупити необхідне обладнання, чи техніку і все це відправити за призначенням, то дійсно велика праця.
Нема сумніву в тому, що відгуків підтримки волонтера буде багато.
Живемо так, ніби нема війни
Іван Плотиця розмістив на своїй сторінці допис нашої відомої акторки і волонтерки Ади Роговцевої. Її слова частково перегукуються з дописом волонтера Плотиці.
—Триває війна, а ми живемо так, ніби її нема, — пише Ада Роговцева. — Ми всі повинні обмежити себе у святах. Там, на війні, мерзнуть хлопці, недоїдають, смерті дивляться в очі. І гинуть.
Ось ці дві реальності мене вражають. Адже начебто біля гробів танцюємо, об’їдаємося.
Це не означає, що життя повинно завмерти, але потрібно бути милосерднішими. Ця небезпека не тільки над тими хлопчиками — вона над нами.
Кожен день в окопах гинуть чиїсь діти
Іван Плотиця, попри докори злих людей, чи інші негаразди, продовжує організовувати збір коштів для наших оборонців. Робить це щоденно! Його запрошують на зустрічі у колективи. Він не відмовляється. Приносить портрет сина, його нагороди, деякі речі, розповідає про Сірожу і його побратимів…
Колишнього вчителя чекають у школах.
Найбільший його збір мільйон гривень, які вдалося накопичити менше, як за місяць. Ці кошти для придбання ста дронів.
Нині батько полеглого сина продовжує організовувати допомогу.
Підтримати його можна переказом коштів на картку ПриватБанку за номером: 5168745688699310
Читайте також:
«Поранених клали в авто один на одного»: як вчитель врятував на Курщині понад сто бійців
«Мені повернули майже два мільйони»: вісім справ виграв у Європейському суді правозахисник з Вінниці
«Почерк Артинова, але автор невідомий»: у Корделівці є вежа, схожа на вінницьку
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
