Країна злиднів: бабусю оштрафували на 158 гривень за вкрадену булочку

Днями в одному з супермаркетів сталася прикра подія. Я стояв на касі, а переді мною стояла старенька бабуся. Вона купувала три картоплі, одну цибулину і шматочок дешевого масла на вагу. Ціна за все - 15 гривень з копійками. Паперовими грошима у неї було гривень сім, а все інше вона відрахувала дрібницею. Вона розрахувалася, почала відходити від каси ... як раптом її зупинив охоронець.

- Шановна, ходімо зі мною, - сказав охоронець.
- Вибачте, а що трапилося? - відповіла бабуся тремтячим голосом, і обернувшись "пробігла" очима по касам чи немає тут нікого зі знайомих. Одягнена вона була в старе сіре пальто (явно радянського виробництва), потерті коричневі чоботи і синю хустку.
- Красти не це гарно, ходімо зі мною, - гаркнув охоронець і взяв під руку бабусю і примусово повів кудись.

Я поцікавився що тут відбувається у начальника охорони, який тут же наспів до каси і запитав у касира "Кого затримали?" - Стару якусь, - відповіла касирка.
Я сказав йому, що так ставиться з покупцями в магазині не допустимо і як журналіст попросився бути присутнім на так званому "затриманні" бабусі. Видно, що я поставив в незручне становище начальника охорони. На нього зі знаком питання дивилися кілька десятків очей покупців. Щоб якомога швидше розрядити обстановку, він махнув головою в бік підсобки і тихим голосом сказав "Ну пішли".
Після цього ми зайшли в підсобне приміщення, в якому було розміщено більше десяти невеликих моніторів. Старенька сиділа на стільці і просила охоронця:
- Синку, я каюсь. Ну не хотіла я красти. Бачиш до чого країна довела. Пенсії ледь вистачає оплатити комунальні. Довели іроди.,.
- Діставайте все з кишень, - сказав їй охоронець.

Старенька ніяково глянула на нас всіх і почала діставати все, що було в кишені. Зазвичай з магазинів крадуть дорогі сири, алкоголь ... але тут було зовсім інше: пачка вермішелі швидкого приготування (ціна якої пару гривень), булочка і пачка дешевого корму для кішки ... Все разом в сумі вийшло на гривень 15, не більше.
- Сорому ж набралася на старості ..., - прошепотіла сама собі старенька.
Охороник відкрив журнал і почав щось записувати, В кімнаті 4 на 5 метрів встановилася гробова тиша ... Чути було тільки як пише ручка, а також важке і швидке дихання бідної бабусі.
- Ваше прізвище та ім'я?, - Сказав охоронник. - Документи є при собі?
- Ольга Сергіївна я. Прізвище По ***** ...
- Рік народження?
- 8 березня 1942 року, - прошепотіла бабуся.
- Де працюєте?
- Синку, на пенсії я вже давно. 30 років пропрацювала в лікарні. Заробила маленьку пенсію… На життя не вистачає...
- Навіщо займаєтеся крадіжкою?
- Синку, на що вистачило грошей - то купила. Масло до кортоплі хотіла, не в суху ж їсти... А корм для моєї вагітної кішки. Голодна вона вже другу добу ...

Мене просто шокувала ця ситуація... Бабуся, яка народилася під час Великої Вітчизняної Війни та у якій нещодавно було День Народження вкрала якусь булочку і корм для кішки ... і за це її охоронник доводить до інфаркту?!.
Охоронець дістав калькулятор, щось там порахував і видав:
- Сплатіть 158 гривень і можете бути вільними.
- Але у мене немає таких грошей ... Пенсія, яка недавно прийшла, пішла вся на оплату комунальних платежів. Злочинна влада і ці кляті депутати попіднімали ціни на все. не прожити. Синки, прошу, даруйте ...
Ні для кого не секрет, що у нашій країні повна розруха і нещівна криза. Старі люди живуть на мізерну пенсію… Тому я заступився за бабусю і запропонував оплатити "вкрадене", яке вже порахували в 10 кратному розмірі. 160 гривень поклав на стіл і запитав чи можна нам іти. Охоронець схвально махнув головою і показав на двері додавши з усмішкою звертаючись до бабусі "Приходьте ще!"
Після цього ми з бабусею вийшли з підсобного приміщення і вона заплакала …

Далі я написав би, що ми пішли і накупили дуже багато продуктів, за які я теж заплатив. А потім я доніс їй це все до будинку і на прощання вона мене обійняла. Але такого продовження не буде. Чому? Тому що я придумав і написав це вкидання. Так-так. Саме вкидання. Для чого?
Кожен, хто дочитав мою історію до кінця, випробував негативні емоції до охоронців, до депутатів і до держави в цілому. До бабусі - жалість. До мене - гордість, що такі люди є.
У багатьох російських ЗМІ і навіть у наших українських пишуть саме такі вкидання, маніпулюючи людьми і їхніми емоціями. Такі вкидання роблять і працівники російських спецслужб, щоб внести «Яблуко розбрату» між нами. Мета - посіяти сумніви в політиках, в поліції, та й в державі в цілому. Все для того, щоб пересічний українець думав "Мене дістала ця країна". "Нічого не зміниться", "Все погано", "Це зрада".

Давайте все таки навчимося відрізняти вкидання і подивимося на його ознаки:
1. Мало конкретики. Ставте собі питання: "В якому магазині це сталося?", В "Якому місті?", тощо. Чим більше деталей в матеріалі - тим більше правди.
2. Емоції. Люди, які пишуть вкидання, грають на емоціях людей. Особливо гарним виходить негатив. Він проникає в середину людей, завдяки чому можна рухати натовпами.
3. Красиві слова і словесні звороти. Якщо в статті або матеріали ви читаєте "Депутати знову прийняли жахливий закон, який підніме ціни на продукти в два рази і опустить рівень життя населення" нижче плінтуса "- то ви читаєте швидше за все вкидання.
4. Якщо в матеріалі за вас роблять висновок, то це скоріше теж вкидання. Наприклад новина починається з речення “Злочинна влада знову розробляє закон” - ключове тут слово “злочинна”. Ви на це слово не звернули увагу, але у вашій підсвідомості воно відклалося. Для чого? Щоб заложити ту цеглину недовіри. 
5. Переконуючі фрази. Якщо в тексті ви зустрічаєте багато речень, які супроводжуються фразами "Ні для кого не секрет", "Повірте", “Всі і так знають”, “Ви повинні розуміти”, "Якби ви побачили, то повірили ...", "Мене шокувало" і т.д . - Це швидше за все вкидання. Людина вас хоче переконати в чомусь, у що сама не вірить. Чому? Тому що бреше.

Відрізняйте вкидання, читайте якісні матеріали. Читайте сайт 20minut.ua :)