У Вінниці досі живуть 752 солдата Другої світової війни. Їх порахували на прохання RIA - чиновники, що відповідають за їх обслуговування, досі такого ніколи не робили.

Вінницю 70 років тому визволили від фашистських загарбників. Тепер треба визволяти Україну від колишніх фронтових побратимів – росіян, і допомогу просимо у німців. Що думають з цього приводу фронтовики? По яку сторону барикад вони стали б нині?

Якби вправний голлівудський режисер зняв фільм про те, що відбувалося з вінничанкою Тетяною Поліщук між її 18-ти та 23-річчям, то вийшов би справжній блокбастер. Тут і стрілянина, і рукопашна, і екстремальний досвід керування, втеча від японських ніндзя і кохання з дуже-дуже гарним хлопцем. Головне те, що все це - правда

Артилерист Сергій Дем’янюк воював проти елітної німецької танкової дивізії «Мертва голова». Його зброєю були ракетні снаряди «Катюша». Три фронтові ордени Червоної Зірки отримав у боях за одне й те саме місто. Як і медаль ЗБЗ, так фронтовик називає медаль «За бойові заслуги»

- На війні стріляли не тільки у ворогів, - каже колишній фронтовик вінничанин Іван Поцілуйко. – Мені наказали випустити кулю у найкращого друга. А накази на фронті не обговорювалися

Колишній вінницький фронтовик Степан Васюра у роки війни був розвідником і мінометником. Він воював спочатку проти німецької, а потім і проти фінської армії. Найболючіші спогади фронтовика - про те, як десятки тисяч солдатів гинули на його очах як «гарматне м'ясо»

Вінничанин Василь Батченко пройшов крізь бої Великої Вітчизняної, був свідком історичної події - підписання Акта про капітуляцію у найжорстокішій війні. А бій за власне житло виграв лише рік тому

Вінничанка Ольга Твєрдохлєбова у 18 років стала розвідницею, потрапивши у 1943 році у тил ворога – в Польщу. Першу нагороду - медаль «За відвагу» - у 1944 році їй дали... посмертно, бо вважали, що вона загинула. А у 1946-му, коли з’ясували, що розвідниця жива, її викликали у Москву і там вручили нагороду

У Вінниці живе племінник Героя Радянського Союзу льотчиці Поліни Осипенко – Олександр Мігас. На війну він пішов добровольцем у 17 років. Щоб взяли у солдати, кілька разів ставав у чергу у військкоматі. Але йому відмовляли. Казали, ще зелений для фронту.

Любові Берегуліній (нині - Олійник) стріляти у німців на війні не довелося. Працювала вона радіотелеграфісткою, і настільки чисто надсилала повідомлення, що її хвалили усі льотчики. А командир казав, що вона “передає сигнали, ніби на піаніно грає, нота в ноту”