«Таке ставлення до військового це просто дно!»: чому ветеран війни з інвалідністю нарікає на «Вінницяобленерго»?

«Таке ставлення до військового це просто дно!»: чому ветеран війни з інвалідністю нарікає на «Вінницяобленерго»?
Навіть через два місяці після оплати коштів за під'єднання електрики ветераном війни у "Вінницяобленерго" так і не розпрочинали роботи// Колаж згенерован ШІ.
  • Для Олександра Заболотного війна розпочалася ще у 2014 році, демобілізувався у 2026-му, але має намір знову підписати контракт.
  • Він не сидів у тилу, виконував бойові завдання, а тут, у тилу, не може добитися підключення електрики до своєї земельної ділянки. Чому так?

Олександр Заболотний підрахував, що понад дев’ять років виконував бойові завдання. Решту часу з 2014-го по 2026-й витратив на лікування. Тричі діставав важкі поранення. Через це йому встановили третю групу інвалідності внаслідок війни.

У нинішньому році він демобілізувався. Однак знову має намір підписати новий контракт з одним із підрозділів ЗСУ. При цьому уточнює, що це не буде тилова частина. Попри те, що має групу інвалідності, хоче до своїх. Каже, у його побратимів завдання особливі. Щоправда, не уточнює, які саме.

«Газету RIA порадили у Ветеранському корпусі»

До редакції сайту «20 хвилин»/газети RIA Олександр Заболотний звернувся не для того, щоб розповісти про те, як воював. Тут, у тилу, військовий зіткнувся із зовсім іншим викликом — свавіллям чиновників і байдужістю. Під час розмови відчув, наскільки дратує його таке ставлення до людини.

Спершу про свою проблему він розповів побратимам у Ветеранському корпусі. Каже, там порадили зв’язатися із журналістами сайту «20 хвилин»/RIA. Мовляв, вони багато пишуть про оборонців країни і демобілізованих ветеранів війни.

Військовий дослухався до поради.

Під час розмови з журналістом розповів, з чим зіткнувся тут, у тилу.  За його словами, «Вінницяобленерго» не виконало договір на технічне приєднання земельної ділянки до електромереж у селі Селище Гніванської громади. На ній розташовано технічне приміщення. Як уточнив військовий, він збудував його самотужки. До речі, земельну ділянку придбав за власні кошти. Взяв кредит і купив сонячні панелі та інвертор, таким чином має власну СЕС.

А ось вирішити питання з приєднанням до електромереж  не вдається.

30 липня Заболотний сплатив усі кошти згідно з договором. Пояснив, що на виконання робіт відводиться 45 днів. Відтоді минуло два місяці.

«У вересні у тебе буде світло»

—Енергетики своїх зобов’язань не дотримали, — говорить військовий. — Дуже неприємно вразило їхнє ставлення.

Він детально розповів про свою «епопею» стосунків з «Вінницяобленерго».

— Шостого липня 2026 я звернувся із заявою на приєднання до електричних мереж технічного приміщення на своїй земельній ділянці, — каже Заболотний. — 20 липня отримав Технічні умови. Там записано, що величина максимального розрахункового навантаження підпадає під третю категорію, тобто дозволена потужність — 13 кВт.

30.07 сплатив кошти по усіх рахунках, які надало «Вінницяобленерго» та Тиврівські електромережі. Загальна сума виходить до 40 тисяч гривень.

У документі зазначено, що виконати роботи енергетики мають протягом 45 діб.

Терміни уже закінчилися.

—За весь цей період я три рази їздив у «Вінницяобленерго», продовжує співрозмовник. — Перший раз на рецепції мені надали можливість поспілкуватися по телефону з кимось з їхніх працівників. Почув від нього: «Ми все тримаємо на контролі. У вересні будете мати світло». Перед тим записував скаргу на «гарячу лінію» «Вінницяобленерго». Було сказано, що протягом встановлених термінів отримаєте відповідь. Ніякої відповіді не надходило, ніхто нічого не повідомляв.

Уже у вересні ще раз поїхав у «Вінницяобленерго». До мене вийшов працівник, у костюмі при краватці. Каже, ой, у нас немає СІП, щось таке почув від нього. Я запитав у знайомих електриків, що це таке. Пояснили, що СІП — це самонесучий ізольований провід. Його використовують для повітряних ліній електропередач, для прокладення електрики до будинків. Уточнили, що це не дорогий матеріал. Електрики говорили про це з усмішкою, мовляв, його не може не бути в енергетиків.

Після того звертався в Київ на «гарячу лінію». Сказали, що передадуть мою  скаргу у Вінницю. Ніхто нічого не передав, тому я знову нагадав про себе. Мене запитали, чи Вінниця не телефонувала? Кажу, ні. «А нам сказали, що з вами зв’язувалися», — почув у відповідь.  При мені набрали Вінницю. Хтось з обленерго відповів, що обов’язково зателефонує заявнику. Насправді дзвінка не було.

23 вересня 2026 року я особисто завіз скаргу на ім’я керівника «Вінницяобленерго». Її зареєстрували у канцелярії. Військовий надав у редакцію копію. При цьому нагадав, що кошти за приєднання він сплатив ще 30 липня, два місяці тому.

«Пояснював, що маю йти на війну»

—Після того, як енергетики отримали письмову скаргу, яку особисто передав 23 вересня, мені зателефонував хтось з працівників «Вінницяобленерго», — говорить військовий. — Той, хто телефонував, не назвав себе, хоча я просив це зробити. Дзвінок був зі стаціонарного телефону. Сказав, що обов’язково вирішать моє питання. Я пояснював, що планую знову йти на війну. Маю намір підписати новий контракт. Навіть уточнив, що служив зовсім не в тиловій частині, навпаки, виконував складні бойові завдання. Не знаю, чи йому це щось говорить, але після його дзвінка, справа з підключенням електрики залишилася такою, як і була, — мертвою.

—Таке ставлення до військового це просто дно! — каже Олександр. — Не знаю, хто може вплинути на чиновників і як це зробити? Можливо, ваша стаття допоможе. Побачимо…

Військовий каже, що не збирався йти до редакції. Якби енергетики хоча б щось зробили за уже заплачені кошти, не було б цього, але ж вони навіть не почали нічого робити. Два місяці минуло відтоді як заплатив компанії гроші, а мені тільки обіцяють «У вересні у тебе буде світло». Уже точно не буде, бо вересень закінчується.

Від редакції:

Ми надіслали журналістський запит на ім’я генерального директора «Вінницяобленерго» Юрія Касіча з проханням роз’яснити ситуацію про те, чому військовий упродовж двох місяців не може отримати послугу, за яку заплатив кошти. після отримання відповіді, ознайомимо з нею читачів.

Вас може зацікавити:

«Два пільгові місця на рейс»: чому мати полеглого воїна змушена випрошувати безкоштовний проїзд?

«У ній скриня білків»: як селекціонер з Вінниці відродив козацьку білозерну кукурудзу

Подякуй журналісту гривнею icon Подякуй журналісту гривнею
...
Віктор СКРИПНИК - автор цього матеріалу. Ви можете подякувати йому та надихнути на нові корисні матеріали
Закинути на Банку

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google

keyboard_arrow_up