Степан Бандера: «Нео» чи «агент Сміт»?

Олексій ШАРАПОВ

Навряд чи хтось думав, що події останніх тижнів перед виборами президента нагадуватимуть сюжет відомого блокбастера братів Енді та Ларрі Вачовскі «Матриця».

Така аналогія стала можливою після підписання Віктором Ющенком указу щодо присвоєння лідеру ОУН Степану Бендері звання Героя України та визнання Української повстанської армії воюючою стороною.
Аналогії з «Матрицею» майже тотожні. Дивіться самі.
Світ Матриці - це ілюзія, що існує тільки в нескінченному сні приреченого людства. Холодний світ майбутнього, в якому люди - всього лише батареї в комп'ютерних системах. Головний герой фільму, хакер Томас Андерсон на прізвисько Нео, несподівано для себе дізнається, що увесь навколишній світ - лише ілюзія, а справжній світ уже давно полонений і знищений комп'ютерами. Нео дізнається, що він Обраний, і на нього покладена надія урятувати останній притулок людей на планеті - місто Зіон.
У такому перевернутому догори дригом світі опинилися представники українського націоналістичного руху в кінці другої світової війни.
З одного боку, вони жили ілюзіями про створення української незалежної держави (місто Зіон). Але ця держава не потрібна була ні Німеччині з її сателітами, ні антигітлерівській коаліції (Матриця).
Нещодавно події, пов’язані з іменем Бандери, з його значенням у становленні держави та визнанням УПА воюючою стороною отримали майже фантастичні акценти.
Діючий президент Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України одному з найсуперечливіших діячів – Степану Бандері. З офіційним формулюванням: «За незламність духу у відстоюванні національної ідеї». Цей указ знову розколов українське суспільство навпіл. Прихильники говорять, що рішення президента відновлює історичну справедливість. Супротивники ж кажуть, що президент не мав права одноосібно ставити крапку у історичній та політичній дискусії про роль націоналістів.
Яскраві приклади двох позицій – думки Олега Тягнибока (ВО «Свобода») та радянського розвідника Євгена Березняка (Майор Вихор).
Олег Тягнибок вважає:
- Степан Бандера був шляхетним і відповідальним політиком, яких украй бракує сьогоднішній Україні. Він умів приймати рішення і брати на себе відповідальність у найкритичніші моменти політичної боротьби. Проголошення 30 червня 1941 року акту про відновлення української держави, створення Української повстанської армії і її майже двадцятирічна боротьба - такі дії Степана Бандери і очолюваної ним ОУН.
Герой України Євген Березняк протилежної думки:
- Це ляпас усім ветеранам війни. Більшої капості Ющенко не міг зробити. Коли я почув про цей указ, я вирішив відмовитись від звання Героя України. Мої колеги відговорили мене. Не Ющенко давав мені звання. Я його отримав у 2001 році. Здаватися Бандері та Ющенкові не можна. І так серед Героїв України більше половини не заслуговують на це звання.
Як бачимо, дискусія зі світу реального перейшла у квазіреальний. Від оцінки фактів до емоцій. Чим вам не «Матриця»?
Представники вінницьких політичних та громадських організацій та органів влади теж висловили своє ставлення до факту присвоєння звання Героя України Степану Бандері. І їх думки теж були протилежними.
Олексій Фурман (40),
голова Вінницької міської організації ВО «Свобода»:

- Степан Бандера був, є, та залишатиметься героєм для української нації незалежно від того, визнаватиме його хтось із керівників держави чи ні. Ще за життя він став символом опору польським, німецько-нацистським та московсько-більшовицьким окупантам. Від звірств, які чинили вони над нашим народом, холоне кров. Але завдяки Бандері та його однодумцям українці дали їм гідну відсіч. Саме тому ми бачимо цими днями істеричну реакцію на вшанування Бандери зі сторони шовіністично налаштованих поляків та росіян. Тим людям варто пам’ятати, що бандерівці не йшли захоплювати чужу землю, а захищали виключно свою. Вороги розповсюджували про них багато підлої брехні, яка нині завдяки архівним документам повністю спростована. Віктор Ющенко мав би визнати Бандеру героєм відразу, як тільки став президентом. Але замість цього, виступаючи у 2005 році на єврейському конгресі у США, він пообіцяв, що не допустить в Україні жодного прояву націоналізму. Закономірно, що наслідком його політики стало те, що у другому турі президентських виборів українці були вимушені обирати між двома кремлівськими ставлениками. Прикро, але схоже на те, що відновлюючи історичну справедливість щодо Бандери, президент хотів досягнути ще й інших сумнівних цілей. Інакше він би зробив цей крок значно раніше.

Олег Кадочніков (49),
завідувач кафедри політології МАУП:

- Якщо порівнювати з «Матрицею», то Степан Бандера зовсім не Нео, а скоріше агент Сміт чи «троян». Такий собі вірус у комп’ютерній програмі. Присвоєння Бандері звання «Герой України» внесло дисбаланс у суспільство. Незрозуміло, чим керувався Віктор Ющенко. Тут важливо, яку точку відліку України він вважає за першопричину. Від цього й залежить його намагання героїзувати дуже суперечливі історичні постаті. Дійсно, постать Бандери драматична. Але він не тягне на звання героя держави. Те, що він є народним героєм, не підлягає сумніву. Так же стали народним героями Олекса Довбуш, Іван Сірко та безліч інших історичних персонажів, що жили у часи протиборства між націями і державами. І своїми, інколи суперечливими діями заганяли себе та своїх послідовників у глухий кут. Це скоріше своєрідний Робін Гуд, тільки жив він не у середньовічному Шервудському лісі, а в епоху найбільшого світового катаклізму у ХХ сторіччі. Щодо героїзації таких персонажів, як Бандера чи гетьман Мазепа, то вони отримали історичну оцінку. Можливо, що вони намагалися зробити, як краще, з їх точки зору. Але цього не сталося. Вони програли. З різних причин. Але це історичний факт. А причини поразки можна обговорювати довго. Як і їх роль.

Роман Штогрин (29), перший заступник начальника головного управління зв’язків з громадськістю ОДА:

- Категорично не згоден з попередньою оцінкою. Вважаю, що дії президента Віктора Ющенка щодо цього указу були логічними і послідовними. Діючого президента не можна звинуватити у тому, що він був непослідовним у відстоюванні історичної справедливості. Особливо у тому, що стосується періоду визвольних змагань у роки другої світової війни та Голодомору. Спостерігається тривожна тенденція політизації історії. Про історію говорять більше політики, ніж науковці. І саме некомпетентна думка політиків формує у нас ставлення до історичних подій. «Політика - не точна наука», - казав Бісмарк. Вони формують міфологеми. Серед істориків лунають тільки окремі голоси. На жаль, хору ще не склалося. Історію використовують як зброю у боротьбі за владу - хто кого більше налякає. Я переконаний, що наукова еліта має відігравати більш активну роль у формуванні свідомості громадян. Ми є складним суспільством. У нас дві мови, декілька релігій, різне історичне минуле. Непросто знайти спільний знаменник. Якщо відповіді шукатимемо тільки в минулому, то нас неминуче супроводжуватимуть конфлікти. І чим глибше будемо занурюватися, тим гострішими будуть конфлікти. Що робити? Треба суспільству намалювати гарну картинку майбутнього. Показати зрозумілу для всіх ціль, образ, до якого ми маємо йти. Тоді відбудеться консолідація нації Якщо говорити конкретно про Степана Бандеру, то є очевидним, що рух, який здійснювався під його проводом, був спрямований на визволення України. На отримання нею державної незалежності. І це є незаперечним фактом. Якщо виходити з цього контексту, він заслуговує на присвоєння йому відповідних звань. В історії України були різні постаті, яких трактують неоднозначно. Підхід має полягати в тому, що ця людина зробила для України. Якщо вона зробила великий внесок, то незалежно від того, хто як трактує той внесок, це заслуговує на пошану й пам’ять.

Олександр Парвадов (60), депутат міськради (КПУ):

- Цим указом Віктор Ющенко фактично визнав Українську повстанську армію воюючою стороною. А між тим, Нюрнберзький суд встановив, що під час війни з фашизмом було дві сторони: гітлерівська коаліція і антигітлерівська коаліція. І в плани жодної з сторін не входило створення незалежної України. Коли у 1941 році фашисти ввійшли до Львова, вони ясно сказали, що прийшли не визволяти Україну, а завоювати її. На якому ж боці був Бандера і українські націоналісти? Не існувало в тодішніх умовах третьої сторони. Фактів про співробітництво Бандери і фашистів багато. Одне те, що за наказом Гітлера з узятої в облогу радянськими військами Варшави його вивіз майстер спецоперацій Отто Скрорцені, говорить багато про що . Та й портрет Бандери та Гітлера на будівлі оперного театру у Львові під час ходу німецьких військ... Цим указом Віктор Ющенко нівелював цінність звання «Герой України». Тому спостерігається такий спротив цим діям з боку частини української, російської, польської та єврейської громадськості.

Сергій Ямковенко (30), голова громадської організації підтримки молодіжного бізнесу:

- З цієї дискусії навколо постаті Степана Бандери ми бачимо: частина людей підтримує дії президента, частина – ні. Думаю, що Віктор Ющенко вчинив згідно з тезою Президента США Авраама Лінкольна, який казав: «Якщо людина чогось хоче, то їй треба дати те, що вона хоче». Для переважної більшості мешканців Західної України Степан Бандера - герой, як і вояки УПА. Тому й логічно, що президент пішов назустріч цим людям. Дискусії спричиняють не історичні факти, а їхнє трактування тими чи іншими політиками. Це вносить зайві емоції. А емоційність тут недоречна. Історію не можна змінити. Ці події вже сталися. Спроба переписати історію – неконструктивна. Треба менше дивитися назад і рухатися уперед. Я впевнений, що років через 20-30 сидітимуть люди і гаряче сперечатимуться про те, якою була роль Віктора Ющенка у становленні України. Але за термін свого президентства він зробив те, що зробив. Не більше й не менше. І його, як і Бандеру, оцінюватимуть по-різному.

Степан Бандера: хроніка життя у фактах

Двічі Степану Бандері виносили смертний вирок, він багато разів сидів за гратами і був убитий агентом КДБ у п’ятдесятирічному віці

1 січня - 101 рік тому народився Степан Бандера у селі Старий Угринів під Калушем

1929 рік – Бандера став членом Організації українських націоналістів

1932 рік – він стає крайовим керівником ОУН і починає активні дії проти Польщі

1934 рік – ОУН організувала напад на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Бандера був загальним керівником плану.

13 січня 1936 року Степана Бандеру та його сподвижників приговорили до пожиттєвого ув’язнення

1939 рік – Степан Бандера виходить з тюрми

1940 рік – Бандера створює і очолює керівний орган ОУН – Революційний Провід
1941 рік – ОУН (б) отримує 2,5 млн марок на організацію підривної діяльності проти СРСР, навесні того ж року Бандера причетний до створення військових формувань «Нахтігаль» і «Роланд»

29 червня того ж року Степан Бандера і Ярослав Стецько прибувають до Львова, німецька влада повертає Бандеру до Кракова

30 червня 1941 року - формальне проголошення Української держави у Львові.
5 липня 1941 року - Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників», німці заарештували Бандеру
1942 рік – у січні Бандеру перевели у спецбарак «Целленбау» концтабору Заксенхаузен

1944 рік – Бандеру та його прибічників звільняють з концтабору. Після звільнення він починає налагоджувати роботу по розбудові ОУН. Це він робить з Німеччини.

1946 рік – у Мюнхені створюється закордонна частина ОУН, яку очолює Бандера

15 жовтня 1959 року у Мюнхені Степан Бандера був убитий агентом КДБ Богданом Сташинським.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (92)