«Земля лісів, грибів і мавок». Художники зберегли стоп-кадр наших днів на пленері у віддаленому селі

Вінничанка Наталія Вусик (ліворуч) і ямпільчанка Тетяна Поплінська на пленері весь час працювали поруч

Як виникла ідея запросити у Безводне художників? Село далеке від гомінких трас, на околиці Ямпільщини, куди мало навідуються гості. Зате яка тут природа! Цікава історія! Саме цим вирішили приманити митців місцева громада.

Тут навіть взимку ростуть гриби

Староста Безводного Володимир Бойко каже, ідея виникла після того, як у них побували геологи зі столичної організації «Геомандри». Їх вразила місцевість. Насамперед звернули увагу, що село лежить на каменях. Тут великий ліс, оповитий легендами. На одній з галявин знаходиться міст без річки. Споруда кам’яна, на дві арки. Тут є козацька криниця, ростуть дуби, яким понад 500 років.

Здивування у багатьох викликають гриби. Вони ростуть тут з ранньої весни і до зими, або й взимку, якщо нема снігу.

Не тільки природною красою місцевого лісу з його історичним минулим. Гості назвали цей край місцем сили. Щоб відтворити довколишні пейзажі, вирішили запросити художників. Старості села й місцевим активістам допомогла у проведенні пленеру ГО «Ямпільщина туристична». Підставили плече спонсори: кошти на преміювання митців надала землячка, власниця мережі аптек у Києві, а також місцеве господарство «Нива».

Після того, як художники надали згоду на приїзд до Безводного, стали готуватися до їхньої зустрічі.

Підготували Будинок культури, всередині прибрали приміщення вишитими рушниками. Представили зразки вишитого одягу, скатертин, напірників на подушки.

Учасниці колективу художньої самодіяльності підготували концертну програму, якою зустріли гостей. Керує колективом Надія Гуменна.

Для натхнення організували екскурсію по лісу: показали панський кам’яний міст, козацьку криницю, вікодавні дуби, галявину первоцвітів. У її проведенні допомагав майстер лісу Микола Чепуга і його дружина Мирослава.

Пригощали гостей смачною юшкою, її готували на відкритому вогні, та домашніми стравами з печі. Організацію харчування взяло на себе подружжя Поліна та Геннадій Гуменні.

У селі є свої малярі

— На всіх наших полотнах ми зберегли миттєвості такими, якими побачили їх під час приїзду в село, уже наступного дня вони стали іншими, змінюватимуться й надалі, ми ж зберегли стоп-кадр цих днів для нащадків, — каже учасниця пленеру Тетяна Поплінська з Ямпільского музею образотворчого мистецтва. 

Майстриня уперше брала участь у пленерах художників. Каже, їй неабияк поталанило. Серед митців була її колишня викладач Вінницького педагогічного університету імені Коцюбинського Наталія Вусик. Пані Тетяна щиро вдячна їй насамперед за те, що погодилася приїхати на пленер. По-друге, за професійні поради під час роботи, творчу підтримку.

— У Безводному усе надихало до роботи, — розповідає Наталія Вусик. — Ліс, природа, історичні об’єкти і навіть безпосередня щирість людей. Це козацький край. І тут мимоволі відчувається козацька сила.

Поки митці працювали, за їхньою роботою спостерігали цікаві до є малярі. Але вони соромляться доєднатися до приїжджих.

— Наступного разу неодмінно запросимо їх до роботи, — каже Наталія Вусик. — Пленери завжди збагачують митців.

Загалом восьмеро художників приїхали на перший пленер у Безводне. Що буде з їхніми роботами?

Придбали будинок під музей

Староста села Володимир Бойко розповів, що громада уже придбала будинок для створення у ньому сільського музею. Про це він говорив під час нагородження учасників пленеру. Кожен з них на згадку отримав грамоту від сільської громади і грошову винагороду.

— Написані полотна зберігатимуться у нашому сільському музеї, — каже Володимир Бойко. — На них зображено відомі доля кожного жителя села місця — панський міст без річки, козацька криниця, стародавні дуби, лісові галявини… Можливо, надалі нам розпишуть стіни Будинку культури, автобусної зупинки. Все це слугуватиме задля туристичної привабливості нашого села.

Мамина сорочка і мамині... голубці

Побував на пленері керівник відділу культури Ямпільської міськради Віктор Замишляєв. За його словами, Безводне подало гарний приклад іншим сільським  громадам. Кожне село має свою особливість. Варто шукати способи, аби привернути до цього увагу широкого загалу. Щоправда, дехто уже це робить.

Багато років поспіль село Клембівка проводить фестиваль народної вишивки під девізом «Мамину сорочку пригорну до серця». Клембівка здавна відома своїми майстрами-вишивальницями. Дотепер не обірвалася нитка славних традицій минулих майстрів.

Невелике село Оксанівка розвинуло туризм, аби показати гостям стародавні печери у кам’яних берегах Дністра. Влаштовують для туристів показ народних звичаїв і обрядів. В Оксанівці побували зарубіжні гості.

Громаді активно допомагає місцеве господарство «Наталка». Його коштами і силами будівельників відремонтували Будинок культури, створили у ньому народну світлицю. Виділили к кімнати для костелу, щоб охочі могли зупинитися на ночівлю.

У селі Цекинівка популярною стравою називають голубці. Цей смачний наїдок став основою фестивалю голубців. На такий захід приїжджали гості з Києва, Вінниці, інших міст і районів, а також сусідньої Молдови. Прикро, що карантинні заходи стали на заваді продовженню гарної справи.

Читайте також:

Затримання у центрі Вінниці. Перекритий рух та озброєні спецпризначенці (ОНОВЛЕНО)

Вгадай ретро-фото Вінниці за описом. Тест від 20minut.ua

Потяги зупинилися на 30 хвилин. У Яришівці люди перекривали залізницю

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.