Вони щодня є в розшуку. Чому дитина може захотіти піти від вас світ за очі

Найчастіше розшукувати поліцейським доводиться дітей непростого підліткового віку — 14-16 років. І таких, що зростають в неблагополучних сім’ях — малозабезпечених або неповних, без котрогось з батьків. Проте, керівниця дитячої поліції Людмила Кунєцова говорить, біда зникнення дитини може торкнутися кожної родини.

Не завжди втеча залежить від матеріальних статків чи аморальної поведінки батьків. І в цілком порядній та забезпеченій сім’ї бувають випадки, від яких дітям хочеться тікати.

— Це може статися з кожним, — говорить майор Кузнєцова. — Проблема залишення дітьми своїх домівок сьогодні актуальніша, ніж раніше. Порівнюючи з минулими роками, нажаль, вдвічі збільшилася кількість таких випадків, коли звертаються до поліції батьки, що їхніх дітей немає вдома, не відповідають на телефонні дзвінки, самі залишили місце проживання або заблукали.

Блукають переважно малі. Затримуються десь і не відповідають на дзвінки школярі молодшого шкільного віку. А от діти-підлітки можуть іти у світ заочі на знак протесту чи втікати від обстановки, в якій їй нестерпно бути далі. Ще один варіант: просто рвуться в загул, бо батьки, чи надмірно опікають, чи навпаки, пустили розвиток дитини на самоплив.

— Коли заблукали дітки, малесенькі особливо чи до 10-ти років, які ще вчать маршрут до школи або розпочинають самостійне життя, то це одна ситуація, — говорить начальник відділу ювенальної превенції обласної поліції. — Мене більше турбує, що підлітки чомусь такий складний період свого життя змушені проживати самостійно. Це вже доведено статистично і аналітикою: в тому, що діти залишають домівку, винні батьки. Якась така ситуація складається в сім’ї. Або це неналежне виховання, або стрес через випадки домашнього насилля, знущання над дітьми, жорстокість чи поганий приклад, який батьки подають своїм дітям… 

Різні історії бувають

Якщо діти тікають через алкоголізм батьків, то це сільська історія, каже майор Кузнєцова. Теж не приклад обласного центру — батьки живуть за рахунок коштів, які платить держава на дітей, але дітьми не займаються, як належить.

— Діти не можуть піти з сім’ї, в якій все добре, де дитину одягають, годують, її чують і поважають. Там є проблема, де на дітей не звертають належної уваги, — каже майор поліції. — І сьогодні в більшість випадків причина залишення домівок дітьми — це конфлікт із батьками.

От якраз через непорозуміння з дорослими і йдуть неповнолітні вінничани з дому. Найбільш відчайдушні — тікають просто в нікуди. Більшість все таки переховуються в родичів, друзів, інших близьких їм за світосприйняттям людей.

— Дитина — це кризова категорія людей, яка не може себе захистити, не може вчинити так, як би вчинив дорослий, — говорить Людмила Кузнєцова. — Вони наражують себе на небезпеку. І повірте, розуміють це, навіть якщо ідуть в стресовому стані. Особливий гормональний період в підлітковому віці спонукає дітей до необдуманих вчинків. В них зникає почуття страху, яке в мало би бути. Але на фоні психологічних навантажень, напруження в сім’ї, дитина не здатна усвідомлювати, що за межами дому може стати жертвою злочину.

Завжди винні батьки

— Хотілося, аби батьки розуміли, так: поліція вживає максимально швидко всіх заходів, щоб розшукати якнайшвидше дитину. Але відповідальність за життя і здоров’я своєї дитини несете в першу чергу ви, — наголошує начальник ювенальної поліції.

Вона каже, що всі причини втеч дітей зводяться до одного. Коли дитину щодня батько чи мати будуть запитувати, як пройшов день, з ким зустрічався, хто образив, як справи з вчителями, що турбує на цей момент, от тоді буде більше шансів, що ваша дитина в розшуку не опиниться.

— Хто про всі проблеми дитини має знати, як не батьки?! Це крик душі просто, — розказує далі Людмила Кузнєцова. — Сьогодні в нас буває, приїдуть поліцейські опитувати батьків, де дитина зникла, а мати не може описати, в чому дитина була вдягнена. Чи фотографій в сім’ї немає, не те, що телефонів друзів утікача або їх батьків. Показують знімок 6-річної дитини, а ми маємо розшукати 15-річну...

Контактні дані однолітків, з яким спілкується ваша дитини, та номери телефонів їхніх батьків поліція спитає в першу чергу, якщо зникла дитина. Маєте ці номери? Тоді знайти пропажу буде легше, бо найчастіше, за даними поліції, підлітки губляться у друзів. Рідше трапляється, що втікають від батьків, з якими не порозумілися, до родичів.

Де знаходять утікачів?

1.  Коло друзів:
   проблемні підлітки, що хочуть самостійного життя або «відірватися», а також та частина дітей, який батьки змушують надмірно навчатися.
2.  Родичі:
   о бабусь, тіток, братів-сестер тікають діти, з якими жорстоко поводяться батьки, доймають їх гіперопікою або не чують їхніх бажань.
3.  В іншому місті:
   тікають світ заочі діти, що страждають від домашнього насилля або мають батьків, що ведуть аморальний спосіб життя. 
4. Вокзали:
   діти, які ведіть бродяжницький спосіб життя, таких дуже мало.

Вмійте дозувати

— Ті діти, які залишаються сам на сам зі своїми проблемами, яких батьки просто не чують або жорстоко з ними поводяться, тікають в нікуди. Це найбільш відчайдушні, — говорить начальник ювенальної превенції. — Ми одного разу розшукали дівчинку з Чернігівської області, що втекла сюди. Батьки били її постійно, і вона сіла на один автобус, інший, їхала-їхала, і так опинилася у Вінниці. Ми її розшукали. Я з нею до пізньої ночі спілкувалася. Дитина додому не хотіла повертатися. Знайшли її дядька і попросили приїхати, бо в ту сім’ю вона не повернеться. Там для початку попрацюють працівники поліції. З’ясують, чому до такого стану довели дитину. Дійсно, дядько приїхав за нею, а не батьки.

Людмила Кузнєцова розказала не один випадок дитячих втеч. Наприклад, як 11-річна дівчинка пішла, куди очі дивляться, бо батьки не давали їй відволіктися від книжок ні на мить й вимагати тільки відмінних оцінок.    

— Настільки у важкому емоційному стані ми її знайшли. Я потім працювала з батьками. А все банально просто. Треба було дати дитині вільний час, — каже майор Кузнєцова. — Дівчинка не жила ні чим. Вона не мала ні друзів, ні захоплень, не мала нічого. Тільки знала, що треба читати книжки. Я не кажу, що вчитися не треба. Треба, але ж вмійте дозувати. Будете тиснути, то втратите дитину взагалі, бо немає спілкування, немає довіри, немає відвертості.

Інша крайність — пустити дитину на самоплив. Такі випадки теж розповіла Людмила Кузнецова. Про дівчину, що тікала разів з 10 і в свої 15 років проводила час в компанії дорослих чоловіків. І про хлопця такого ж віку, який по кілька дів не ночував вдома і був абсолютно некерований.  

— Я мати, виховую теж підлітка, — каже майор поліції. — Не тому, що я поліцейський, а тому що мене так виховувати і я так виховую, скажу: не може дитина сама собі належати. Вона просто фізично це не повинна це робити, бо не знає, як правильно, як неправильно. Батьків роль — підтримати, вислухати, десь, можливо, підкорегувати, а десь і погодитися, щоб дитина на своїх дрібних помилках навчилася, що то було неправильне рішення.

За словами Людмили Кузнєцової, з серпня місяця (саме тоді ввели в дію нові, підвищені штрафи за неналежне виховання дітей) покарали за недогляд сотню батьків. На них склалали протоколи про сплату 850 гривень штрафу за помилки у вихованні. Якщо порушення зафіксують знову, оштрафують вже на 1700 гривень.
 

Читайте також:

Вінничани будуть отримувати SMS про зниклих дітей та зможуть допомогти шукати

Скандаліста можуть виселити з власної квартири. Нові санкції за сімейне насилля