Вдвічі дешевші за газ: як заощадити на опаленні із солом’яними брикетами

Сьогодні агрофірма «Світанок» — елітне господарство, яке вирощує насіння ярих та озимих культур ячменю і пшениці  вже п’ятий рік. Справи у фірми йдуть непогано: за словами її директора Миколи Мельника, тільки у 2015 році вдалося заробити 14 мільйонів чистого прибутку. Вистачає і на фінансування ремонту міжрайонної дороги за власний кошт, і на підтримку школи у Непедівці, і на допомогу АТО. Коротше, «повний фарш», як жартома зазначає сам Микола Мельник.

Але заснована фірма була 16 років тому, не у найкращих умовах для існування.

— Ціни на нашу продукцію були тоді набагато нижчі від тих ресурсів, які були необхідні, щоб втриматися на ринку — я маю на увазі паливно-мастильні, технічні. Землі тоді теж було небагато — 1,5 тисячі гектарів. За двадцять років збільшили земельний фонд вдвічі та повністю оновили увесь автопарк. За рахунок об’ємів виробництва та якості продукту поки що виживаємо — принаймні, жодного кредиту у нас нема, — розповідає він.

«Ми безнадійно відстали від поляків»

У жовтні минулого року Микола Мельник поїхав набиратися досвіду у Польщу із тим, щоб придивитися до брикетного устаткування.

— Хочу сказати, що ми безнадійно відстали від поляків у плані економії ресурсів. Познань, наприклад, приблизно таке ж місто, як Вінниця, за розмірами. Такі брикети задовольняють близько 40% енергетичних потреб Познані, — розповідає він.

Про економію палива Микола замислився, коли поляки п’ять років тому завітали до його господарства.

— Їхали ми одного разу машиною повз поля, де якраз палили солом’яну стерню. Дізнавшись про це, мої польські знайомі тільки пальцями біля скроні покрутили — мовляв, яке ж марнотратство! — розповідає директор агрофірми.

П’ять років роздумів потому, у 2015 році, він вирішує купити установку за 3,5 мільйона гривень.

— Довелось сплатити ще й за сертифікацію її в Україні величеньку суму — 163 тисячі, — розповідає він.

Уже в лютому 2016 року на відкриття першої лінії із виробництва солом’яних брикетів до «Світанку» завітало керівництво області та польські партнери.

Від брикетів вже є економія

Про окупність установки ще рано говорити, каже Микола Мельник. Але суттєву економію господарству вона вже приносить:

— Мені, наприклад, для однієї сушарки зерна загалом потрібно 300 кубів деревини. Раніше вони працювали на природному газі, потім ми перейшли на тверде паливо — дрова. Але ж цей ресурс не вічний: ну, почистиш посадку від сухостою раз, ну другий —  і все.

Такі брикети зручні ще й тим, що не треба ніякого спеціального устаткування, аби опалювати ними приватний будинок. Те ж саме і з котельнями багатоквартирок, каже Микола.

У діаметрі вони по 8 сантиметрів. Але товщина такого брусу може регулюватися, як і довжина.— Їх згоряння більше схоже на те, як горить вугілля. Вони тліють, і дають жар. Довше спалюються, ніж дрова. Горять рівномірно, висота полум'я не перевищує одного сантиметра. Опалювати брикетами в рази дешевше, ніж електрикою, газом або дровами. Тільки радив би бути обережнішим із кількістю, яку закладаєте в котел — він може занадто розігрітися, — розповів директор «Світанку».

Звідки беруть сировину?

Агрофірма “Світанок” сьогодні має у своєму розпорядженні 3000 га. Починали ж із 1,5 тисячі гектарів у 2000 році.

— На перших порах було важкувато. Довелося взяти господарство-банкрут у Пузирках. Важкі були роки. Але сьогодні ресурси для виробництва солом’яних брикетів у нас необмежені. Загальне виробництво соломи по господарству — близько 30 тисяч тонн. Це я ще не рахую кукурудзу і соняшник, стебла яких теж згодяться на біопаливо, — каже Микола Мельник.

На виході із однієї тонни соломи виходить 950 кілограмів солом’яного палива. Тому із такими об’ємами виробництва можна і на всеукраїнський рівень виходити, каже директор агрофірми.

— За менше ніж рік роботи установки ми повністю забезпечили свої потреби у паливі. Ближче до опалювального сезону очікую, що на них з’явиться неабиякий попит. Хоча замовники на продукцію вже є: цікавились новим біопаливом і у Гайвороні, і у Гнівані, — розповідає Микола.

Як працює установка?

Сьогодні на лінії з виробництва солом’яних брикетів робітники працюють у дві зміни.

Одна частина устаткування розміщена під навісом біля цеху. Тут солому подрібнюють на січку. Друга частина лінії знаходиться у приміщенні — тут під дією високої температури подрібнену масу пресують у брикети.

Більш детально про роботу лінії розповідає оператор брикетної установки Микола Яцюк.— У нас брикети робляться із соломи. На вулиці є дробарка. У неї робітниці закидають солому. Дробарка подрібнює сировину на січку від 3 до 5 сантиметрів. Далі суміш подається до труб. Трубки нагріваються до 300 градусів тепла, нагріваючи і суміш. Далі втулки виштовхують брикети. Товщину та довжину брикета можна регулювати, - каже він.Ідеальні брикети виходять після двох годин запуску установки, із самого ж початку роботи вони занадто крихкі. Ніякого клею до суміші не додають, склеювання січки виходить за рахунок лігніну - речовини, яка міститься у подрібненому злаковому стеблі - та потрібної температури у 250-300 градусів тепла.Важить один середній брикет приблизно 1,5 кілограма. Фасують ще гарячу продукцію по мішках.

В Україні вартість тонни брикетів 1350 гривень. Це, як мінімум, у два рази дешевше за країни Європи. Вартість брикетів така низька, бо логістика для агрофірми “Світанок”, за словами її директора, зручна - уся сировина під рукою, а тому і транспортування коштує недорого.

— Треба орієнтуватися у тих викликах, які нам кидає час. Саме життя вимагає від нас змінювати підхід до економії, — каже наприкінці розмови Микола Мельник. — Ми не можемо бути залежними від когось, у тому числі і в енергетичних питаннях.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.