Прапор над Вінницею. Історія картини на честь визволення міста від окупантів

Цю роботу Михайла Лошака друкуємо уперше. Вона написав на основі розповіді очевидця визволення Вінниці Павла Русанова.

Імена тих, хто встановив прапор на вежі, журналіст 20minut.ua уперше почув від одного з визволителів Вінниці. Командир відділення Володимир Слабий служив у 183-й стрілецькій дивізії. Він родом з Оратівського району. Був серед тих, хто визволяв Вінницю. Після війни проживав у нашому місті. Нема вже серед нас ветерана.

Всі вони - з нашої дивізії

Ще під час зустрічі з ним чоловік почувався не кращим чином. Підчас спілкування у його квартирі хтось з рідних подав ліки, нагадав, що час їх приймати. Від нього уперше почув прізвища тих, хто підняв прапор над Вінницею «Всі вони з нашої дивізії, — говорив Володимир Слабий. — Це Петро Вільнер, Кузьма Кайдалов, Костянтин Кузяєв, Олександр Лоскутов, Федір Оленчиков».

В обласному краєзнавчому музеї нема цих прізвищ. Так віповіли недавно у музеї. Зате вони були у музеї міської школи, нині гімназії, №2. Зберігалися у шкільному музеї. Як повідомили у школі, музею вже нема. Його колишня керівниця Галина Соцька не працює у школі. Саме вона у свій час відтворила цікаву сторінку історії визволення нашого міста. Дізналася про хлопчика, який показав військовим найкоротший шлях у сквер Козицького.

Шлях військовим показав хлопчик Павло

Звали вінничанина Павло Русанов.Тоді, у 1944-му, йому було 13 років. Він знав рідне місто, як своїх п’ять пальців. Пересувалися провулками. У центральній частині ще тривав бій, свистіли кулі, гриміли гармати. Хлопець, хоч і був разом з військовими, все одно ризикував життям.

Коли добралися до башти, на військових чекала не менш складна справа. Треба було вибратися на гору. До речі, ця точка вважається найвищою у місті. Павло затаївся у засідці,  спостерігав за тим, як воїни, допомагаючи один одному, забираються на верх башти. Як про це дізналися? Після війни Павла розшукали. Його неодноразово запрошували на зустріч у школу. Робили це навіть тоді, коли чоловік перебрався жити до Києва.

За інформацією журналіста20minut.ua, до Вінниці Русанов приїздив, зокрема, у 2008 році. Якраз у березневі дні, тобто на річницю визволення міста. Можливо, це була його остання поїздка на малу батьківщину.

За розповіддю Русанова вінницький художник-графік Михайло Лошак написав картину. Відтворив на ній сюжет перебування визволителів у сквері Козицького. Де можна побачити це полотно?

Робота знайшлася у гімназії

Вирішили розшукати картину. В обласному краєзнавчому музеї її не виявилося. Як повідомили працівники, у каталозі є інша робота, що стосується тематики визволення міста. Це ліногравюра із зображенням башти з прапором на ній з написом «Березень 1944 рік». Але у неї інший автор —  Роман Соколовський.

На жаль, Соколовського уже нема серед живих. При житті з ним часто спілкувався заслужений художник України Федір Панчук. «Соколовського добре пам’ятаю, — каже Федір Панчук. — Про історію названої ліногравюри мені він не розповідав. Знав я також Лошака. Він писав переважно у техніці графіки. У середині 90-х виїхав в Америку. Багато його робіт зберігається в обласному художньому музеї. Поцікавтеся, можливо, у них є це полотно…»

Зберігач фондів обласного художнього музею Оксана Яремчук підтвердила факт наявності у них картин Михайла Лошака. Переглянула каталог і повідомила, що робота, присвячена встановленню прапора у день визволення Вінниці, серед них не значиться. До тематики війни належать його твори «Визволення наших братів і сестер з фашистської неволі», «У боротьбі з фашизмом ми з вами, брати і сестри».

Знайшлася картина у згаданій гімназії №2. Музей, як сказали у навчальному закладі, розформували. Частину експонатів розмістили у класах. Так, у класі історії  можна побачити роботу, про яку йде мова. Підпис свідчить про те, що її автором є Михайло Лошак. Він назвав її «Ми повернулися». Написана у 1985 році. Прапора на башті не видно, художник не зобразив її верхню частину. Зате передав динаміку пересування бійців. Найближче до башти зображено якраз п’ятьох з них. Саме стільки піднімалися на башту.

Поруч на стіні є  ще одна робота, на якій можна упізнати наше місто у день його визволення. Танкісти читають газету. «Довгоочікувана «Правда» — така назва картини. «Правда» це газета, яку видавала Комуністична партія колишнього Союзу. До речі, біля обох картин є ще одна позначка: «Серія Вінниця, березень 1944».  Дякуємо заступниці директора гімназії №2 Вікторії Анатоліївні за допомогу в ознайомленні з двома роботами художника Лошака.

Чи багатьом вінничанам знайома історія про Павла Русанова?..

Читайте також:

Бої на землі і в небі гриміли у ці дні у 1944-му у Вінниці. Спогади про військових льотчиків — визволителів міста
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google