Незвичне весілля на березі Дністра: наречена без фати, молодята у кросівках, але щасливі

Віктор СКРИПНИК

У них на обличчі написано: щасливі! Руслана й Павло на своєму експромт-весіллі. Фото Діани Шиян

Руслана Беспалько і Павло Бодруг з Ямпільського району.
Вона об’їздила багато країн Європи і не тільки — у В’єтнамі навчала англійської.
Він ще з дитинства виїхав з батьками, а тепер повернувся в село.
Як наважилися будувати щастя у селі, де залишилося лише… 45 людей?

Їхнє весілля — великий експромт. Влаштували його місцеві мешканці села Оксанівка, що на самому березі Дністра. Молодята не мали наміру скликати гостей, накривати столи. До РАЦСу у райцентрі їздили удвох. Своє одруження не афішували, але…

«Мені яке прізвище писати?»

«Викрили» себе випадково. Сталося це перед початком ефіру Ямпільського телебачення.

Ведуча Олена Гречанюк попросила гостей написати свої прізвища і те, як їх правильно представити. Ефір присвячувався «зеленому» туризму. Руслана й Павло мали розповісти про свій проект «Перша хата». Планують облаштувати місця для туристів.

Відео дня

Він написав на аркуші про себе, а вона задумалася:

— А мені як писати Беспалько чи Бодруг? — запитала чоловіка.

— Ви одружилися? — одразу поцікавилася ведуча. Тоді ж в ефірі вона привітала молоду пару активістів ГО «Молода Оксанівка».

Після того про їхнє весілля дізналися і в селі, і в райцентрі. Вітання на їхню адресу посипалися одне за одним. Руслана і Павло повернулися в село не так давно: він наприкінці літа минулого року, вона — минулорічної осені — але вже заявили про себе активністю.

Тепер побралися.

Пов’язали долю вишитим рушником

Батьки Руслани й Павла проживають за кордоном. Тому не мали можливості допомогти організувати весілля. Схоже, через це вони обмежилися тільки процедурою у РАСЦі.

Подруга молодої Діана Шиян повязала руки молодим.Це знак поєднання долі.

По-іншому вирішила громада. У той день більшість жителів Оксанівки зібралися на суботник з посадки дерев. Висаджували у центрі села, що на високому березі Дністра, вічнозелені туї. Дерева придбав земляк нині головний фінансист області Микола Копачевський. Після роботи закликали усіх до сільського Будинку культури.

— Спершу ми зателефонували в Італію до мами Руслани пані Жанни, — розповідає Мирослава Марченко, голова ГО «Ямпільщина туристична». — Запитали, чи не буде вона заперечувати, якщо громада колективно влаштує весілля донечці і її чоловікові. Розчулена мама довго дякувала, попросила придбати від неї квіти і торт і вручити їх під час застілля.

Голова сільського комітету Родіка Ясінецька вручили хліб-сіль на рушнику, вишитому Аллою Мруг.

Отримавши згоду від мами, озвучили почуті слова для усіх присутніх. Зробила це пані Марченко: «Руслано, мама попросила громаду, щоб ми віддали тебе судженому за таким звичаєм, який здавна побутує в селі».

Букет квітів від Марини Харевської

Зауваження про те, що молодята не готувалися, що вони працювали на суботнику, як всі, що одягнуті не до весілля, не сприймалися. Їх нарядили у вишиванки, а про кросівки сказали так: «Взуття на фотографії не буде видно, нехай залишається».

Марина Харевська, родичка Руслани, вручила їм букет квітів. Її прабабуся 93-річна Ольга Харевська благословила правнучку і її судженого. До речі, дівчина доглядає стареньку, проживає з нею.

Дотримали ще одного звичаю: дали клятву одне одному. Молодятам кричали традиційне «Гірко!».

А потім була фотосесія, камера зафіксувала щасливі обличчя Руслани й Павла.

Він навчав туристів лазити по скелях, вона проводила екскурсії

Невелике село Оксанівка зажило слави у туристів. Сюди, на Дністрові кручі, приїздили навіть гості з-за кордону. Торік зустрічали французів, португальця, раніше були німці й іспанці.

Керівник місцевого с сільгосппідприємства «Наталка» Юрій Сидоренко відремонтував Будинок культури, в ньому відтворили обстановку сільської оселі у народному стилі. Оселя вийшла велика, бо зробили це у залі. Дві кімнати обладнали під хостел. Встановили столи, мають кухню, де проводять майстер-класи з приготування смачних наїдків, випічки калачів, хліба. Гості у захваті від такого. Тут же дарують народні пісні або відтворюють звичаї й обряди.

Родзинкою Оксанівки є печери на Дністрових кручах, видовбані у камені. Колись у них жили монахи. У найбільшій з них була церква. Добратися туди можна по крутій стежині. Хоча зробити це не кожен ризикує. Провідником зазвичай була Руслана Беспалько.

До більшості печер можна проникнути хіба що з допомогою альпіністського обладнання.

Павло Бодруг, повернувшись в село, знайшов можливість застосувати свої знання і досвід у промисловому альпінізмі. Він організував гурток з підготовки скелелазів. Допомагав проникнути у таємничі печери.

«Що ви загубили в цьому селі?..»

— Мене давно манило село, в якому народився, — розповідає Павло. — Нарешті вирішив повернутися. Тут залишилася хата. У ній й оселився.

Тепер житимуть в у його дружини, у бабусиній оселі.

Проект «Перша хата», написаний на конкурс Русланою, передбачає створення садиби для «зеленого» туризму. Якщо він знайде підтримку, візьмуться за облаштування місця для прийому туристів. Тим більше, що рідні дядьки Руслани займаються ремонтом і будівництвом, обіцяли допомогу. Молода сім’я заслуговує на повагу вже тим, що вирішили будувати своє щастя на батьківській землі. Вона їх покликала, вони повернулися.