Міст без річки, 500-літні дуби і перші гриби. Кияни запрошують на екскурсію в село на Вінниччину

Річка у Безводному неспроста сховалася під землю...

Маршрут перевірив підприємець і геолог з Києва, керівник ГО Geomandry group Геннадій Сільченко. У Ямпільський район він приїздив разом  зі своїми друзями — викладачкою Києво-Могилянської академії Катериною Деревською та завідувачем відділу Інституту географії НАН України Романом Спицею. Екскурсію найбільшим у районі Безводнівським лісом для них провів староста села Володимир Бойко.

Мандрівка настільки вразила гостей, що вони оголосили у мережі збір охочих на навідатися до Безводнівського лісу.

Повідомляють, що лісовими стежками можна буде мандрувати 24-25 квітня.

Бажаючі можуть звертатися на сторінку у Фейсбуці до Геннадія Сільченка або на ГО Geomandry group.

Що побачили гості і що планують показати майбутнім туристам?

—Тур до Безводного буде ботанічний, етнографічний та ландшафтний, — каже Геннадій Сільченко. — Покажемо вікодавні дуби, 200-літню козацьку криницю, кам’яний арочний міст… без річки, можна буде назбирати перші гриби. Місцеві господині навчать пекти хліб у домашній печі. Не обійдеться без українських пісень. Гарантуємо повне занурення в українську автентику!

Дно мертвої ріки

У минулому село мало назву Феліціянівка. Співрозмовник каже, що одне із значень цього слова «щасливий», «везучий». Тут протікала річка Коритна. Мабуть, була повновода. На такі думки наштовхує кам’яний міст у лісі. Це кам’яна споруда з двох арок. Гарно вимощена з каменю. Збереглася до наших часів. Сільченко припускає, що збудували його приблизно півтора століття тому.

Зроблений з тесаного каменю, без цементу, за технологією кладки, яка прийшла  від древньогрецьких майстрів.

У селі міст називають панським. Збереглися перекази, що польські Феліціяни споруджували переправу через Коритну. Інакше не можна було добратися у сусіднє село Стіна, це вже Томашпільський район.

З часом річки не стало. Чому вода втекла у підземелля? Геолог Сільченко припускає, що сталося це через розробку кар’єрів. За радянської влади їх стали активно розробляти і… Не стало річки. Комуністи запропонували перейменувати село на Безводне. Таку назву воно отримало у 1946 році.

Панська криниця, діаметром у два метри

Дивні відчуття охоплюють, коли проходиш під мостом по дну мертвої річки.

Ще одна стежка приведе до великого кам’яного колеса. Його діаметр понад два метри. Вага, якщо прикинути на око, менше двох тонн. Всередині видовбано отвір для криниці.

Криницю теж називають панською. Загадка тільки в тому, як таку велику брилу довезли з кар’єру, що знаходиться, як уже згадувалося, на відстані за 20 кілометрів.

Є тут ще одна криниця — «Козацька».  За переказами, їй понад двісті років.

Один дуб старший, другий молодший, але не набагато

Далі маршрут проляже до лісових велетів, якими є дуби. У лісі є діброви з цих дерев. З-поміж них виділяється 530-літній дуб, про що свідчить табличка з написом.

Вік ще одного дерева молодший, але не набагато. Йому п’ять століть.

Двоє людей не можуть обхопити ні одного, ні другого велета.

Покажуть туристам стежку до первоцвітів. Квіти уже тягнуться до весняного сонця, тішать око своєю красою.

Наприкінці квітня у Безводнівському лісі з’являються перші гриби. Місцеві називають їх сморчі. Якщо поталанить, можна буде повернутися з лісу не з порожніми руками.

У жодному подільському селі гостей не відпустять, не пригостивши. У Безводному запропонують страви, серед який неодмінно будуть гриби. Їх тут збирають навіть взимку.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.