На 11 тисяч (!) гривень покарали бабусю, бо торгувала яблуками на тротуарі

Покарали за те, що продавала біля свого будинку яблука з дачної ділянки.

За дев’ять місяців сума штрафу «набігла» до 10800 гривень. Примусово утримали уже майже три тисячі гривень

Якби сплатила всю суму, за що б жила?

Мінімальний штраф за торгівлю у невстановлених місцях – 340 гривень. Максимальний – 1360 гривень. Надію Паненко оштрафували на максимальну суму.

— Якби вона сплатила штраф, за що б мала жити? – запитав журналіст 20 хвилин/ RIA голову адмінкокомісії Максима Кириленка.
– Я не можу пояснити, хто за що має жити. Комісія діяла в рамках чинного законодавства.

— На підставі чого пенсійний фонд утримує з пенсії суму штрафу, встановленого комісією?

— На це питання не можу відповісти, ми передали матеріали у виконавчу службу. Далі вона займається стягненням штрафу.

Словом, без рішення суду з вінницької пенсіонерки протягом дев’яти місяців стягують з її пенсії штраф, встановлений членами адмінкомісії, які працюють на громадських засадах. У грудні 2016-го, а також січні і лютому нинішнього року, утримують по 300 гривень, а попередніх шість місяців – по 274 гривні.  Загалом уже «вкрали» у бабусі, інакше не скажеш, 2833 гривні.

— Після того, як накупую ліків, а без них я не можу обійтися, на прожиття залишається інколи 500, інколи 600 гривень, - говорить старенька. – Кожен день копійки рахую. Я в житті стільки сліз не виплакала, як за цей час з цими яблуками.

Шкода, що ті, хто покарав бабусю, не бачать її сліз. Втім, що їм до сліз чужої баби? Забувають, що молодість – поняття тимчасове, а людяність – вічне.

Йди в погріб, набирай яблук, сідай біля нас і буде якась копійка на ліки

Її «бізнес» починався із сліз і продовжується у сльозах. Після чергового візиту до аптеки, на ліки їй не вистачило грошей. Взяла стільки, як раніше коштували, а їй кажуть: «Подорожчали ліки, платіть більше». Більше з собою не було, пішла в сльозах додому. У дворі зустріла сусідку. Та запитала, чому плаче. Пані Надія розповіла.

— Сльозами тут, подруго, не допоможеш, — відповіла сусідка. – Йди у погріб, набирай яблук, сідай біля нас і буде якась копійка на ліки.

Так вона й зробила. На вулиці Генерала Арабея має невелику дачну ділянку. Там ростуть декілька яблунь. За словами співрозмовниці, торік вродили погано, менше двох відер запасла на зиму. А у 2015-му урожай яблук був кращий. Можна було й продати.

— У мене сил нема, щоб їхати на базар і там стояти, — пояснює Надія Паненко. – Беру з дому стільчик, сідаю біля воріт, або за ворітьми, це нам так поліцейські порадили не висовуватися на тротуар. То ми й послухали їх. Сидимо за ворітьми. А виявляється, вони щоразу після того, як підходили, складали протоколи. Оформляли так, ніби ми відмовлялися підписувати. І подавали, щоб нас штрафували.

Прийшла здавати кров, бо племінник і родич в АТО
Про те, що з неї утримують пенсійні гроші, дізналася, коли листоноша принесла меншу суму, ніж завжди. Замість її 1382 гривень пенсії принесла 1106 гривень. Пішла у пенсійний фонд, а там пояснили, що мають документ на примусове стягнення грошей. Довго оббивала пороги різних інстанцій, поки дізналася причину. Дуже хотіла розповісти про це міському голові пану Моргунову. Каже, скільки не приходила на прийом, жодного разу її не допустили до міського голови.

— Добилася до його заступника на прізвище Тимощук, — продовжує Надія Паненко. – Пояснюю, а він каже, що порушила, тому мене й покарали. Я тоді спересердя говорю: «За що ж мої там в АТО страждають, якщо наді мною на старість тут збиткуються?» А він запитує, хто це в мене в АТО. Кажу племінник, син рідного брата, брат помер, а його син уже два рази був на Донбасі. І зять брата також воював. Дякувати долі, живими повернулися.

За словами бабусі, Сергій Тимощук одразу кудись зателефонував і після цього одну постанову комісія скасувала. Але загалом їх було чотири, так пояснює бабуся, а в адмінкомісії стверджують, що муніципальна поліція подавала п’ять документів.

Одного разу Надія Михайлівна почула по радіо, що пораненим бійцям потрібна кров. Зібралася і поїхала на Пирогова на станцію переливання крові. Каже у неї друга група з рідкісним негативним резусом. Стала з усіма в чергу. А коли зайшла в кабінет, запитали, чому прийшла. Пояснила, що радіо говорило, треба кров солдатам. Їй пояснили, що беруть кров у людей не старших 69-річного віку.  

— І на Майдані я постійно була, -— говорить пані Надія. – Запитайте у волонтерів, вони підтвердять. Навіть ковдри повиносила з дому, посуду, одяг, закрутки.

По хворобі, їй встановили другу групу інвалідності. Однак жінка стверджує, що за це нічого не платять. «Адвокат взяв копію мого посвідчення, обіцяв з’ясувати, чому не дають грошей, - говорить бабуся. – він же готує документи до суду, щоб там розібралися, як це з мене знімають пенсійні гроші. Вони що їх заробили? Я майже 40 років відпрацювала на «Володарці», а до того у Києві на будовах трудилася, а тепер у мене забирають зароблене важкою працею».

Найбільше, що хотіла б почути від чиновників стара жінка, чи справді її порушення завдало місту такої великої шкоди? Чи справді вона є такою закононеслухняною, як це визначила адмінкомісія.

— Кажуть, не приходить на комісію, — говорить Надія паненко. – Хотіла б я побачити, чи зможуть вони у 75 років роз’їжджати по місту, шукати вулицю Островського, де засідає комісія, як це змушена робити я. Це у Пенсійному фонді сказали мені адресу, то вже змушена була їхати.

— Якщо я найбільший у Вінниці злочинець, то що ж, нехай так і буде, нехай забирають мої копійки, можливо, їм більше треба, ніж старій бабі, — не стримує сліз Надія Михайлівна. 

— Якщо бабуся не згодна з нашим рішенням, нехай оскаржує його, — пояснює молодий голова комісії.

Мабуть, йому складно зрозуміти, що літній хворій жінці інколи важко з дому вийти, а не те, щоб оббивати пороги суду чи міськради, де оскаржують рішення комісії у разі незгоди з її висновками.

Чому дали по-максимуму?

— Чому адмінкомісія одразу встановила максимальну суму штрафу – 1360 гривень, а не почала з мінімальної – 340 гривень? – намагаюся вдруге під час розмови з’ясувати у голови комісії Максима Кириленка.

— Комісія керувалася чинним законодавством, — говорить він у відповідь.

— Назвіть суми мінімального і максимального штрафу за таке порушення.

— 340 і 1360 гривень.—На Паненко складено п’ять протоколів, один скасували, але жодного разу вона не з’являлася на комісію, жодного разу не оскаржувала наші постанови. Один раз звернулася до міськради і ми відкликали одну свою постанову.

Голова комісії пояснює, що бабуся могла оскаржити рішення у суді. Уточнює, що за це не передбачено стягнення судового збору. За його словами, на сплату штрафу відводиться 15 днів. Якщо за цей час не сплачено, чи не оскаржено у суді або у виконкомі міськради, передаємо матеріали до державної виконавчої служби. При цьому сума штрафу одразу подвоюється

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.