Ексвикладач ВНТУ Каковкін отримав вирок за дописи в «Однокласниках». Як вінницький суд карає за пропаганду
-
Маючи за плечима 25 років військової служби та низку нагород від ЗСУ, заступник завідувача кафедри ВНТУ Сергій Каковкін несподівано для колег став фігурантом кримінальної справи за підтримку окупантів у мережі.
-
Ми проаналізували матеріали цієї справи та судову практику Вінниці, щоб дізнатися, яке покарання сьогодні загрожує за розповсюдження ворожої пропаганди.
Вінницький міський суд завершив розгляд справи щодо вінничанина Сергія Каковкіна, який тривалий час був співробітником кафедри військової підготовки ВНТУ. До початку кримінального провадження чоловік мав репутацію фахівця у сфері військової інженерії, є автором низки наукових публікацій. Проте, як встановило слідство, паралельно з викладацькою діяльністю він використовував мережу Інтернет для поширення матеріалів, що виправдовують збройну агресію рф.
Судовий процес тривав майже три роки, а після оголошення вироку стало відомо про умови, за яких обвинувачений уникнув реального терміну ув’язнення.
Як оперативники викрили «фаната» російських мереж
Все почалося 21 червня 2022-го, коли оперативники СБУ під час звичного моніторингу заборонених в Україні мереж натрапили на профіль, за яким ховався Сергій Каковкін — викладач військової кафедри технічного університету.
Того ж дня правоохоронці приїхали прямо на роботу до Каковкіна. Чоловік поводився спокійно, визнав, що сторінка в «Однокласниках» належить йому, і навіть добровільно віддав свій старенький iPhone 4 для огляду. Того дня з викладачем провели серйозну «профілактичну» розмову. Спецслужбовці доступно пояснили, що лайки під проросійськими постами — це не просто особиста думка, а кримінальна стаття 436-2, за яку можна сісти за ґрати. Сергій Каковкін кивав головою і пообіцяв сторінку видалити.
Але вже наступного дня, 22 червня, під час повторної перевірки оперативники побачили, що «віз і нині там». Профіль Сергія Каковкіна продовжував працювати, а всі антиукраїнські публікації лишилися на місці. Це стало фінальною точкою для відкриття кримінальної справи.
Світ «нацистів» та «нацбатів» у смартфоні викладача
Як з’ясувалося під час слідства, Каковкін був завзятим користувачем соціальної мережі «Однокласники». Завдяки VPN він обходив блокування і щодня занурювався у вигаданий світ російської пропаганди. Замість того, щоб читати офіційні новини, викладач «лайкав» усе підряд у групах на кшталт «Україна проти брехні ЗМІ». Завдяки алгоритмам «Однокласників», кожна його позначка «Класс!» автоматично ставала публічною і транслювалася на його сторінці для всіх «друзів».
Контент, який поширював Каковкін, був класичним набором ворожих наративів. В одному з відео, яке він поширив, йшлося про нібито «звірства нацбатів», які знімають знущання над цивільними та полоненими. В іншому дописі він ділився «одкровеннями» про те, що в Україні панує нацизм, а після 2020 року це нібито стало нормою життя.
Особливе місце в його «інтернет-активності» займали маніпуляції про Майдан та трагічні події в Одесі. Каковкін публічно підтримував ідею, що українці самі розстріляли Небесну сотню, аби просто уникнути покарання за свої злочини:
«Чем дальше, тем больше приходит понимание, что нацисты на Украине бьются не за Украину, а за возможность уйти от возмездия! Они до дрожи в коленях боятся, что придется отвечать, за Одессу, даже за Небесную сотню, которую они же сами и настреляли!», — писав в соцмережах Каковкін.
Не оминув чоловік і міжнародний фронт. У своїх постах намагався нацькувати поляків на українців, згадуючи історичні конфлікти та натякаючи, що «нацисти» в Україні — це загроза для всієї Європи:
«Поляки! Вы забыли, кто вам печи в Освенциме выключил? Или вы, вписываясь за украинских нацистов, ищите того, кто бы вам напомнил, как они действуют?»
Під час тривалого судового процесу всі виявлені публікації були ретельно проаналізовані експертами СБУ. Їхні висновки, що згодом лягли в основу вироку, чітко підтвердили факт виправдовування збройної агресії росії.
Шлях від офіцера запасу до обвинуваченого
У цій історії парадоксально переплелися патріотизм і зрада. Сергій Каковкін — не просто пересічний викладач, а людина з вагомим військовим бекграундом. Його професійний шлях викликає повагу: випускник Харківського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ, він присвятив армії 25 років життя — з 1979 по 2004 рік. Маючи кваліфікацію інженера електронної техніки, Каковкін став знаним фахівцем у сфері військової інженерії та автоматизованих систем управління.
До скандалу викладач мав бездоганну репутацію. Студенти та колеги знали його як досвідченого наставника. Його стаж науково-педагогічної роботи сягає 41 року. За цей час він встиг попрацювати на відповідальних посадах, зокрема заступником завідувача кафедри військової підготовки ВНТУ з навчально-методичної роботи.
Ще у 2021 році він активно розвивав кафедру, зокрема презентував нові підходи до навчання майбутніх офіцерів. В інтерв’ю «Суспільному» Каковкін детально розповідав про впровадження курсів із керування безпілотниками:
«Курс буде складатися із 4 блоків. Перший — це тактичне застосування авіації, що це таке і як застосовується. По-друге — що таке безпілотний апарат та комплекс, з чого він складається, теоретичні основи польоту, обслуговування та ремонт. А також, оскільки вони будуть офіцерами запасу та керуватимуть підрозділами, їм розкажуть про застосування комплексів», — ділився планами викладач.
Його внесок у підготовку майбутніх захисників неодноразово відзначали на високому рівні. У жовтні 2021 року, з нагоди Дня захисників і захисниць України, Каковкін отримав почесну грамоту за сумлінну працю з розбудови кафедри. А ще раніше, у 2019 році, він був удостоєний пам’ятного нагрудного знака командувача ЗСУ «За сприяння Повітряним силам ЗС України».
Постає логічне запитання: як фахівець, який десятиліттями навчав молодих офіцерів обороняти країну та розбиратися в сучасних технологіях війни, міг паралельно просувати наративи ворога? Цей дисонанс між державними нагородами, багаторічною службою та відвертою антиукраїнською діяльністю в мережі став головною загадкою цієї справи, яку згодом і довелося розв’язувати суду.
Який вирок ухвалив суд?
Судовий розгляд справи Сергія Каковкіна тривав майже три роки. Прокуратура та захист намагалися дійти компромісу та укласти угоду про визнання винуватості, згідно з якою викладач мав отримати три роки позбавлення волі з іспитовим строком, що фактично дозволяло б йому уникнути реального ув’язнення. Проте Вінницький міський суд відмовився затверджувати цей документ.
Судді аргументували це тим, що обвинувачений упродовж усього тривалого процесу фактично не визнавав провини та не демонстрував каяття, а сама угода в таких умовах не відповідає інтересам суспільства. Лише під кінець розгляду СергійКаковкін визнав фактичні обставини справи, виправдовуючись доволі несподівано: «ніколи не читав Кримінальний кодекс України та не знав, що там є стаття, яка передбачає за «лайки» в інтернеті настання кримінальної відповідальності».
Зрештою, Вінницький міський суд поставив крапку в цій справі, визнавши екскафедрального завідувача винним за частиною другою статті 436-2 КК України. У вироку суду зазначається:
«Суд відмовив у затвердженні угоди, оскільки обвинувачений упродовж всього судового розгляду фактично свою вину не визнавав та не засуджував своєї поведінки… визнати винним у вчиненні злочину та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки».
При винесенні вердикту суд врахував попередню відсутність судимостей, державну нагороду — пам’ятний знак «За сприяння Повітряним силам ЗС України», а також той факт, що Каковкін перерахував на підтримку ЗСУ 200 000 гривень. Мобільний телефон iPhone 4, з якого поширювалася пропаганда, конфіскували в дохід держави, а викладач зобов’язаний сплатити у сумі 10 037,16 грн за проведення судових експертиз.
Наразі вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Як у вінницькому суді карають за проросійські наративи в інтернеті
Історія з викладачем ВНТУ стала ще одним прикладом того, що за віртуальні дії настає цілком реальна відповідальність. Вінницькі суди все частіше розглядають справи, пов’язані з проросійськими наративами, і вироки тут бувають різними: від п’яти років позбавлення волі за необережні дописи до 15 років ув’язнення за організовану співпрацю з ворогом.
Аналізуючи судову практику, помічаємо типову картину: люди, натхненні російською пропагандою, свідомо використовували соцмережі для поширення антиукраїнських ідей.
Типовим прикладом для тих, хто поширював антиукраїнські матеріали чи виправдовував агресію, є п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Часто в таких провадженнях обвинувачені намагаються виправдатися тим, що лише ділилися інтернет-посиланнями. В інших випадках люди ігнорують судові засідання, сподіваючись уникнути відповідальності. Тим не менш, навіть за поодинокі проросійські дописи доводиться відповідати перед законом.
Якщо діяльність мала системний характер, а заклики до агресивної війни звучали неодноразово, термін ув’язнення зростає до семи років. Суд звертає увагу на антиукраїнські мотиви та спроби глорифікувати окупантів, що разом із неявкою на засідання лише обтяжує вердикт.
Значно суворіші покарання отримують особи, які перейшли від публікацій до прямої співпраці з державою-агресором. Так, російський співак, який закликав до зміни державних кордонів, отримав 12 років ув’язнення. Такий самий термін призначили жінці, яка створювала відео з піснями та проросійською пропагандою, висміюючи Революцію Гідності та називаючи українську владу злочинною.
Найбільшу міру покарання у 15 років позбавлення волі суд застосовує до учасників злочинних змов, які протягом тривалого часу займалися підривною діяльністю. Такі особи діяли за чіткими інструкціями окупантів, координували поширення деструктивних наративів та намагалися виправдати воєнні злочини рф. Окрім тривалого терміну ув’язнення, вироки передбачають конфіскацію всього майна, що є для держави способом припинити системну роботу на ворога.
Які юридичні наслідки пропаганди?
Поширення проросійських наративів в інтернеті не залишається безкарним, адже дії користувачів отримують чітку правову оцінку. Справи, пов’язані з підтримкою агресії, найчастіше кваліфікуються за кількома статтями Кримінального кодексу України:
- Стаття 436-2: Це найпоширеніша стаття за виправдовування, визнання правомірною чи заперечення збройної агресії рф. Вона охоплює пости, репости та коментарі у Telegram, Facebook чи інших соцмережах. Покарання може варіюватися від виправних робіт до п’яти років ув’язнення. Раніше суди частіше призначали умовні терміни, якщо особа визнавала провину, проте зараз спостерігається тенденція до суворішої оцінки суспільної небезпеки таких дій.
- Стаття 111-1 (Колабораційна діяльність): Застосовується, коли дії мають ознаки співпраці з окупаційними структурами або містять публічні заклики до підтримки рішень держави-агресора.
- Статті 109 та 110: Ці норми передбачають відповідальність за публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу або спроби змінити межі території України. Вони часто доповнюють обвинувачення, якщо зміст публікацій спрямований на повалення державної влади.
Масштаб правопорушень у країні залишається значним. Згідно зі звітом Офісу Генерального прокурора за минулий рік, за фактами державної зради було складено 682 обвинувальні акти, а за колабораційну діяльність до суду направили 1 258 проваджень. Загалом за минулий рік прокурори здійснювали керівництво у справах щодо понад 141,6 тисячі кримінальних порушень, що на чверть більше, ніж у 2024 році, і вдвічі більше, ніж на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Держава продовжує не лише притягати винних до відповідальності, а й ефективно працювати з активами. За минулий рік правоохоронцям вдалося забезпечити відшкодування майже 10 мільйонів гривень збитків та накласти арешт на майно вартістю понад 800 мільйонів гривень. Крім того, на потреби Збройних Сил України було передано 45,8 мільйона гривень, вилучених у межах кримінальних проваджень.
Читайте також:
Медична реформа у Вінниці: навіщо «зливають» три відомі міські лікарні в одну структуру
П’ять мільйонів на папері — пустир у центрі. Чому у Вінниці не оновлюють дитячі майданчики?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
