Хто сказав, що інститут крутіший за університет? Яка між ними різниця?

Років 5 тому у Житомирі були і інститути, і технікуми, і училища. Але з часом технікуми перетворилися на коледжі, університети - на академії, інститути - на університети. Причому часто програми і навчальні плани закладів освіти залишилися ті ж самі. Такі метаморфози дещо нагадують рекламу жуйки: «Тепер у ній ще більше смаку...». СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОГО - ЦЕ ПРЕСТИЖ Адміністрації вузів загалом не роблять таємниці з того, що вивіску змінили для престижу. Тепер без реклами важко втриматись на ринку. А статус національного - це насамперед найкраща реклама, тому що свідчить про високий рівень викладання дисциплін. Хто ж із студентів відмовиться від диплома не звичайного, а національного університету? ПРО РОЗКРУЧЕНИЙ «ОКСФОРД» І КОКА-КОЛУ Погодьтеся, словосполучення «національний університет» є дещо дивним. Якщо університет не має цього звання, то який він? Антинаціональний? Можна було б зрозуміти, коли національний вуз лише один. Тоді цей статус визначає його як національний вуз у країні, підкреслює його рівень. Але два національні університети в одному місті трохи забагато. В таких містах, як Київ, Львів, Рівне та ін., інші вузи, котрі не мають цього статусу, вже не так привабливо виглядають у сусідстві з ними. За словами Юрія Туниці, ректора Українського лісотехнічного університету (м. Київ), найкраще було б, якби у кожній галузі був один національний університет. Спочатку так і було. Але вийшло, що всі національні університети лише у Києві. Тоді цю норму скасували. І тепер ми маємо у Львові два національні вузи, в Івано-Франківську став національним університет нафти і газу, почесні статуси отримали Чернівецький, Ужгородський університети, національною стала навіть Острозька академія, яка за радянських часів була технікумом. Іван Вакарчук, ректор ЛНУ ім. І. Франка (м. Львів), у приватній розмові сказав, що рівень освіти у Кембриджському чи Оксфордському університетах практично нічим не відрізняється від рівня освіти в ЛНУ чи будь-якому іншому доброму українському вузі. Адже всюди вчать одну і ту ж саму фізику, математику, світову історію. Жодний університет світу не володіє якимись специфічними знаннями, яких немає в іншому університеті. Просто Кембридж та Оксфорд «розкручені» університети, вступати до них престижно. От і вся різниця. Можна привести аналогію з кока-колою. Її п’ють не завжди тому, що вона якась особлива, надзвичайна чи корисна, а тому, що знаменита... МЕНІ ВСЕ ОДНО, ДЕ Я НАВЧАЮСЬ У Житомирі, мабуть, є тільки один вуз, який не змінив назви з часів розпаду Радянського Союзу, - Житомирський інженерно-технологічний інститут. Але його ректор Петро Мельничук, виявляється, збирається наздогнати своїх колег. Зрештою, кожному вузу, так само, як і людині, потрібен поступ, ріст. Але важливо не де навчати студентів, а як навчати. Студенти до змін ставляться байдуже «Чесно кажучи, мені все одно, де я навчаюсь: у простому, національному чи супернаціональному університеті, - зізнався студент Агроекологічного університету Андрій Ю. - Ми живемо в такий час, коли цінують не дипломи, а знання. Крім того, ні навчальні плани, ні кількість годин у нас не змінилися. От якби студентам національних вузів збільшували стипендію, я навіть сам добивався б зміни назви. А так мені здається, що всі ці перейменування - лише гра слів». Що ж, час покаже, хто має рацію, а хто ні. Студенти, можливо, не завжди вловлюють зміни, адже якщо запроваджують нову якусь програму, то займатися нею починають не з першого, а з третього курсу. Так само час визначить, який вуз справді виріс, а який тільки змінив назву. Будемо

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.