Дорогами Вінниці: вулиця Тарногородського

Вінниця одержала магдебурзьке право ще 1640 р. Але в другій половині XVII ст., в часи Руїни, місто дуже занепало і було позбавлене своїх привілеїв. Міська громада потрапила в залежність від вінницьких старост. У 1770-х рр. міщани розпочинають боротьбу проти старости Чосновського за повернення собі давніх прав та привілеїв. Більше десяти років тривали тяжби по різних судах. Завдяки клопотанням адвоката А.Котовича справу розглянув королівський асесорський суд. У Варшаві відшукали давні привілеї Владислава IV та Яна Казимира, і на їх основі було прийнято декрети, якими підтверджувалися права та привілеї вінницьких міщан та регламентувалися їх стосунки зі старостами.Уся влада в місті зосереджувалася в руках магістрату, який складався з трьох виборних органів: ради, лави та гміни. Рада вирішувала цивільні справи міщан, лава - кримінальні, гміна - дорадчий орган з представників окремих частин міста. Апеляційною інстанцією для магістратських судів Вінниці був старостівський посередницький суд.На честь визволення від старост 30 грудня 1790 р. вінницькі міщани влаштували в костелі капуцинського монастиря урочисту месу. Того ж дня вибрали членів магістрату. Президентом обрано Андрія Сквирського, війтом - Дем'яна Щербацького. Згідно з "Ординацією доброго порядку", прийнятою Сеймом 1790 р., мешканці передмість не мали права брати участь в управлінні містом. Таким чином, уся влада у Вінниці зосередилася в руках молодої буржуазії Нового Міста - Сквирських, Миклашевських, Щербацьких та ін. Судячи з прізвищ, влада у місті належала спольщеним українським міщанам. Євреї жили окремим кагалом і брати участь в управлінні містом не мали права.У 1793 р. на території окупованої Правобережної України російським урядом створено 2 губернії: Ізяславську та Брацлавську. Центром останньої стала Вінниця. Територія губернії займала величезну площу: від Дністра на заході - до Дніпра на сході. Спочатку Катерина II залишила без змін усі судово-адміністративні органи на місцях. Після 2-го та 3-го поділів Польщі у 1796 р. з приєднаних до Росії українських земель створено 3-и намісництва: Волинське, Подільське та Брацлавське. Резиденція брацлавського губернатора Федора Берхмана розмістилася у вінницьких Мурах.Незабаром у Вінниці розпочалося будівництво палацу губернатора (на місці сучасного кінотеатру ім. Коцюбинського), будинку міської канцелярії. Швидко будуються міщанські хати, відведено площу для нового базару (поблизу сучасної вулиці Козицького). Проте в квітні 1797 р. Брацлавське намісництво скасовано урядом Павла І. Вінниця стає звичайним повітовим центром Подільської губернії.На початку 1798 р. в місті введено в дію "Городовое положение". На відміну від попереднього магістрату, новий одним складом вирішував цивільні та кримінальні справи. Євреї тепер обиралися до магістрату в пропорції 1:3 з християнами. Посада війта скасовувалася. Обов'язковою мовою діловодства запроваджувалася російська. Єврейському кагалові дозволялося займатись лише релігійними та освітянськими справами.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.