Допоможіть мені померти

Життя та смерть були улюбленими питаннями для обговорення ще у древніх філософів, і хоч часу пройшло вже чимало, актуальності вони не втратили. Вважається, що проблема евтаназії набула широкого розголосу після опублікування у 1958 році  ряду статей лікаря-патологоанатома Джека Кеворкяна. Він закликав безболісно позбавляти життя злочинців, приговорених до смертної кари, а їх тіла використовувати для дослідів.  Потім лікар дійшов висновку, що безнадійно хворим людям потрібна поміч, і навіть запатентував свій винахід, який потім журналісти охрестили "машиною смерті". З його допомогою можна було швидко і безболісно позбавляти життя людей.За чверть століття Джек позбавив життя 130 хворих. Багаторічна тяжба із судами закінчилась таки його осудженням, ще раніше асоціація американських лікарів позбавила його звання лікаря. Сам він отримав звання "лікар-смерть".Піонером в області легалізації добровільної смерті стали Нідерланди - у 1984 році Верховний суд країни визнав добровільну евтаназію прийнятною. У 2002 році евтаназія легалізована у Бельгії. На Україні ж термін "евтаназія" не згадується у жодному законі.Леонід Дяковський, адвокат:- У законодавстві України взагалі ніде не згадується слово евтаназія. Тобто позбавлення людини життя, якими б мотивами воно не спонукалося, у будь-якому випадку буде розцінюватись як вбивство. Питання узаконення евтаназії може вирішуватись тільки на рівні Верховної Ради та Верховного Суду України. Не має права позбавляти людину життя ніхто, крім як за вироком суду. Оскільки на Україні немає смертної кари, то взагалі цього права не має ніхто.Олександр Дацюк, обласний анастезіолог, кандидат медичних наук:- По-перше, в нашій країні є офіційна юридична точка зору на евтаназію, до якої повинні прислухатися всі лікарі: евтаназія заборонена. У нас немає варіантів: лікувати чи вкоротити хворому віку. Однозначно ми повинні рятувати. Як людина, я теж проти. Не ми давали життя людині, тому й не маємо права його відбирати. В Біблії написано "не убий", а лікар може бути "за" те, щоб вбити? До того ж в хворого, який просить, щоб його життя вкоротили, вже змінена психіка, тому не можна його слова сприймати як реальну думку психічно здорової людини.Анастасія (ім'я змінене за проханням респондента. - прим. ред.)Судити про те, чи має право на існування таке явище, як евтаназія, чи ні, може тільки та людина, яка безпосередньо стикалась з проблемою довгої смерті. Ті, хто каже, що застосовувати евтаназію неправильно, використовуючи як аргументи моральність, ніколи не бачили людини, яка протягом кількох років болісно помирає, завдаючи цим страждання не лише собі, але людям, які поруч. Тим, хто стверджує, що евтаназія негуманна, варто собі лише уявити людину, яка не може піднятися з ліжка, тіло якої покрили пролежні, яку постійно мучать жахливі болі. Людину,  яка сама кожного дня у молитвах просить смерті. І усвідомити, що вилікувати цю людину неможливо. Мені особисто кілька років доводилось доглядати таку людину. І можу сказати з впевненістю: слухаючи нічні стогони, а подекуди й крики рідної людини, не виникає сумніву, що смерть для неї - найкращий вихід. А ті, хто стверджують, що ніхто не має права позбавити людину життя, скоріше, тішать своє власне самолюбство. Та не задумуються, як-то постійно бачити і чути, як поруч у муках помирає близька людина. Як це відобразиться на їх здоров'ї? Колись людина, яку любили, перетворюється на тягар, який починають ненавидіти. Її смерть стане не горем, а полегшенням. Хвилиною відліку нового життя. Чим насправді є милосердя та гуманність? Умисне подовження агонії та каліцтво кількох життів чи полегшення для всіх? Я не сумніваюсь у тому, що евтаназія - це не злочин, а прояв найбільшого милосердя, адже зважитись на нього надзвичайно важко.Евтаназія (з грецької - смерть)  -  задоволення прохання хворої людини про прискорення його смерті. Термін "евтаназія" вперше використав Ф.Бейкон у XVII столітті для  визначення "легкої смерті". В теорії виділяються два види евтаназії: пасивна (навмисне припинення медиками підтримуючої терапії хворого) і активна  евтаназія (введення вмираючому ліків або інші дії, які ведуть за собою швидку смерть).Олег Хома, професор кафедри філософії:Сучасна філософія активно досліджує питання евтаназії, євгеніки, клонування.  Ці проблемні сфери людської діяльності відносять до біоетики. Філософи, як і усі інші, поділяються на прихильників евтаназії і її противників. Проти добровільного вбивства виступають філософи з більш чіткою релігійною позицією. Евтаназія - це вбивство, а вбивство - це гріх. Що стосується страждань, то це, безперечно, менше зло, ніж вбивство. До речі, це стосується і абортів. Філософи з атеїстичними поглядами можуть ставити на перше місце комфорт людини і як результат не вбачають у евтаназії чогось фатального. Отець Володимир Тютенко, голова Союзу православних лікарів: - Евтаназія, безумовно, є гріхом. І ставлення церкви до неї однозначно негативне. Як можна вбити людину, яка каже "допоможіть", навіть знаючи, що вона безнадійна і яким важким не було б її становище. Адже це є саме вбивством, а отже, одним із смертних гріхів. Щодо тих випадків, коли людина сама просить вчинити їй смерть, то канонічна точка зору тут також досить конкретна. З точки зору церкви, це є гріхом самогубства. Нехай дещо полегшеної форми, не таке, коли людина сама власними зусиллями накладає на себе руки, нехай пасивним, оскільки замість неї це робить інша людина, яку вона про це просить. Проте такий вчинок, без сумнівів, вважається суїцидом, одним з найстрашніших гріхів християнства. Людина має винести все, що їй назначено Богом. Непосильного тягаря жодна людина не отримує. Інша ситуація, коли життя в людині підтримується лише завдяки медичному втручанню. Коли підкірка мозку відмирає, духовне життя людини закінчується, а саме воно має значення для церкви. Саме тоді перед людиною постає питання Раю чи Пекла. Щодо фізичного існування людини, то для церкви воно не відіграє великого значення. Тому церква терпимо ставиться до випадків, коли лікарі припиняють штучне підтримування біологічного життя людини, в результаті якого вона помирає. Ми сприймаємо це спокійно та з розумінням. Адже для людини головне - духовне життя, і духовна смерть набагато страшніша. Проте до кожного випадку потрібно підходити індивідуально та оцінювати його, виходячи з обставин, що склались. Сергій Глухенький, голова обласної організації Червоного Хреста: - Ми вважаємо, що потрібно абищо допомогти людині зберегти те, що дав їй Бог, і поважати життя кожного. Цієї точки зору дотримуються всі працівники Червоного Хреста, цього ми намагаємось вчити молодь, яка приходить до нас. Підтвердженням є те, що за сприяння організацій Червоного Хреста в Україні вже відкрили три хоспіси. І сьогодні ми робимо все, що в наших силах, аби у Вінниці також з'явився подібний медичний заклад. Евтаназія - це не вихід із ситуації і далеко не метод. Члени нашої організації доглядають близько двох тисяч в рік лежачих літніх людей, у кого немає ні дітей, ні грошей. Проте, навіть знаходячись в такому стані, вони тримаються за життя щосили. До речі, рівень самогубств серед літніх людей значно менший в порівнянні з подібними вчинками серед представників молодших поколінь. Ми підтримуємо важкохворих людей. Проте, коли людина безнадійно хвора і шансів на те, що хвороба відступить і людина виживе, немає, затягувати штучними шляхами те, що має трапитись, ми не повинні. Ми маємо робити все, щоб зняти біль та полегшити страждання, проте не втручатись в природний перебіг подій та не подовжувати агонію. І хоча термін "евтаназія" застосовується до обох випадків, вони зовсім різні. Штучно підтримувати людину на препаратах, аби лиш вона жила, я вважаю, не варто. Максим Мельник, магістр акушерства і гінекології:- З оригінального тексту клятви Гіппократа на сьогоднішній день лікарі дотримуються лише двох пунктів: нерозголошення лікарської таємниці та вузької спеціалізації урологів. За часів автора тексту клятви професія лікаря була унікальною, передавалася спадково. Медицина не знала анестезіології та реанімації, і професіоналізм лікаря оцінювався не за наявністю диплому. Опиралися на те, чого міг би налякатися пройдисвіт "від медицини" - на гнів богів... Деякі пункти оригінальної клятви взагалі суперечать позиціям сучасної медицини, зокрема - "...точно так же я не вручу никакой Женине абортивного пессария". І що - аборти не проводяться? Тим більше що, отримуючи диплом, українські лікарі проголошують "Клятву лікаря", російські - "Клятву российского врача", а не клятву Гіппократа... І це зрозуміло. Адже передбачити лапароскопію, пересадку органів та переливання крові, успіхи медицини у підтримці життєдіяльності організму хворих на той час було неможливо. До речі, у тексті клятви російського лікаря проголошена заборона евтаназії.Моя особиста точка зору щодо евтаназії співпадає з позицією Гіппократа. В оригіналі клятви Гіппократа стверджується - не нашкодь пацієнту! Тому евтаназія їй і не суперечить у випадку, коли безнадійно хворий пацієнт сам просить лікаря полегшити його страждання. Кожна людина має право сама розпоряджатися своїм життям. Звичайно, перебуваючи у стані ясної свідомості і за умови присутності психіатра. Але на Україні так склалося, що людина майже не має права розпоряджатися своїм життям, тому її право приймати подібні рішення у нас не обговорюється як проблема...Ми запитали вінничанЧи вважаєте ви, що в Україні потрібно узаконити евтаназію?Ірина, юрист:- Я однозначно за евтаназію. Має бути спосіб припинити страждання людей, які невиліковно хворі. Але мені здається, що в умовах нашого суспільства може статись так, що шляхом евтаназії помиратимуть люди, які цього не прагнуть. Це проблеми моральності наших людей. Анна, студентка:- Думаю, у більшості випадків важкохворі люди, життя яких підтримується штучно, самі хочуть, щоб їх позбавили мук, але не можуть сказати. Навіть якщо життя людини вдається врятувати, невідомо, чи вона житиме після цього повноцінно. Я за те, щоб евтаназію узаконили. Оксана, домогосподарка:- Особисто я до евтаназії ставлюся позитивно. Хоча це не дуже гуманно щодо важкохворої людини, яка не може повноцінно жити, вона не повинна страждати. Я вважаю, що евтаназію в Україні потрібно узаконити так, як і в деяких інших державах. Від редактораЖити чи не жити - питання, здається, риторичне. Проте досить часто людям доводиться шукати відповідь на нього. "Евтаназія" - термін доволі розповсюджений та обговорюваний і в пресі, і вдома, і просто на вулицях. Проте скільки не говорили, а до висновку так і не дійшли. В українському законодавстві визначення "евтаназії" відсутнє. Логічно припустити: все, що не заборонено - дозволено, але, як виявилось, не в цьому випадку. Позбавлення життя, навіть якщо на такий крок зважуються через співчуття, класифікується як вбивство.  Лікарі посилаються на клятву Гіппократа, судді - на закон, а смертельно хворі благають співчуття. І ніхто поки що не може поставити всі крапки над "і".Лариса Ткач, психолог:  - Вопрос "жить или не жить" не к психологу. Психолог всегда за жизнь и призван для того, чтобы помочь выжить, а не убить человека.  Откуда мы знаем, будет человек жить или нет? Есть очень много случаев возвращения даже из комы. Позже человек может пребывать в совершенно ином обновленном состоянии и иметь какие-то сверхвозможности. А может, в этот момент (когда, казалось бы, беспомощного человека хотят лишить жизни - прим. авт.) он находится в глубинном бессознательном состоянии и что-то понимает, осознает?В таких ситуациях, наверное, решают все-таки родственники. Ведь ухаживать за больным человеком очень нелегко. Если вдруг они решат лишить его жизни, это навсегда останется с ними, что также будет нелегко перенести. Однако в любом случае, если даже человек берет на себя такое право, поскольку больше не хочет мучиться, уходит в мир иной, то он может решить это для себя. И тогда, конечно же, не будет никаких недоразумений. С другой стороны, возможно, ему дано отмучиться, чтобы что-то понять. Нужно рассматривать каждый конкретный случай. Облегчить ситуацию по уходу за тяжелобольным может помощь социального работника. Больные люди должны иметь профессиональный уход, при котором человек отстранен от эмоционального поля. Он профессионал и знает, как себя держать в норме и как помочь больному человеку.  

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.