Військовослужбовиця Наталія Жижко в дитинстві ходила до художньої школи, але потім багато років не торкалася фарб і пензлів. Все змінилось у 2017-му, коли вона вирішила зробити щось своїми руками, щоб прикрасити оселю. Відтоді картини Наталії неодноразово бували на міжнародних виставках, а сама вона стала суддею міжнародного класу.
— Восени 2017-го, пам’ятаю, побачила у колеги схему вишивки, яка мені дуже сподобалась, — пригадує художниця Наталія Жижко. — Мені захотілось прикрасити свій дім і я дивилася різні такі художні роботи. Думала тоді, чи зможу зробити щось подібне. Отже, виходить, що на малювання мене надихнула вишивка колеги.
Попри досить велику перерву, майстриня не втратила хист.
— Я здивувалася, коли сіла писати першу роботу й зрозуміла, що руки все пам’ятають, — сміється вона. — Взагалі я навчалась у Вінницькій художній школі, там був гарний рівень викладання і дуже хороші викладачі.
За словами Наталії Жижко, свою першу виставку у 2018 році вона присвятила колишнім вчителям «художки», які її всьому навчили.
Після того, картини вінничанки почали мандрувати різними країнами Європи й світу. Її роботи побачили поціновувачі мистецтва з Англії, Словенії, Франції і не тільки.
— Минулого року представники Японського інституту акварелі побачили мої роботи в Instagram і я, виходить, зовсім випадково взяла участь у їхній виставці. А вже цьогоріч мене запросили офіційно — тепер мої роботи беруть участь у Міжнародній виставці акварелі в Японії, — розповідає Наталія Жижко. — Також у мене була персональна виставка в Польщі в артгалереї пана Януша Гайди. Він мене запросив.
У 2020-му були заплановані ще три міжнародні виставки художниці, але на заваді стала пандемія і карантинні обмеження.
— Одна виставка мала відбутися в Італії під егідою ЮНЕСКО, друга — в Польщі спільно з одним польським художником, і третя — в Болгарії, — перераховує вона. — Зараз мої роботи частіше за все беруть участь у київських виставках і міжнародних конкурсах. Правда, з початку цього року я змінила свій статус — стала єдиною з України суддею міжнародного класу й оцінюю роботи учасників конкурсу «Golden Time».
У цьому конкурсі вінничанка також брала участь з 2018 року, а вже в січні 2021-го їй запропонували нову роль.
Як розповіла нам Наталія Жижко, вона не відчула особливої різниці між українськими та закордонними виставками. Каже, що люди всюди реагують на картини однаково.
— Цікаво спостерігати з боку, як люди оцінюють мої роботи, — зізнається вона. — Словами не передати ті емоції, коли бачиш як інші розглядають твої картини. І це справді надихає!
Наталія Жижко пише картини маслом, але зовсім нещодавно вирішила повернутися до акварелі. За її словами, все вдається не з першого разу, але це зовсім не привід для суму й розчарувань.
— Я справді давно не писала аквареллю і звернулась до неї лише півтора року тому, — говорить художниця. — Це досить складна техніка й потрібна певна наполегливість, впертість і посидючість. Можливо, військова служба мені в цьому допомагає.
Наталія додає, щоб вправно творити акварельними фарбами, потрібно мати більше навичок.
— Як тільки акварельні фарби лягають на папір, то вже важко щось змінити, виправити чи переробити, — пояснює наша співрозмовниця. — Тому з маслом трохи простіше працювати, малюнок виглядає чистішим, немає зайвого бруду, оскільки, за потреби, можна витерти й переписати заново те, що не влаштовує.
Коли жінка тільки починала малювати, у неї ніхто не вірив, та тепер щиро дивуються її досягненням.
— Для мене малювання — це свого роду перемикач з одного виду діяльності на інший. Зараз я намагаюсь закінчити всі домашні й робочі справи якнайшвидше, щоб повернутись до фарб, — каже вона. — І коли я пишу картини, то вже віддаюсь цьому повністю.
Виставка у Ветеранському просторі (вулиця Єрусалимка, 8) виявилась досить спонтанною. За словами майстрині, їй запропонували представити тут свої картини вранці 12 квітня, а вже наступного дня було відкриття.
До експозиції увійшли різні картини художниці, особливо багато серед них квітів і тварин. Наталія Жижко зізнається, що частину цих робіт вона готувала до виставки в Італії, а зображені квіти — маленький творчий експеримент.
— До цього я писала квіти лише маслом, та мені захотілось зобразити їх по-новому. Останнім часом я взагалі захоплююсь акварельними квітами й мені дуже цікаво їх писати, — розповідає вона. — Раніше, коли тільки починалась моя творчість, я малювала пейзажі, натюрморти й іноді людей. Та тепер я створюю більш продумані роботи, вони мають певну історію і сенс.
На запитання, чому погодилась презентувати картини саме у Ветеранському просторі, Наталія відповідає, що не останню роль відіграло те, що вона сама носить погони.
— Мені хочеться, щоб люди бачили не одну сторону медалі, але й інше життя: бачили, що воно може бути прекрасним, що довкола нас, до прикладу, ростуть квіти, які мало хто помічає, — продовжує офіцерка. — Мені хочеться, щоб мистецтво стало теж, у певному розумінні, ліками. Тому я й погодилась. Та й мої колеги, побачивши виставку, були приємно здивовані, хоч вони вже звикли й підтримують мене. А це насправді дуже приємно!
Під час офіційного відкриття виставки, керівники Ветеранського простору теж звернув увагу, що твори мистецтва мають показати, що є життя після війни.
«Ми хочемо, щоб до нашого центру приходили сім’ями, і їм тут було цікаво та приємно. Ми надаємо різні послуги ветеранам АТО/ООС, членам їхніх сімей та рідним загиблих. Це й правова допомога, психологічна, поміч з працевлаштуванням та й якісь складні життєві ситуації. Найпопулярнішою послугою у нас є реабілітаційна. У нас працює кваліфікований реабілітолог з великим досвідом роботи і золотими руками», — сказав керівник міського освітньо-аналітичного центру допомоги ветеранам АТО/ООС, членам їх сімей та сім’ям загиблих Олег Климбовський.
Читайте також:
«Уже б залежала від антидепресантів». Як у Ветеранському просторі допомагають жінкам йогою
Екскурс у минуле триває: краєзнавчий музей презентував старовинні світлини Гайсина
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 14 від 2 квітня 2025
Читати номер
Сергій Романов