Побачити «Школу хороших дружин» і «Генерала де Голля». Кращі французькі фільми для вінничан

Про те, як кохання рятує при хворобі Альцгеймера і як дружина підтримувала Шарля де Голля у розпал Другої світової; чи просто жити із надздібностями і чого насправді потребують люди в епоху соцмереж — цьогоріч до програми фестивалю «Французька весна» потрапили найкращі французькі фільми 2019-2020 років самих різних жанрів.

Усі стрічки дивіться на сайті printempsfrcinema.com.ua, але зверніть увагу на підказочку від організаторів: для коректного відтворення стрічок потрібно відключити розширення ADBLOCK.

«Школа хороших дружин»: про шлях до фемінізму

Ця яскрава комедія вже встигла завоювати премію «Сезар 2021» за «найкращий дизайн костюмів». Режисером виступив Мартен Прово, а головну роль виконала лауреатка премії «Оскар» Жульєт Бінош.

Про що кіно? 1968 рік, Франція. Полетт та її чоловік Робер керують школою для майбутніх домогосподарок у Ельзасі, де вчать молодих дівчат бути слухняними й тихими дружинами. Після раптової смерті чоловіка Полетт виявляє, що школа перебуває на межі банкрутства. Тим часом у Парижі починаються студентські протести, вперше гучно заявляє про себе феміністичний рух. Полетт бере бізнес у свої руки та відкриває у собі сторони, про які раніше не здогадувалася.

У ролях: Жульєт Бінош («Нестерпна легкість буття», «Шоколад»), Йоланда Моро («У будинку»), Ноемі Львовскі («Шоколад»), Едуар Баер («Астерікс і Обелікс»), Франсуа Берлеан («Перевізник»).

«Генерал де Голль» не лише про історію

Історичну біографічну драму про легендарного Шарля де Голля зняв Гебріел ле Бомін. Зйомки проходили у Парижі, Бресті, комуні Дюнкерк, департаментах Фіністер, Сене і Марен, Сиссоні, Одервілі (Франція) і у Лондоні (Великобританія). Стрічка стала номінантом на премію «Сезар 2021» за найкращих актора, дизайн костюмів і продакшн-дизайн.

Про що кіно? Червень 1940 року, розпал Другої світової війни. Німці окуповують Париж. Франція знесилена й готова здатись, та цьому намагається протистояти генерал Шарль де Голль. Він сперечається з урядом, веде перемовини з Черчиллем, записує легендарне радіозвернення «До всіх французів», у якому закликає не втрачати надії, та стає лідером Спротиву. Разом із ним усі тяготи воєнного та партизанського життя переживає його дружина Івонн та троє їхніх дітей…

У ролях:  Ламбер Вільсон («Матриця: Перезавантаження», «Одіссея»), Ізабель Карре.

Цікаві факти. Режисер Гебріел ле Бомін підкреслює, що його фільм — це не просто біографія Шарля де Голля, а передусім — історія пари.

— В Івонни і Шарля де Голля був міцний союз. Це добре видно по їхній переписці із його Військових мемуарів, у присвяті до яких він написав: «Івонні, без якої нічого цього не було б». Вплив Івонни легко прослідковується у тих рішеннях, які він приймає, особливо у моменти максимальної вразливості. Так що саме вона давала йому сили продовжувати. Я б порівняв Івонну де Голль із тренером, який говорить боксеру: «Не забувай, хто ти!», — розповідає режисер.

Головну  роль у  стрічці зіграв Ламбер Вільсон, що здобув популярність завдяки фільмам «Бум 2», «Лабіринти», «Живіт архітектора» і «Матриця: Перезавантаження».

— Ламбер відмінно грає романтичних героїв та історичних особистостей, наприклад, абата П’єра або Капітана Кусто. Він не прагне до натуралізму, а любить вибудовувати роль... Увібравши англосаксонську традицію, він не боїться грати всім тілом, використовувати будь-які доступні трюки. Ламберу дуже подобалося працювати над своїм «перевтіленням» у Де Голля разом із гримерами і майстрами, що виготовляли накладні протези. Ця процедура кожний день займала багато годин, — поділився режисер.

«Чоловік і жінка: найкращі роки» від Клода Лелуша

Це продовження знаменитої оскароносної історії, яку режисер Клод Лелуш та актори Жан-Луї Трентіньян і Анук Еме знімають майже все своє життя. Перший фільм «Чоловік і жінка» вийшов у 1966 році, другий — «Чоловік і жінка: 20 років потому» побачив світ у 1986-му.

Про що кіно? Колишній автогонщик Жан-Луї Дюрок мешкає у будинку для престарілих і страждає на хворобу Альцгеймера. Він не пам’ятає, що з ним було кілька хвилин тому, але добре пригадує свою історію кохання з жінкою, з якою познайомився 52 роки тому. Його син у намаганні допомогти батькові знаходить Анну. Тепер вони разом з Жаном-Луї згадують свою молодість і намагаються зрозуміти, чи правильно прожили свої життя…

У ролях: Жан-Луї Трентіньян («Чоловік і жінка», «Хепі-енд»), Анук Еме («Чоловік і жінка», «Вісім з половиною»).

Цікаві факти. До виходу цього фільму ще нікому в історії кіно не вдавалося зняти фільм з тими ж акторами через 53 роки.

— Коли я зустрів Анук і Жана-Луї знову, я переконався, що внутрішньо вони мало змінилися — вони так само жартували один над одним, як робили це багато років тому, — розповідає Клод Лелуш. — Ідея нового фільму прийшла до мене, як і всі інші, з життя. З віком я почав задаватися питанням: «Що відбудеться, якщо втратити… свої спогади?..» До цього питання мене підштовхнув один дуже особистий епізод з мого життя. Я був близький з акторкою Анні Жирардо, нас пов'язувала багаторічна дружба й багато спільних спогадів. Але наприкінці життя у неї виявилася хвороба Альцгеймера. Єдиним, кого вона іноді пізнавала, був я. Її настрої часто змінювалися. Іноді я міг зайти до неї, розкласти подарунки — і вона починала дякувати й радіти, як дитина. А кілька митей потому вона зненацька запитувала: «Хто ви і що ви тут робите?» Такі моменти назавжди залишилися в моїй пам'яті. Мені хотілося сміятися від радості, коли вона мене пізнавала, і плакати від розпачу, коли переді мною сиділа людина, яка втратила пам'ять. Ці емоції я й описав у своїй третій стрічці про «Чоловіка і жінку» — картині, яку я, звичайно ж, вважаю головною у своєму житті. Нинішній фільм ми зняли за 13 днів. Я знову написав дуже короткий сценарій, навіть ще коротший, ніж 50 років тому, близько 15 сторінок, і по ходу зйомок продовжував додавати деякі сцени. Як 50 років тому, так і зараз, у нас не було ніяких репетицій. Наша команда зустрілася у Нормандії і ми почали знімати першу сцену. Це була сцена у магазині з дітьми, тими самими, які були малюками у першому фільмі.

«Він і вона» про самотність в епоху соцмереж

Ця красива та глибока картина, повна тонкого гумору та заворожливого «поетичного неореалізму», ламає стереотипне уявлення про жанр романтичної комедії. Кінокритики вже охрестили її «Несплячими у Сіеттлі» по-парижськи». Торік стрічка здобула номінація на премію «Кришталевий глобус» за найкращого актора та найкращу акторку.

Про що кіно? Парижани Ремі та Мелані живуть життям сучасних одинаків, шукають знайомства у соціальних мережах, відвідують психотерапевтів, мешкають буквально через стіну, ходять в одні й ті самі крамниці та кафе, але не здогадуються про існування один одного. Скоро Ремі та Мелані все-таки зустрінуться і для них почнеться нове життя, у якому візьмуть безпосередню участь їхні терапевти…

У ролях: Франсуа Сівіль («Френк», «Мольєр», «Повернення в Бургундію», «Кохання з другого погляду», «Поклик вовка»), Ана Жирардо («Афера доктора Нока» «Мій шлях», «Повернення в Бургундію»).

Цікаві факти. Фільм зняв Седрік Клапиш — автор знаменитої трилогії про кохання «Іспанка» — «Красуні» — «Китайська головоломка», власник нагород престижних кінофестивалів, у тому числі Берлінале, «Сезара», Паризького, Сіетлського та багатьох інших кінофестивалів.

Про виникнення задуму фільму режисер розповідає:

— Я хотів написати портрет Парижа у наші дні. Я давно не знімав своє місто, яке сильно змінилося. Я хотів створити просту картину про двох самотніх людей в епоху соціальних медіа… Ми живемо у часи високої напруженості, депресії, ненависті й конфлікту. Я відчув, що у такий момент потрібно говорити про потребу кохання. Коли у світі все йде не так, чому залишається гостре бажання зустріти когось, ця «сила притягання»? Саме так мені спала на думку ідея описати довгу й часом хаотичну подорож, що веде до романтичної зустрічі… Цей фільм — як пісня Глорії Ласо, це «історія кохання», а якщо точніше, «історія прямо перед історією кохання». Вивчення того, що відбувається безпосередньо перед зустріччю двох людей. Моєю метою було описати той загадковий стан, у якому ми перебуваємо перед тим, як закохатися.

«Останнє життя Сімона» дивитися з підлітками

Головна особливість фантастичної мелодрами режисера Лео Кармана — у витончених вимірах. А ще — її, в першу чергу, варто дивитися з підліткам, бо це історія про переваги та недоліки суперсили у реальному житті.

Про що кіно? Сімону вісім років, він сирота. Його мрія — знайти люблячу родину, де його приймуть. Але Сімон не простий хлопчик, він має надприродні здібності — може прийняти вигляд будь-якої людини, до якої тільки доторкнеться. Коли його найкращий друг гине в аварії, Сімон вирішує зайняти його місце. Але з кожним роком йому все важче приховувати правду від нової родини, адже не так уже й радісно проживати чуже життя…

У ролях: Каміль Кларі, Бенджамін Вуазен («Літо ’85»), Мартін Карман.

Читайте також:

Кіноновинки, або Прем’єри яких серіалів можна подивитись найближчим часом?

Дім наче писанка. Як прикрасити оселю до Великодня, розповідає флористка

«Щоб сміливо натискати педалі» і забути про дідів баян. Історії переможців конкурсу гурту ТІК

«У мене все імпортне, тільки чоловік з Вапнярки». Крилаті фрази сатирика Олега Чорногуза

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.