Дружила з Кеннеді і колекціонувала дивні прізвища. Сьогодні у Вінниці – балет пам’яті Майї Плісецької

З 89 прожитих років, півстоліття Майя Плісецька віддала сцені. Її життєвий шлях був нескінченною боротьбою – із системою, із владою, з однодумністю.

Мужньо йдучи «проти течії», вона до останнього подиху зберегла свою незалежність, шарм і незмінну чарівність.

- Дам вам пораду, майбутні покоління. Мене послухайте. Не упокорюйтеся, до самого краю не упокорюйтеся. Навіть тоді – воюйте, відстрілюйтеся, у труби сурміть, у барабани бийте… До останньої миті боріться! Мої перемоги тільки на тому й трималися. Характер – це і є доля, - говорила Майя Плісецька.

Сьогодні о 19.00 на сцені Вінницького театру імені Садовського вперше у Вінниці пройде великий концерт «Браво, Майя», присвячений геніальній балерині.

Солісти Одеського національного театру опери і балету та зразкового ансамблю «Фуете» виконають легендарні балетні партії, що стали візитівками Майї Плісецької, з балетів «Кармен», «Раймонда», «Дон Кіхот», «Лебедине озеро».

Квитки, як повідомили організатори, ще є у наявності. Їх можна придбати у касі театру безпосередньо перед концертом.

А ми пропонуємо вам дізнатися маловідомі факти з життя Майї Плісецької – не тільки видатної танцівниці та хореографа світового рівня, а й надзвичайної жінки, чиє життя, мудрість та незламний дух по-справжньому надихають.

Хотіла бути акторкою

Майя Плісецька зізнавалася, що балет «не був пристрастю її життя». Вона хотіла стати акторкою, як і її мати. Однак після того, як батька Плісецької розстріляли, а мати відправили у табір для дружин зрадників батьківщини, 13-річну Майю удочерила тітка, солістка Большого театру, балерина Суламіф Мессерер. Вона відвела дівчинку на дитячу постановку «Червоної шапочки» і Майя так надихнулася, що вдома увесь час танцювала партії з постановки.

«Наша дівчинка!» - зрозуміла тітка й віддала її у хореографічне училище.

Заливала теплу воду у балетні туфлі

Перед кожним майстер-класом і виступом Майя заливала у п'ять балетних туфель теплу воду, щоб ступні міцніше сиділи.

А виходячи на сцену, найбільше боялася забути оглянути себе в дзеркалі, адже якщо очі й губи погано нафарбовані, то глядачі побачать «безбарвну міль», а не балерину.

Свого «Помираючого лебедя» піддивилася в зоопарку

Майя Плісецька розповідала, що «Помираючого лебедя», який став її візитною карткою, піддивилася у Московському зоопарку»:

- Кілька разів їздила туди з єдиною метою - підгледіти лебедину пластику, форму руху крил, посадку голови на вигині шиї. Один раз мені пощастило. Раптово чорний лебідь у декількох метрах від мене розправив крила на всю широчінь, підняв свою перетинчасту ногу-лапу і встав на іншій у класичний арабеск. Стояв він неправдоподібно довго. Пам'ятаю, захопилася - от це стійкість…

Була лівшею

Більшість справ Плісецька виконувала лівою рукою. Але при цьому вона була не стовідсотковою лівшею, писала Майя Михайлівна все-таки правою.

Катрін Деньов, Ів Сен Лоран і Майя Плісецька

Колекціонувала дивні прізвища

Майя Плісецька була людиною творчою, а тому й хобі обрала собі відповідне. Вона збирала дивні курйозні прізвища. Знайшовши «черговий шедевр» у газеті чи журналі, балерина вирізала його і гордо поповнювала свою колекцію. От кілька знайдених нею перлин: Негодніков, Потаскушкін, Дамочкін-Візжачих. 

Обожнювала футбол

Плісецька була жагучою футбольною уболівальницею. Живучи в Мюнхені, з чоловіком не пропускала жодного футбольного матчу. Ходила на стадіон навіть частіше, ніж у театри. Говорила: «Любов однобічна», і захоплювалася: «Футболісти — сучасні гладіатори».

У цьому було щось від її прабаби — та обожнювала ходити в суди, майже завжди вболівала за відповідачів і навіть пригощала їх пиріжками. Інших азартних видовищ тоді в литовській дореволюційній провінції не було.

При зрості 167 см вага Майї Плісецької була від 49 до 58 кг

Понад усе любила оселедець і хліб з маслом

Майя все життя залишалася худою. На запитання про дієту говорила: «Треба менше їсти!»

Але вибір продуктів, які складали її раціон, шокував би сучасних аматорок худнути. Плісецька виключала з їжі м'ясо, яйця, пасльонові, молочні продукти, але спокійно їла борошняне і жирний оселедець, який просто обожнювала!

- Я більше люблю пиво із сосисками, ніж солодке, - зізнавалась балерина. - А взагалі, люди не придумали нічого смачнішого за звичайний хліб з маслом.

Любила живильні креми, пасьянс і страждала безсонням

Балерина любила живильні креми. Вона густо наносила їх на обличчя, а потім сідала на кухні й розкладала пасьянси. Часто подібні посиденьки тривали до глибокої ночі, адже артистка все життя страждала безсонням. Заснути їй допомагало тільки снодійне. 

Була головною модницею свого часу

Майя Михайлівна завжди одягалася стильно. Незважаючи на те, що в радянські часи дістати гарну річ було непросто, а за кордон балерину довгий час не пускали, її вбрання ніколи не залишалися непоміченими.

На одному з офіційних прийомів Микита Хрущов з докором сказав балерині: «Ви занадто красиво одягнені. Багато живете?».

Плісецька відмовчалася, не ставши розповідати, що довгий час сукні втридорога викуповувала у звичайної спекулянтки Клари. 

- У питання шуби-максі я була у Москві Христофором Колумбом, - розповідала Плісецька.

У 1966 році вона привезла каракулеву чорну шубу у підлогу. Цю річ їй подарувала художниця Надя Леже. Коли балерина вийшла в обновці на вулицю, перша ж жінка, яка їй зустрілася, перехрестилася й назвала балерину грішницею.

Муза кутюр'є

Довгі роки її пов'язувала дружба зі знаменитим французьким кутюр'є П’єром Карденом, який створював костюми і вбрання для неї протягом 30 років.

- У моделях суконь — та ж краса, що на середньовічних картинах, де зображені мадонни у розкішних одягах, — захоплювалася балерина.

Вперше Карден побачив Плісецьку у образі Кармен. Вона настільки вразила його уяву, що він надихнувся до кінця своїх днів нею як божеством. Карден безкоштовно шив для Майї Михайлівни костюми до її балетів «Анна Кареніна», «Чайка», «Дама із собачкою». Але імені маестро довгий час не було на афіші Большого театру. Міністерство культури заборонило дирекції, перераховуючи авторів, ставити прізвище іноземця.

Через це Плісецька дуже сильно переживала - їй у який раз було ніяково за Радянський Союз.

Дружила з Кеннеді

Майю Михайлівну пов'язували дружні стосунки з Робертом Кеннеді. Вони познайомилися під час другого американського туру Плісецької.

Політик не приховував своєї симпатії до балерини й часто вітав її з днем народження, який був у них у один день. Найпершим презентом від нього став золотий браслет із двома інкрустованими брелоками. На одному був зображений Скорпіон - спільний знак зодіаку Плісецької і Кеннеді, на іншому - Святий Архангел Михаїл.   

Книгу мемуарів присвятила чоловіку

Майя завжди мала рідкісний дар: ледь з'явившись на сцені і не зробивши ще жодного руху, вона приковувала до себе увагу, заворожуючи глядачів своєю присутністю, особливою внутрішньою магією.

Неповторність великої балерини виявилася і у її книзі мемуарів «Я, Майя Плісецька...» (1994), яка викликала колосальний інтерес.

Цю книгу прима присвятила своєму чоловікові – музиканту і композитору Родіону Щедріну.

Їх познайомила Ліля Брік, муза й кохана поета Володимира Маяковського. У першу їх зустріч Щедрін прийшов до Майї на репетицію. Балерина згадувала, що зустріла його в еластичному облягаю чому трико, чим остаточно скорила композитора.

- Старикашка Фрейд переміг, – влучно відмітила балерина.

Родіон у той же вечір запросив її кататися по Москві...

Помаду зберігала в кишені чоловіка

Плісецька вважала, що Щедрін продовжив її творчу біографію майже на чверть століття.

Композитор писав для неї музику до нових балетів – «Анна Кареніна», «Чайка», «Дама із собачкою».  У 1980-х роках вони часто виїжджали за кордон, працювали у Нью-Йорку, Римі, Мадриді, Парижі. Балерина навіть зберігала свою помаду у кишені піджака чоловіка, тому що сама все губила, а чоловік постійно був поруч із нею.

Разом вони прожили у шлюбі 57 років. Незважаючи на сильну симпатію один до одного, на самому початку стосунків пара у ЗАГС не поспішала. Ідея розписатися прийшла балерині. Майя Михайлівна вважала, що зі штампом у паспорті в неї буде більше шансів виїхати на гастролі за кордон і за нею нарешті перестане стежити влада. До того ж сама міністр культури Фурцева не раз натякала артистці про необхідність зв'язати себе вузами шлюбу.

Під час гастролей, які часто могли розтягтися на кілька місяців, Щедрін і Плісецька постійно писали один одному листи й зідзвонювались. Коли Майя Михайлівна вперше виїхала із трупою Большого театру в Америку на 73 дні, Родіон Костянтинович повісив над телефоном табличку із сімдесяти трьох чисел. Щодня, поговоривши із дружиною, він викреслював одну цифру. Про це Плісецькій розповідала їхня домробітниця Катя. Ці ніжні почуття пара пронесла через усе своє життя.

Неправильна балерина

Доросла Плісецька завжди була трохи неправильною. Критикувала моду вчити балету з дошкільного віку: до 40 років будуть вбиті всі суглоби (сама танцювала до самої смерті у віці досить похилому за загальними мірками). Критикувала репетиції «до упаду», вважаючи їх скоріше позерством, небезпечним, знову ж, для суглобів, і гаряче сперечалася з начальством, яке від неї таких репетицій вимагало.

На сцені не любила повторів і якщо могла щось змінити, не заважаючи роботі інших — міняла, якщо не щоразу, то часто. Могла вийти на сцену то так, то - інакше. Режисерам доводилося упокорюватися.

Плісецька з мамою й татом

До останніх днів не могла пробачити радянську систему, яка зруйнувала її родину

Рахунки до радянської влади у неї з'явилися ще в дитинстві. У 1937 році заарештували її батька Михайла Еммануїловича, керівника радянської вугільної концесії на норвезькому острові Шпіцберген. Його розстріляли нібито «за шпигунство і шкоду», а у 1956 році…виправдали.

Слідом за батьком навесні 1938 року «як соціально небезпечний елемент» вислали у Казахстан і матір – актрису німого кіно Рахіль Мессерер разом з немовлям – молодшим сином Азарієм.

13-річній Майї дала притулок у себе рідна сестра матері Суламіф. Щоб племінницю не відправили в дитбудинок, вона її удочерила. А ще одного брата, Олександра, взяв у родину дядько Асаф.

На щастя, Рахіль Мессерер не загинула у таборах, їй вдалося зберегти й дитину. Більше того, вже на початку 1941 року, завдяки турботам орденоносної сестри Суламіфи, «мама Ра», як її називали в родині, повернулася у Москву. Вона прожила 90 років, стала свідком творчих удач своїх синів і пишалася видатним талантом прославленої дочки.

Але, як свідчив двоюрідний брат Майї Азарій Еммануїлович Мессерер, на все життя «зненавиділа сталінщину й прищепила цю ненависть і Майї, і своїм синам, і нам, близькій рідні».

Таку безкомпромісну позицію все життя займала і Майя Плисецкая, яка говорила:

- Нехай знають, я нічого не забула і нічого не пробачила.

Називали шпигункою

При Хрущові почалися поїздки радянських артистів за кордон. У 1956 році, коли балет Большого театру зібрався у Лондон, виявилося, що прима Плісецька — «невиїзна»…

Пізніше стало відомо: Іван Сєров (голова КДБ у 1954-1958 роках) назвав її агентом англійської контррозвідки. Тому, мовляв, її випускати не можна ні в якому разі.

А вся справа була у тому, що в цей час Плісецька познайомилася й кілька разів зустрічалася із Джоном Морганом, другим секретарем англійського посольства у Москві. Для чекістів це стало сигналом: або Плісецька залишиться в Англії й попросить політичного притулку, або вона шпигунка, нова Мата Харрі. За нею 24 години на добу почала слідкувати машина КДБ.

«Шпигунське» досьє Плісецької поповнювалося неодноразово. Про це знала й вона сама. Можливо, там були не тільки доноси заздрісників і недоброзичливців, але й повідомлення її кращої подруги Лілі Брік, у якої не раз бувала балерина протягом багатьох років.

«Муза Маяковського», довго жила з розмахом, із шиком витрачаючи частину спадщини поета, яка їй дісталася. Але Хрущов прикрив цей банкет. Ліля утримувала модний салон, де збиралася обрана публіка — поети, артисти, художники й …чекісти. Дуже багато з них пізніше попадали на Лубянку й більше не поверталися. Є припущення, що Ліля, яка мала посвідчення співробітника КДБ, не обходила особливою увагою і приму-балерину Большого театру. У всякому разі, стосунки пари Плісецька – Щедрін і Лілі Брік раптово припинилися з невідомих причин, а потім Брік покінчила із собою у віці 86 років у 1978 році.

З Большого не пішла, а звільнили

Мало хто знає, що Плісецька не сама пішла з Большого театру із прицілом потихеньку переїхати на захід — її звільнили по досягненню 65 років. Майю звільнення скривдило. Після розпаду СРСР вона віддала перевагу литовському громадянству і взагалі до Москви дуже охолола.

Померла у неповні дев'яносто років у Німеччині, де жила свої останні роки. Померла від серцевого нападу під час підготовки до свого ювілейного виступу. Все ще танцівницею.

Золоті цитати Майї Плісецької

«А що людині треба? Про інших не знаю. А про себе скажу. Не хочу бути рабинею. Не хочу, щоб невідомі мені люди долю мою вирішували. Нашийника не хочу на шиї. Клітки, нехай навіть платинової, не хочу».

«Люди не діляться на класи, раси, державні системи. Люди діляться на поганих і хороших. Тільки так. Хороші завжди виключення, подарунок небес».

«У мистецтві не важливо «що». Найважливіше – «як». Потрібно, щоб дійшло до кожного, щоб торкнулося душі. Тоді це справжнє, інакше ніяк».

«Все життя люблю нове. Все життя дивлюся в майбутнє. Мені завжди це цікаво!»

«Не люблю суєти. Ні на сцені, ні у житті… Зайві слова теж не потрібні».

«Я ніколи не любила тренуватися й репетирувати. Думаю, що у підсумку це і продовжило мою сценічну кар'єру: у мене були незмучені ноги».

«Для мене у світі моди все починається і закінчується П’єром Карденом. Це еталон смаку, фантазії, краси… Він ніколи не застаріє».

«Чоловікам завжди подобалися гарні фігури. Я не думаю, що балерини скоряли їх своїм розумом».

 «Якщо нічого не робити, просто лежати на дивані, то ніякої форми й не буде… Людина «роз'їжджається» по сторонах, облінюється».

«Від зморшок нікуди не подітися… Але дід чи бабуся, що молодяться – це смішно… Знаєте, є старий сад і новий сад. Але доглянутий він чи ні – це вже зовсім інша справа. Те ж саме з обличчям людини: завжди видно – доглянуте воно чи запущене».

«Я вам скажу без хвастощів: мені немає чому заздрити. Господь дав мені здібності й непогані дані, у Большому театрі я перетанцювала безліч балетів, у мене, схоже, світова слава. І головне — у мене прекрасний чоловік, чого ж мені ще бажати?»

Майя Плісецька з Юрієм Гагаріним

Майя Плісецька з Сергієм Лифарем і Коко Шанель

Майя Плісецька і П’єр Карден

З чоловіком Родіоном Щедріним

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.