Замовник немирівського убивства втік у Росію. Карають крайнього

Конвоїр Олександр Лановий (36): "Мене зробили крайнім, але я звільнятись не буду. Спочатку відвоюю, а потім подивлюся в очі тим людям, які не відповідають за свої слова і дії"

Виїхав за кордон 59-річний пенсіонер Володимир Кульчицький, якого мали судити за замовлення вбивства лікаря заводу «Nemiroff» 48-річного Сергія Вакарова, що на виборах президента очолював штаб Порошенка. Кілера, який за 1200 доларів застрелив людину з обрізу серед білого дня в його машині, затримали за гарячими слідами. Він під вартою. А замовника взяли на кладовищі, під час похорону, але до кінця розслідування не вберегли.

Як так сталося, знає працівник конвойної служби міліції Олександр Лановий, бо його зробили крайнім в історії втечі. Якраз сьогодні починається суд, де адвокат Віталій Корпало планує доводити, що винні значно вищі за посадами люди.

- Мене від роботи не відсторонили, - розказує Олександр Лановий, який продовжує супроводжувати арештантів, хоча й сам під запобіжним заходом.

На прохання показати електронний браслет, конвоїр під домашнім арештом каже - немає такого. Не кожному підслідному чіпляють цю дефіцитну річ.  

Передувало втечі
П’ятого листопада Олександр Лановий, як начальник конвою, возив Володимира Кульчицького в Тульчинський райсуд. У Немирові не могли зібрати колегію суддів, тому слухання проводять в сусідньому райцентрі. Того дня підозрюваному вкотре вирішували міру запобіжного заходу.

Що цю людину затримали на похороні Сергія Вакарова, RIA писала тут - Вбивство голови виборчого штабу Порошенка замовив вітчим його дружини. Мотив злочину - неприязні стосунки на грунті родинних зв’язків.

Продовження історії залишалося за кадром. Нікому розголосу досі не потрібно було. Тепер, коли в суд передали справу конвоїра Ланового, багато чого з’ясувалося.

Наприклад, що слідча клопотала в суді про зміну Кульчицькому арешту на альтернативну міру запобіжного заходу – утримання в обласній психіатричній лікарні №2. Він - інвалід, стояв на обліку в невролога і лікувався раніше в лікарні імені Ющенка. А перше відділення психлікарні під Вінницею – закрите. Суд погодився, що перебування в ньому унеможливлює ризики. Вплив на свідків, втечу тощо.

У психлікарню помістили підозрюваного в злочині, який карається довічним ув’язненням, щоб провести судово-психіатричну експертизу. Так пояснили тепер у міліції. Але людина там була аж чотири місяці. Слідча ще двічі клопотала, щоб продовжити тримання там. Тільки в листопаді прокурор попросив відправити арештанта в СІЗО. Суд ухвалив це, але… етапування не відбулося.  

- Коли на суді Кульчицькому змінили запобіжний захід, я зателефонував до старшого лейтенанта Скворцова спитати, що мені робити, - каже Олександр Лановий. - Він сказав завезти його назад у лікарню. Я так і зробив. Про це написав рапорт і отримав відмітку в дорожньому журналі, що претензій до мене немає.

Чому конвой не здав арештанта в СІЗО? Не прийняли без особової справи. В лікарні ж в кінці дня було нікому зібрати документи. Та й у наказі на конвоювання, який отримав Лановий, написано – доставити в суд і назад, в лікарню.

Втрясти бюрократичні моменти між собою лікарня і керівництво конвойної роти, як каже адвокат, мали і могли наступного дня. Строк тримання в лікарні Кульчицького спливав шостого листопада. До цього процесу Лановий вже нічого не мав. Працював за іншими нарядами.

Паперова тяганина  
- Коли строки горять – це критична ситуація. Кидають усе і цим займаються. А тут усі вдарилися в бюрократичні стосунки, які й призвели до того, що людина втекла, і шансів, що повернеться, немає, - говорить Віталій Корпало. – Потім цікавими чином керівник, якому Лановий залишив рапорт і ухвалу суду, сказав: “У мене їх немає, бо по канцелярії не передавав”. Насправді він сховав документи. Якби Лановий їх не залишив, його б не звільнили з чергового.

Заввідділення психлікарні по телефону в керівництва конвойної роти вимагала, щоб забрали людину в слідчий ізолятор. Наголошувала про закінчення строків тримання. Із неї натомість вимагали письмову заявку.

- Кинула медична установа заявку про конвоювання не по факсу, а по пошті, і вона прийшла 10 числа, - говорить Віталій Корпало. – Коли приїхали конвоїри в лікарню, їм сказали, що людину випустили просто на вулицю. Сьомого числа вивели з відділення під охороною, потисли руку і попрощалися. А він: «дякую», сів на потяг і поїхав у Росію.

Як сказала прес-офіцер обласної міліції Анна Олійник, втікач зараз у розшуку Інтерполу. За оперативними даними, він справді виїхав у Росію. Звідти навряд чи видадуть Україні будь-кого.



- Він не втік, - говорить адвокат Кульчицького Іван Бездітний. - Його фактично вигнали з лікарні, яка має обмежені вимоги до пресування осіб. Це те саме СІЗО. Відкрили двері і сказали: „Іди, бо за тобою ніхто не приїжджає”. І він пішов. Хати в нього немає. Через що ж конфлікт виник? Через те, що той зять з його нерідною дочкою відібрали в нього будинок. Якщо немає, де жити, то куди він мав дітися? На вулиці ночувати? А в Росії є якісь родичі, і він собі туди поїхав. Якщо не спрацювала система, це не значить, що хтось має бути обмежений у своїх правах. Всі вільні люди. Кожен, хто що хотів по справі, те й отримав.  

Тим часом Олександру Лановому «світить» від трьох до восьми років за невиконання судового рішення.

- У рамках кримінального провадження перевірялися й інші працівники роти конвойної служби міліції, лікарі, однак достатніх даних щодо їх винуватості не встановили, - каже начальник відділу прокуратури області Володимир Карнарук і про відповідальність Ланового додає: - Ухала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. І начальник конвою зобов'язаний уміло й твердо керувати діями конвою й своєчасно доставляти конвойованих до місця призначення. Маючи значний досвід роботи, Лановий знав, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Було міліцейське службове розслідування   
Після втечі замовника вбивства міліція проводила службове розслідування. І за його результатами звільнили командира конвойної роти, кільком підлеглим винесли догани та попередження про неповну посадову невідповідність. Крім того, вказали керівникам обласної міліції на недостатній контроль.

- За порушення службової інструкції Лановому оголосили про неповну посадову відповідність. Крім того, прокуратура в його діях побачила склад кримінального правопорушення, - говорить Анна Олійник. - Це не залежало від нашого розслідування. Притягнення до дисциплінарної відповідальності не виключає кримінальної.

Адвокат Ланового називає згубною практикою – карати за одне порушення людину двічі. Він у суді буде доводити, що це керівники його підзахисного, судді, прокуратура й лікарня «допомогли» втечі злочинця, а не прапорщик без права на самодіяльність.

- Надіємося на справедливе судове рішення. А зараз бачимо тільки бажання бігом знайти крайнього, - каже він. - Ситуація ж - надзвичайна. Розслідування немирівського вбивства на контролі в генпрокуратурі, тому треба було показати, що всі покарані. Але ж якби це були реально люди, які дали змогу злочинцю ходити на свободі! Намагаються покарати найслабшу ланку ланцюжка. Людину, яка виконувала функцію кур’єра – доставити з точки А в точку Б, і ніяких рішень приймати була не в змозі.

- Він 15 років працював зранку до смеркання, вдома повно нагород, бо віддається повністю роботі, тай вчиться в академії. І отака вдячність, - говорить дружина конвоїра Ірина.
- Мене зробили крайнім, але я звільнятись не буду. Спочатку відвоюю, а потім подивлюся в очі тим людям, які не відповідають за свої слова і дії, - каже Олександр Лановий (36)

«Чого злочинця направили в дурдом? Його ховали тут!»
Завідувачка відділення, звідки пішов Володимир Кульчицький, не захотіли будь-що пояснювати ні міліції, ні пресі. А лікар-ординатор того ж відділення примусового лікування психічно хворих, що скоїли суспільно-небезпечні дії, Михайло Сокур говорив з журналістом.

- Скажіть, злочинець може утримуватися в сумашедшому домі? Здорова людина-злочинець? Згідно з Законом України про психіатричну допомогу, це заборонено – стаття третя! Ніяких психічних розладів у нього не було! - сказав Михайло  Сокур. - Літом минулого року комісія судово-психіатричної експертизи визначила, що він не страждає на жодне із психічних захворювань. Чого суд не прийняв рішення, щоб його забрати одразу в «капезе», а в сумашедший дом направили? Ховали його тут? Возили з суду в суд, а потім знов привезли сюди. На якій підставі ми мали його утримувати? Нема в статуті лікарні, ні слова, ні півслова про це. В будь-якій лікарні не можна утримувати людей, то чого в сумашедшому домі можна? То прокурор киває на суддю, то суддя на прокурора, то на конвойну службу. Всі невинні. Сумашеший дом - винен.

- То ця людина симулянт? - питаємо в лікаря.

- Не симулянт. Він інвалід, але не по психічному захворюванню. У нього інсульт був. Неправильно було з самого початку прийняте рішення про поміщення його сюди не на лікування.

- А відділення у вас не під вартою хіба?

- Під вартою, це коли стоїть коло палати часовий. А в нас охороняють тільки периметр, відповідають за те, хто заходить, хто виходить. Вони ж писали в своїх рішеннях «помістити під варту». А де ж та варта? Варти немає! Ми не раз слали листи прокурору, щоб забрали його від нас. Прокуратура: добре-добре. Але зараз вони зрозуміли це все і сказали: більше ми до вас таких людей посилати не будемо. Дійшло! Хай вибачають тепер. Хай ловлять його. Кожен повинен займатися своєю справою.
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.