Вінничанку в Києві обчистила «вокзальна мафія». Вона сфотографувала крадіїв

Гостювала за кордоном, а щойно повернулася додому – втрапила в кримінальну історію. Про те, як втратила сумки у Києві і шукала їх по вокзалу разом з поліцією, розказала вінничанка Людмила Паламарчук. Жінка відмовилася від кримінального провадження, щоб не залишати свої речі як речові докази. Зате вона сфотографувала крадіїв. Хоче показати іншим, хто працює в столиці у схемі «вокзальної мафії».

– Сьогодні я – завтра хтось інший. Якщо цьому не поставити крапку, то така схема на київському вокзалі буде працювати постійно, – говорить Людмила Паламарчук.

Вона їхала від Борисполя до Києва Скайбасом. У дорозі заснула, коли прокинулася – світло у салоні горіло й людей уже не було.

– Я кинулась до водія забрати свій багаж, а він: «Багаж уже всі позабирали…», – розказує вінничанка.

Жінка нагадала водію, які речі у неї були – великий чемодан і червона сумка, запаковані в аеропорту. Він згадав, що такі речі ставив у багажне відділення під час посадки. Чому їх тепер немає, тільки розвів руками.

– Може, хтось помилково забрав, – сказав водій. – Вибачте, але мені треба їхати. У мене рейс…

Та вінничанка не відпустила. Заявила, що це його вина, що сумки віддав чужому, і змусила разом з нею бігати по вокзалу у пошуках.

Хтось із людей, яких питали про велику червону сумку, підказав, що бачив із такою чоловіка у білій куртці. Добігли до поліцейських, які патрулювали у вокзалі. Розказали, що сталося. «Копи» передали інформацію по рації і розосередилися шукати по території.

– Поліцейські не взяли моїх даних, нічого. Водій знову почав казати, що у нього рейс. Я його потягла у поліцейське відділення, що у вокзалі, – говорить Людмила. – Я думала, там подивляться камери спостереження, і знайдуть речі, поки їх ще не винесли за територію. Але співробітник мені замість моніторів показав обшарпану кімнатку, де стоїть тільки телефон з кучерявим дротом. Я шокована була, що в поліцейському відділення на вокзалі столиці України немає камер.

– Я шокована була, що в поліцейському відділення на вокзалі столиці України немає камер! – говорить Людмила Паламарчук (40)

Людмила змусила поліцейського ворушитися, замість документувати злочин (він хотів її посадити писати пояснення). Вивела його з кабінету на вокзал, щоб шукав крадіїв. Він тільки записав контакти водія, бо його відпустили працювати далі (водій згадав, що у метушні залишив відкритим автобус).

– Коли ми зі співробітником ходили по вокзалу, йому по рації передали, що знайшли якісь речі. Ми пішли дивитися, чи мої, – говорить вінничанка.

На крайній платформі, на місці, яке пасажири облюбували під безкоштовний туалет, Людмила знайшла розірваними чемодан і сумку.

– У мене всі речі були в пакетиках, то ці пакетики порозривали і все валялося у цьому бруді й смороді, – кривиться, коли згадує, жінка. – Я перевірила одразу чи документи є. Побачила, що вкрали парфуми, терабайтник до комп’ютера, флешку і пакет з подарунками, який я везли на прохання подруги її батькові. Далі ми чекали слідчо-оперативну групу.

У цей час потяг, на який Людмила мала куплені заздалегідь квитки, поїхав. За кілька хвилин до цього поліцейські питали, чи не хоче потерпіла все забрати і їхати. Жінка наполягала, що писатиме заяву про злочин, і вимагала знайти решту речей і самих крадіїв.

– Потім по рації сказали, що знайшли пакет в інтернет-кафе, – говорить вінничанка. – Згодом я переконалася, що то подарунки, які я мала доставити. Точніше те, що від них залишилось. Пом’яті цукерки, соки та інші продукти…

Ще одне повідомлення – і жінка знає, що спіймали її крадіїв і що на вокзалі дійсно працюють камери спостереження. По камерах чи то патрульні, чи то охорона вокзалу побачили, хто скоїв злочин, коли і як.

– Виявилося, що це зробили вантажники вокзалу, – розказує Людмила. – Ті, що працюють нелегально, за 100 гривень підносять людям багажі. І тут мені кажуть: «Ви знаєте, цією справою ніхто займатися не буде, це якщо ви «забашляєте» слідчому, то він щось робитиме… взагалі, якщо й відкриють провадження, то цим вантажникам нічого не буде… то може, ви заберете речі і поїдете?»

– Як так? У нашій країні нічого не буде тому, хто краде!? Я почала обурюватися, – продовжує Людмила. – А потім зрозуміла, що у Києві на вокзалі діє схема, де всі прикривають один одного. Така собі вокзальна мафія. При мені відкрито говорили, що ці вантажники крадуть постійно, і намагалися мене відговорити писати заяву. Я до останнього пручалася, але мені пояснили, що вилучать мої речі, як речові докази. Цим мене і взяли. Я хотіла повернути своє і подарунки, які мене просили передати.    

Поліція допомагала нести сумки, коли їх знайшли. Щоб речі не вилучили, як речові докази, жінка вирішила не писала заяву про злочин


 

Людмилу привели у відділення за територією вокзалу та вивели до неї на вулицю затриманих крадіїв. Старший (той самий чоловік у білій куртці) вибачався. «Ну, випив, з ким не буває, прастітє». Жінка затребувала у нього, щоб віддав терабайтник і флешку.

– «Зараз, мінуточку» і він забіг за вагон і виніс флешку. Перед цим поліція мені сказала: «ми його обшукали, при ньому нічого немає», – говорить Людмила. – Терабайтник вони сховали на вокзалі. Тобто розкидали усі цінні речі по різних місцях.

Вантажники Борис і його молодий спільник. Вінничанка сфотографувала чоловіків, які розпотрошили її багаж, щоб попередити інших про нечистих на руку вантажників
 

Аби жінка не писала заяву про злочин, домовилися: крадії дають їй гроші на нові квитки додому. У одного було 200 гривень, другий привів якогось чоловіка, і той додав ще 300.

– Мені цих грошей якраз впритул вистачило – заплатити за камеру схову, за офіційного (!) вантажника і за квитки додому, – говорить Людмила. – І ще на картку вони мені мали кинути 500 гривень до восьми вечора наступного дня. Поліцейські сказали, щоб я дзвонила, якщо не скинуть. Пообіцяли їм не признатися, що я написала відмову. Гроші, звісно, я не отримала.  

Людмила при журналістці зателефонувала «копу», який затримав крадіїв. Він переадресував вінничанку на працівника Нацполіції, який переконував жінку укласти мирову.

– А, ви у відпустці зараз… І вже навіть не працюєте на вокзалі… – говорить з «копом» Людмила.

– Ми – патрульна поліція, і ми все зробили, щоб розкрити злочин, а щодо компенсації, то ви не з нами домовлялися, – говорить поліцейський жінці. – Якщо я буду вимагати тепер з когось, то можна пришити мені злочин… По можливості, якщо буду бачити тих оперативників, передам вашу інформацію. Вибачте…

Дзвонимо також водію Скайбаса. Він не забув Людмилу й нібито радий, що її речі знайшли. Чоловік не бачив у обличчя крадіїв-вантажників, бо пішов раніше, ніж їх спіймали. Але говорить про них зі знанням діла:

- Тих двох, що робили вантажниками, я не бачив. Із того часу ні разу їх не зустрічав…

- Тут вина водія, - впевнена Людмила Паламарчук. - Він приймає багаж і має перевіряти, чи всі пасажири вийшли, перш ніж видавати речі. Думаю, водій був у змові з тими вантажниками. Я сиділа на самому останньому місці, верхньому, світло горіло, він не міг не побачити, що я сплю.

Читайте також: 

Як вберегти чемодан у дорозі від краджіки та плутанини . Страховка туриста
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google