Секс або смерть

Замість того щоб працювати офіціанткою в одному з приміських ресторанів Ірині (ім’я змінено – авт.) запропонували інше. Задовольняти не гастрономічні, а еротичні забаганки клієнтів.
Роботодавці наводили такі аргументи, від яких вона просто не могла відмовитись.
У випадку, якщо вона виявиться не згідливою, під загрозою опиниться не лише її здоров’я та життя, а й здоров’я її рідних...
За словами президента громадської організації „Прогресивні жінки” Наталії Козлової, різниця між проституцією та сексуальним рабством полягає саме в тому, що проститутки займаються продажем свого тіла добровільно і мають хоча б якусь можливість піти від свого сутенера. Рабині цього не можуть.
Та й думка про те, що в сексуальне рабство можна потрапити лише за кордоном, хибна.
Обмежень немає
Потрапити у секрабство може кожен, і це не обов’язково має бути жінка. Жертвами торговців живими секс-іграшками, стають і чоловіки. Хоча, звичайно, їх основною ціллю є жінки. Будь-якого віку, будь-якої зовнішності... За словами пані Козлової, серед жінок, які зверталися до них за допомогою, були і 18-річні студентки, і 50-річні матері сімейств. Кожна з них потрапила у пастку з єдиної причини - хотіла заробити.
- Багато жінок, яким вдалося вирватися з полону, мовчать до останнього стосовно того, що з ними трапилось, - каже Наталія Козлова. – І про те, що жінка була у рабстві, не здогадуються навіть її найближчі люди. Це дуже велика травма для жінки.
Замість кохання - пастка
За словами психолога міського центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді Ірини Ковильної, методів вербування жінок у рабство з кожним днем стає все більше.
- Раніше було достатньо відкрити будь-яку газету з оголошеннями та переглянути ті, де пропонується робота, - каже вона, - і одразу можна було помітити кілька оголошень, зацікавленість якими загрожує рабством.
Сьогодні, як запевняє пані Ковиліна, у рекритунговій справі все більш популярним стає Інтернет.
- Досить часто серед тих, хто потрапив у небезпеку, - жінки, які поїхали за кордон за шлюбним оголошенням в Інтернеті, - каже психолог. – Вони реагують на гарні, сповнені емоцій листи, їдуть до своїх суджених, а насправді, крім рабства, там їх нічого не чекає.
Візьміть мене у рабство
Аби перевірити принаймні один із каналів такого рекрутингу, журналістка спеціально створила сторінку на одному із сайтів знайомств. Уже на другий день на ній з’явилося повідомлення з пропозицією роботи за кордоном.
Чолов’яга, якому згідно з інформацією на його персональній сторінці, було 42 роки і звали Андрій, розповів, що він набирає групу дівчат для того, аби ті працювали в одному з нічних клубів Греції (не подумайте нічого поганого) офіціантками чи танцівницями. Навіть той аргумент, що дівчина не володіє не те що грецькою, а й англійською мовою, потенційного роботодавця не засмутив. Мовляв, там і розмовляти багато не потрібно, а згодом мову можна буде й вивчити. Андрій виявився настільки поступливим, що навіть погодився сам узятися за оформлення всіх необхідних документів, у тому числі й закордонного паспорта. Однак перед початком процедури оформлення документів необхідно пройти невеличку співбесіду.
- Просто зустрітися, поговорити про життя, нічого серйозного, - зазначав Андрій.
Проте на цю „співбесіду” потрібно було приїхати до портового міста Одеси...
Інша пропозиція була набагато романтичнішою.
Чоловіку, що зробив її, як зазначалося в анкеті, 36 років, звуть його Юрій, він мешкає у Нью-Йорку, але у справах досить часто буває у Москві. Саме туди він і пропонував приїхати (звичайно, всі витрати, пов’язані з дорогою, він бере на себе), аби разом відпочити. На питання, чому такий солідний чоловік запрошує на відпочинок зовсім невідому йому дівчинку аж із Вінниці, відповів, що та дівчинка йому до смаку припала. І він навіть підозрює, що вона його доля, друга половинка...
Була і ще одна пропозиція - від жінки. На її сторінці зазначене ім’я - Олена, 27 років. Дівчина шукала напарниць для поїздки на роботу за кордон, щоб там працювати у барі офіціантками чи прибиральницями. Крім того, як зазначила дівчина, заморочуватися питанням документів не варто. Її знайомий за кордоном, який і чекає нас, усе вирішить...
Необхідно перевірити
- Оформляючи документи для виїзду на роботу за кордон, варто пам’ятати, що легально влаштуватися працювати можна лише по робочій візі, - каже Наталія Козлова. – А оформити її потрібно особисто тій людині, що зібралась за кордон. Третім особам її не видають.
Крім того, за словами Ірини Ковиліної, тривожним сигналом має стати необов’язковість знання мови тієї країни, до якої людина зібралася їхати.
Якщо ж рішення їхати за кордон на заробітки остаточне, варто обов’язково перевірити, чи має фірма-посередник відповідну ліцензію Міністерства праці України.
- На моєму досвіді був випадок, коли дівчина, яка збиралася на роботу за кордон, звернулась до нашої служби за консультацією. У неї виникли сумніви щодо фірми, яка займалася її працевлаштуванням - розповідає Ірина Ковиліна. - Ми звернулися до правоохоронців, і виявилося, що фірма дійсно права надавати подібні послуги не має.
У цьому році до „прогресивних жінок” за психологічною допомогою звернулися шестеро вінничанок, яким вдалося вирватись із секс-рабства. У середньому їх кількість за рік коливається від шести до 10. Як зазначає пані Козлова, ця цифра значно менша за реальну. Адже це лише ті, хто наважився розповісти про те що їм довелось пережити. Більшість же віддає перевагу мовчанню.
За словами начальника відділу боротьби із злочинами пов’язаними з торгівлею людьми та незаконною міграцією УМВС області Миколи Байзана в цьому році не було зафіксовано випадків потрапляння вінничанок до сексуального рабства. А ось минулого, 2007 з полону звільнили шістьох жительок Вінниччини. Чотирьох з них продали у рабство до Греції. Одну ж дівчину повезли не так далеко. Зловмисники продали її до Хмельницької області.
Втечі бувають різні
Проте вирватись з такого полону все ж таки можна. Як розповідає Наталія Козлова бували навіть такі випадки, коли хазяйка борделю сама відпускала дівчат. Щоправда ставила умову, на свободі колишня рабиня буде постачати їй нових дівчат. Але здебільшого рабині отримували свободу в результаті облав місцевої поліції. Але іноді трапляються зовсім незвичайні випадки. Жінокам вдається випросити у клієнта мобільний телефон аби зателефонувати додому та попросити про допомогу, або ж самі клієнти беруться за їх порятунок.
Довідка: Безкоштовна гаряча лінія допомоги жінкам що потрапили у сексуальне рабство 66-20-65

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.