Скромна чарівність вінницьких назв

>Каліча
Це була невелика річка, що протікала територією історичного центру Вінниці, права притока Південного Бугу. В теперішній час повністю прибрана в труби під землю.
Сучасне значення слова Каліча — неофіційна назва частини міста в районі центрального універмагу, на згадку про єврейський ринок, що раніше містився тут. За іншою версією, назва походить від багатьох калік, що просили милостиню на базарі.
Початок Каліча брала від сучасної площі Гагаріна. Там, живлена могутньою підземною річкою (витік якої, у свою чергу, був десь на сучасній вулиці Максимовича), чистісінька, природним чином відфільтрована вода утворювала невелике озерце. Через болотисті береги і дно, на яких при переправі коні часто ламали собі ноги, річка і отримала свою назву — Каліча, від слова «калічиться».
Єрусалимка
Так називався квартал єврейської бідноти у Вінниці, знамените єврейське містечкове бароко Східного Поділля, яке почало формуватися в кінці 18 століття.
Єрусалимка складалася з кількох частин. Нижня — біля самої річки Південний Буг (нині вулиця Першого Травня). Тут розташовувалися декілька значних будівель синагог — Биндюжників, Похоронного братства, Ремісників тощо. Середня — (у XVII ст. на цій території стояв православний чоловічий монастир, який був заснований Петром Могилою. Верхня — традиційно заселялася заможними верствами єврейського населення.
Кумбари
Назва масиву пов'язана із побудовою тут на крутому березі Південного Бугу наприкінці ХІХ ст. будинку одеського купця грека О.Кумбарі (тепер дитяча поліклініка №1). Свого часу ця місцевість була улюбленим місцем відпочинку вінничан. Тут діяв танцювальний майданчик, влаштований прямо на воді і прикрашений електричними ліхтариками, де вечорами грав військовий духовий оркестр, поруч - популярний тоді пляж. Сходи у 118 східців слугували для спуску до парому, який з'єднував Нове Місто з островом Спорт (затоплений після введення в дію Сабарівської електростанції).

Наталка Вершко (22) каже, що з сходинок на Кумбарах відкривається чудовий краєвид
Варшава
В районі сучасної вулиці 50-річчя Перемоги у 1887 р. був споруджений цілий ансамбль великих стандартних будинків, цегляні фасади яких були прикрашені незначними оздобами - частина так званого Військового містечка. Такий архітектурний стиль швидше пасував західному, що і викликало появу назви.
Ще одна версія назви – вулиця 50-річчя Перемоги називалася до у 70-80 роках минулого сторіччя Ворошилова.
Долинки
Верхня частина природної долини річки Дьогтянчик від теперішнього молитовного будинку громади Євангельських християн-баптистів «Віфанія» до перетину вулиць Лялі Ратушної та Костянтиновича.
Завалля
Виникненню цього району міста послужило перенесення у 1558 році центру міста на Правобережну частину Південного Бугу. На крайній (західній на той час) межі міста були зведені своєрідні оборонні споруди у вигляді валів. Забудова, яка виникла пізніше за цими валами, і дістала назву Завалля (тобто «Місцевість за валами»). Сьогодні - це територія, розташована від вул. Козицького до площі Гагаріна.
П’ятничани
Назва вперше згадується у стародавніх документах XV ст. Так, за ними Степан Демидович, багатий вінничанин, отримав володіння з назвою П'ятничани від князя Костянтина Острозького, який керував Вінницьким старостатством у 1491-1517 рр. Мальовничі, переважно одноповерхові, п'ятничанські садиби і нині прикрашають правий берег Південного Бугу.

Ендокринологічний диспансер (Колишня садиба Грохольських) відділяє Корею від Пятничан
Корея
Є декілька версій появи назви цього масиву.
Ще в ХІХ ст. граф Грохольський, тодішній господар цих маєтків, віддав ці землі в оренду якомусь корейцеві. Цей мікрорайон почали заселяти після Другої світової війни. За тодішніми мірками масив знаходився досить далеко від центру міста як справжня Корея від Києва. Тут надавалися ділянки для забудови колишнім льотчикам, які повернулися із війни у Кореї.
Куба
Назва віддзеркалює період післявоєнної забудови цієї місцевості на тлі тогочасних світових подій. Поява перших житлових будинків цього масиву збігається з часом Карибської кризи, пов'язаної зі збройним повстанням на Кубі у 1961 році. Вільні від забудови площі масиву нагадували за своїми обрисами (ліс, заболочене верхів'я р. Дьогтянчик, кладовище) острів-оазис у суцільно освоєному просторі, як і Куба.
Кмитичі
Мікрорайон на місці садиби Дмитра Кмита (палац на Скалці) та прилеглої до неї території останньої чверті XV ст. на правобережжі р. Південний Буг в районі сучасного Військово-медичного центру Військово-повітряних сил України від вулиці Родіона Скалецького до водноспортивної бази «Спартак».
Малі Хутори
Одне з навколишніх сіл, яке з часом увійшло до складу міста. Поселення започатковане досить давно. В актах XVI ст. згадується «великий Вінницький ліс», який простягався уздовж річки Віннички. Тут розташовувалися усі пасіки-хутори.

Париж
Площа Театральна. Розташування площі біля осередків культури та серед чудових старовинних будівель і дало порівняння зі столицею Франції. Назва виникла у 60-тих роках минулого сторіччя.

Тележурналіст Володимир Грицик (41) працює прямо на Парижі. Там офіс телекомпанії
Сабарів
Колишнє приміське село, відоме з ХІІІ ст. як родовий маєток литовських князів.

Камінь Коцюбинського - памятне місце і Старого міста і Сабарова
Старе Місто
Це - найдавніша частина Вінниці, розташована на лівому березі Південного Бугу. Саме тут у 1362 р. була збудована замок-фортеця, яка і поклала початок історії нашого міста. Гора, на якій стояв замок, була чудовим природним укріпленням. Вона називалася Замковою. Будівлі під нею носили традиційну для міст Речі Посполитої назву Підзамче.
Царина
Назва, певно, залишилася як згадка про стару назву площі 8-го Березня - Царицинський майдан, яка поширилася на увесь мікрорайон.
Новоселівка
Район приватної одноповерхової забудови, який сформувався на південно-східній околиці міста в ХХ ст. і сьогодні продовжує розширюватися за рахунок новобудов (вулиці Глинська, Лучанська).
Слобідка
Мікрорайон на Старому Місті. Назва залишилася як згадка про село з такою назвою, яке існувало тут з XVII ст.

Пирогово
Мікрорайон отримав назву на честь хірурга, педагога, громадського діяча Російської імперії Миколи Пирогова, який останні двадцять років життя проживав поряд у мальовничій садибі «Вишня». Саме ж село, де знаходилась садиба, називалося Шереметка, і було спадковим володінням однієї гілок впливового дворянського роду графів Шереметьєвих.

Маєток Пирогова зараз Національний музей
Тяжилів
Вперше під такою назвою в описі 1782 р. згадується слобода Тяжилів, яка розташувалася над річкою Тяжилівкою, лівою притокою Південного Бугу.
Нове Місто
Центральна частина міста після перенесення його в 1558 р. на правобережну частину Південного Бугу. Сьогодні - це район, що займає площу від вулиці Визволення до площі Гагаріна.

Ставок на Тяжилові - новобуд часів незалежності
Центр
Мікрорайон, який увібрав територію від острова Кемпа (Фестивальний) до площі Гагаріна. Теперішня назва об'єднує самостійні колись «Мури», «Завалля» та «Нове місто». Основною віссю Центру є вулиця Соборна, на якій зосереджені головні адміністративні, культурні, торговельні об'єкти міста.
Казарми
Це мікрорайон забудов військового призначення у районі вулиць 50-річчя Перемоги та Червоноармійської. Свого часу ця частина міста носила назву «Військове містечко». Залишається осередком дислокації військових частин.
Ліверпуль
Найновіша топонімічна назва. Це район площі біля школи №17. Його назва пов’язана з популярністю у Вінниці в 60-70-тих роках групи The Beatles. Є також версія, що назву район отримав від пиріжкової, де продавалися пончики з лівером і були пивні автомати та кафе «Криниченька», де теж продавали пончики з лівером. Після спорудження в цьому районі «Мак’Дональдса», назва майже не вживається.

На Ліверпулі вінничани відпочивали завжди