Людські долі або Історії Героїв, які після фронту повертаються до життя. Частина п’ята

Альона Черніюк

Поранення, втрати, реабілітація… Але вони не зламалися. Сергій Кумчак, Володимир Біленький, Ярослав Павлик пройшли через пекло війни і сьогодні знову живуть повноцінним життям: тренуються, відкривають власні справи, допомагають іншим.

Війна змінює життя назавжди, залишаючи по собі біль, втрати та шрами, які не завжди видно. Але є й інша сторона — історії повернення, сили та нових можливостей. Це люди, які пережили пекло фронту, пройшли важкі поранення і тривалу реабілітацію, а сьогодні знову вчаться жити повноцінно: тренуються, працюють, відкривають власні справи, допомагають іншим. Їхній шлях нагадує, що навіть після найтемніших випробувань можна знайти світло, силу та новий сенс життя.

Повернувся з фронту і створив ветклініку

Війна змінила життя багатьох, але не зламала їх. Ветеран Володимир Біленький після повернення з фронту активно взявся за розвиток свого ветеринарного центру у Вінниці.

Ще до початку повномасштабної війни він відкрив першу клініку, а під час бойових дій керівництво взяла на себе його дружина Ірина. Повернувшись додому, Володимир одразу взявся за розвиток центру: відкрив другу філію, отримав грант на сучасне діагностичне обладнання і зміг значно розширити спектр послуг для тварин.

«Vet House» — це не просто клініка, а сучасний діагностично-лікувальний центр, який працює за принципами доказової медицини. Тут проводять ультразвукову діагностику, рентгенографію, лабораторні дослідження, складні хірургічні операції та інтенсивну терапію для важких пацієнтів. Клініка має окремі відділення для котів і собак, що забезпечує зручність і комфорт для клієнтів та їхніх улюбленців.

Для Володимира це не лише бізнес — це можливість допомагати та реалізовувати себе після фронту. Він переконаний, що повернення до цивільного життя потребує справи до душі, і для нього це ветеринарія, розвиток власної справи і допомога тваринам.

Втратив зір на фронті, а вдома створив фонд і допомагає іншим

Віталій Верес, втративши зір після поранення протитанковою ракетою, обрав допомогу іншим і створив благодійний фонд «Світло в тобі». Він переконує, що навіть у нових обставинах можна знайти сенс і залишатися активним.

— Я зробив те, що мав би зробити кожен чоловік, — каже Віталій.

Незважаючи на втрату зору, він тренується у спортзалі, ділиться досвідом з іншими ветеранами, допомагає дітям та надихає тих, хто опинився в подібній ситуації. Для нього день народження тепер має особливе значення: він відзначає його 14 лютого 2023 року, день, коли вижив після поранення.

Через соцмережі та короткі відео Віталій звертається до тих, хто має більше можливостей, закликаючи діяти тут і зараз.

«Не відкладай нічого на понеділок, підніми свою ср..у з дивана і дій. Світ починається з тебе», — переконливо нагадує він.

Його слова про цінність часу та активність у будь-яких обставинах надихають і водночас змушують замислитися.

Вчитель із Великого Острожка навчає учнів збирати дрони для фронту

Після фронту він повернувся до класу, але замість звичайних уроків історії разом з учнями почав збирати FPV-дрони для українських захисників. Ветеран війни, вчитель історії Василь Маринич із села Великий Острожок на Вінниччині об’єднав навколо себе невелику, але мотивовану команду школярів, які власноруч виготовляють бойові «пташки» для фронту.

Ініціатива народилася з простої розмови — як допомогти армії не словами, а конкретною справою. Василь Маринич погодився взятися за складну справу, навіть не маючи технічної освіти. Разом із чотирма дев’ятикласниками він пройшов навчання за програмою «Народний FPV», склав іспити та отримав сертифікат на виготовлення бойових дронів.

«Я вчитель, і це, мабуть, найкращий урок патріотизму для дітей», — каже він.

У невеликій шкільній майстерні команда дронарів розподілила обов’язки: хтось паяє, хтось програмує, хтось тестує польоти. Вже виготовили кілька дронів різних модифікацій, а першу бойову «пташку» передали випускнику школи, який нині воює у складі десантно-штурмової бригади. Військові підтвердили — дрони придатні для реального бою.

Власний автосервіс для фронту

Допомагає нищити ворога вже в тилу і ветеран Ярослав Павлик. Чоловік отримав тяжке поранення під Вугледаром. Сьогодні він через власний автосервіс у Вінниці ремонтує військові автомобілі та постачає запчастини для підрозділів уздовж усієї лінії фронту.

Після ампутації та тривалої реабілітації Ярослав отримав сучасний електричний протез у США, повернувся в Україну і ще рік служив у бойовому підрозділі. А після звільнення зі служби зосередився на справі, яка стала для нього способом відновлення і водночас підтримки побратимів.

Його автосервіс працює не заради прибутку — запчастини для військових тут відпускають за собівартістю, без жодної націнки. Ярослав каже: кожна зекономлена гривня — це ще одна відремонтована автівка, яка швидше повернеться на передову.

Втратив три кінцівки, але не втратив себе

Сергій Кумчак пережив поранення на Покровському напрямку, яке змінило його життя назавжди — чоловік втратив одразу три кінцівки. Але навіть така травма не змогла зламати його дух. Сьогодні він тренується у спортзалі, займається бразильським джиу-джитсу, стріляє та навіть водить автомобіль, адаптувавши техніку під власні можливості. Кожен його день розписаний по годинах: тренування, спорт, родина, допомога побратимам — Сергій не дозволяє собі зупинятися.

До війни він був пожежником і мав власну справу, завжди обирав шлях відповідальності. Тому, коли почалося повномасштабне вторгнення, добровільно прийшов до ТЦК і пішов служити у бойовий підрозділ 32-ї окремої механізованої бригади. Під час евакуації загиблих побратимів 20 лютого 2025 року під ногами Сергія вибухнув дрон — це призвело до потрійної ампутації. Попри біль і тяжкі поранення, він вижив і не дозволив війні забрати його силу духу.

Реабілітація була довгою і складною. Сергій пройшов фізичне відновлення, освоїв протези, адаптувався до нового життя. Але найважливішим для нього залишалася мотивація: родина. Дружина і дві донечки стали його опорою, стимулом рухатися вперед. Вже через п’ять місяців після поранення ветеран сів за кермо, тепер щодня возить дівчат до школи й гуртків, виконує побутові справи і водночас відновлює фізичну форму через спорт.

Особливо Сергій захопився бразильським джиу-джитсу, де тренується разом із ветеранами, які пройшли схожий шлях. Тренування вимагають витривалості, сили волі та концентрації, і кожна перемога на татамі — це маленький крок до повноцінного життя. Паралельно він повернувся до стрільби, подолав сумніви і фізичні обмеження, знову освоїв зброю.

Відновив сімейний бізнес і виготовляє вишиванки

Після служби на фронті та проходження реабілітації на Вінниччині ветерани не лише повертаються до повноцінного життя, а й започатковують власний бізнес. Одним із таких прикладів є В’ячеслав Горегляд.

В’ячеслав став на захист України у квітні 2022 року, служив на Донецькому напрямку у складі 59 мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Через стан здоров’я чоловікові довелося залишити службу — він отримав три контузії, пошкодив спину та вуха. Після реабілітації та повернення до родини В’ячеслав разом із дружиною Інною вирішив відновити сімейний бізнес і знову відкрити ательє-студію «Черешня» у рідному Липовці.

Для запуску проєкту ветеран узяв участь у конкурсі «Роби своє» від фонду «МХП-Громаді» та став переможцем. Грант у 100 тис. грн допоміг придбати нову вишивальну машинку, а ще 25 тис. грн родина витратила на тканини.

Зараз в ательє виготовляють вишиванки за індивідуальними замірами замовників. В’ячеслав зазначає, що це не просто бізнес — так вони з дружиною поєднують українські традиції з сучасним життям і водночас підтримують громаду.

Відкрив млинцеву у Вінниці

Андрій Кармазін разом із дружиною Іриною виховує трьох дітей. Незважаючи на це, у перший день повномасштабного вторгнення він пішов на фронт, захищав Сумщину, а загалом близько півтора року перебував на службі. Під час служби на позиціях у Середина-Буді він надихнувся ідеєю відкрити власне кафе-млинцеву. Дружина, технолог хлібно-булочних виробів, підтримала його, а назву закладу обрали за позивним Андрія — «Карман».

Повернувшись у Вінницю, ветеран відкрив кафе власним коштом, а пізніше отримав грант на півмільйона гривень, щоб розширити бізнес і створити цех з виробництва напівфабрикатів. 400 тис. грн пішли на електромобіль для безкоштовної доставки, 100 тис. — на обладнання цеху. Крім того, Андрій постійно допомагає Збройним Силам і щотижня проводить благодійні акції для підтримки побратимів.

Ці історії показують, що навіть після найскладніших випробувань можна знаходити шляхи відновлення та нові сенси життя. Повернення до активної діяльності, відкриття власної справи, підтримка родини і громади стають не лише джерелом сили, а й натхненням для інших. Ветерани доводять, що реабілітація — це не лише лікування тіла, а й відновлення можливостей, соціальних зв’язків і власного майбутнього.

Попередні частини про наших захисників читайте у таких матеріалах:

Читайте також:

Ремонт для галочки? Що не так з новими пандусами на Театральній

Шлюб за ґратами: скільки пар одружилися в колоніях Вінниччини і які права вони мають

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.