«Буває, на чийсь город залітаємо»: вчитель повернувся з війни і робить з учнями дрони

Віктор СКРИПНИК

Учні з Великого Острожка передали дрон волонтеру Роману Федоришену, поруч з ним подружжя Альони і Олега Клименюків, вони надали кошти на безпілотник у пам'ять про полеглого на війні сина Руслана.

Четверо дев'ятикласників з невеликого села отримали сертифікати на виготовлення дронів.
Такий самий документ має вчитель історії, ветеран війни, під керівництвом якого працюють учні.
Дронарям пообіцяли винагороду — хто і яку?
Кому належить ініціатива робити «пташки» для наших захисників?

Про вчителя Василя Маринича та його команду дронарів розповіла журналісту «20 хвилин» мати полеглого на війні бійця штурмової бригади Руслана Клименюка. Співрозмовниця дала власні кошти на один з дронів. Саме тоді побачила результат роботи невеликої команди зі школи у селі Великий Острожок, що в Уланівській громаді. Після знайомства з дронарями пані Альона написала у Фейсбуці: «Я під враженням! Діти своїми стараннями наближають нашу Перемогу, їхні дрони придатні для використання в зоні бойових дій, підтримаймо їх».

Як в умовах невеликої школи організувати вкрай важливу справу — виробництво FPV-дронів? Розповідаємо далі.

Відео дня

«Не раз шкодував, що вліз у цю справу…»

Одного разу до ветерана війни, вчителя історії Василя Маринича підійшла староста села Великий Острожок Ольга Рижук. Поділилася задумом — допомагати тим, хто на фронті. Сказала, що збирати продукти харчування чи інші речі — це добре. Ще краще було б робити дрони, бо такі «пташки» рятують життя наших захисників.

Пан Василь слухав і погоджувався: задум справді гарний. Тільки хто за таке візьметься? Він за фахом історик.

— Можливо, ви пробуєте? — спитала староста села.

— Ольга Рижук — моя колишня учениця, — згадує ту розмову пан Василь. — Не гоже було відмовлятися. Погодився. Але, знали б ви, скільки разів шкодував, що взявся за непросте діло. Розчарування виникали не від роботи. Прикро було, коли бачив, що можемо зробити дрон, а грошей немає. Хлопці на війні чекають на літальний апарат, а ми не можемо знайти грошей.

Пан Василь каже, що міг самотужки опанувати технологію виготовлення бойових «пташок» і працювати над ними.

— Але ж я вчитель, — каже він. — Така робота — це дуже гарний урок патріотичного виховання учнів.

«У нас команда сертифікованих дронарів: вчитель, троє хлопців і дівчина»

Пан Маринич звернувся до учнів дев'ятого класу. Запитав, хто з ними міг би прискорити нашу Перемогу. Що для цього треба? Допомоги тим, хто на фронті.

— У нашій школі в дев'ятому класі лише сім учнів, — говорить вчитель. — Четверо з ними відразу погодилися робити дрони. Звичайно, цю справу узгодили з їхніми батьками.

Для команди дронарів надали окреме приміщення. Зробили ремонт, замінили стару систему електропроводки, будівля опалюється. Придбали забезпечення столу. Без належних інструментів дрон не зробиш.

Василь Маринич згадав про свого бойового побратима. Це — Олександр Замула. З ним познайомився на війні, служили в одній роті. Чоловік проживає у Хмільнику, перебрався сюди з Донеччини. Він знається на ІТ-технологіях. Сам до нього звернувся за порадою.

Постало питання, де взяти кошти на придбання інструментів. Як пояснив співрозмовник, виручили односельці. Великий Острожок невеликий населений пункт. Нині тут проживають переважно люди пенсійного віку. Попри це, вони скинулися грішми. За них придбали необхідні інструменти.

Щоб виконувати роботу професійно, необхідні знання. Василь Маринич знайшов в інтернеті навчальний курс «Народний FPV».

Програма передбачала набуття знань і практичного уміння збирати 7-дюймовий дрон камікадзе. Такий безпілотний апарат здатний знищувати техніку окупантів, зупиняти наступ живої сили, а головне — рятувати життя наших захисників.

Запропонував учням пройти навчання. Вони з цікавістю погодилися. Вивчали будову дрона, техніку пайки, збірки на різних видах рам тощо.

— Учні вчилися і я також набував необхідних знань, — продовжує вчитель. — Навчальна програма завершилася складанням іспитів. Це був важливий етап, як для учнів, так і для мене. Щоразу перед екзаменом людина хвилюється. Нічого дивного. Не обійшлося без хвилювання і цього разу. Зате, скільки радості було в моїх помічників, коли дізналися, що кожен з них успішно витримав випробування.

Діти знали, що їх вчитель також навчається. Тому кожен цікавився, як він склав іспит. Раділи за наставника не менше, ніж за самих себе.

— Всі ми отримали сертифікати на вміння виготовляти FPV дрони, а це вже певний статус, — говорить Василь Маринич.

А далі почалася робота.

Першу бойову «пташку» передали десантнику, випускнику школи

Команда дронарів розподілила між собою обов’язки: один учень працює над програмою, інший виконує функції пілота під час випробувань літального апарата, ще двоє здійснюють пайку деталей.

Кожен робить те, що йому вдається найкраще. Однак один одного може замінити, бо має необхідні знання і навички.

Найбільший інтерес викликає процес випробування бойової «пташки» у польоті.

— Буває, на чийсь город залітаємо, — усміхається співрозмовник. — Однак господарі з розумінням ставляться до цього. Земляки вдячні учням за допомогу тим, хто на фронті.

На час нашої розмови з Василем Мариничем вони виготовили шість дронів двох модифікацій: FPV-7 і FPV-10. Команді допомагав згаданий раніше ветеран Олександр Замула. Перший з апаратів передали колишньому випускнику школи на ім’я Руслан. Нині хлопець воює у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.

— Такі дрони нам потрібні, ми готові працювати з вами й надалі, — повідомив військовий після того, як у його підрозділі випробували бойову «пташку».

— Зізнаюся, що від десантників були деякі зауваження, — розповідає вчитель. — Щоправда, зовсім незначні. Їх легко вдалося виправити.

Василь Маринич розповів, що їх підтримують фінансово не тільки земляки. За його словами, п’ять з половиною тисяч гривень зібрали жителі села Чепелі, ще більше — 14 тисяч — передали мешканці села Чернятинці.

— Якби були кошти, ми б робили більше дронів, — ділиться думками вчитель. — Прикро, коли знаєш, що можеш робити, а не робиш, бо нема за що купити комплектуючі.

Починаючи з 1 червня Василь Маринич розпочне набір кадетів для навчання на дронарів. Каже, є вже охочі навчатися. Поки що вони будуть набувати знань разом з учасниками команди дронарів їхньої школи. Навчальний онлайн-курс «Народний FPV» їм не підходить, ще малі, там набирають слухачів з 14-ти років.

— Будемо ми вчити, коли підростуть, тоді їм простіше буде опанувати необхідні знання, — зазначає вчитель.

Дронарів з Великого Острожка запрошують в інші школи громади, аби поділилися знаннями і вмінням. На юних помічників військових звернуло увагу керівництво Уланівської громади. Василь Маринич поділився інформацією: каже, учням пообіцяли виплачувати преміальні.

Пішов добровольцем на другий день війни

Коли почалася велика війна, Василь Маринич мав за плечима 58 років. Незважаючи на це, чоловік 25 лютого 2022-го прийшов у військкомат. Згадує, що своєї черги довелося чекати понад три години. Не кожного охочого брали на війну у такому віці.

— Мабуть, я виглядав тоді бравим, тому не відправили додому, як декого, — каже з усмішкою співрозмовник. — Можливо, зіграло роль те, що у 2018-му пройшов підготовку в складі підрозділу Тероборони, набув уміння кулеметника.

Воював у складі 120-ї бригади ТрО. Був стрільцем. Виконував бойові завдання у гарячих районах на Соледарському і Бахмутському напрямках. Отримав військове звання молодшого сержанта, командував відділенням. Це за умови, що строкову службу не довелося служити. Під час одного з обстрілів дістав травму. Її наслідки відчуває дотепер.

— Трохи політав, — жартує чоловік. — Вибуховою хвилею відкинуло. Здавалося, той політ тривав вічність. У ті хвилини перед очима пропливло все моє життя. Згадалися деякі його найменші подробиці. На щастя, залишився живий. Не знаю, яким було приземлення, але після того провів у шпиталі три місяці.

У вересні 2023-го демобілізувався із ЗСУ. Повернувся на роботу в школу. Тепер навчає учнів ще одній справі.

— Учні ще не повністю усвідомлюють, наскільки важливу роботу вони виконують, — говорить на закінчення розмови Василь Маринич. — Насправді кожен дрон — це чиєсь врятоване життя. До того ж, не одне…

Громада заплатить за кожен дрон

Староста села Великий Острожок Ольга Рижук розповіла журналісту «20 хвилин», що в Уланівській громаді діє програма допомоги нашим оборонцям. Вона передбачає відшкодування коштів за виготовлення дронів. Такий документ ухвалили на сесії ради.

— Саме тому ми вирішили у себе в селі створити команду дронарів, — говорить пані Ольга. — До свого колишнього вчителя Василя Маринича звернулася тому, що він дуже відповідальна людина. Крім того, був на війні. Знає потреби військових. Так все почалося.

Втім, поки що команда дронарів з їхнього села не отримала компенсацію, як це передбачено у програмі територіальної громади.

— Аби нам компенсували витрати на виготовлені дрони, необхідно досягти певних умов, — каже Ольга Рижук. — Одна з таких умов — наявність акту прийому-передачі дрона військовим. Акт має бути затверджений командиром підрозділу, в якому передали безпілотник. Однак в умовах бойових дій зробити це непросто. Сподіваємося, що питання вдасться захворювання, бо ж насправді дрони виготовили і передали в район бойових дій. Були б кошти, зробили б більше бойових дронів. Вони такі потрібні на фронті!

Підтримати команду юних дронарів із села Великий Острожок Уланівської громади можна переказом коштів на гроші: